У Грузії помер очільник Грузинської православнорї церкви католикос-патріарх Ілія ІІ. Йому було 93 роки. Він очолював Грузинську церкву майже пів століття і був, імовірно, найавторитетнішою постаттю в Грузії з моменту здобуття країною незалежності. Патріарх Ілія хоч і бував в Україні та симпатизував українцям, однак не визнав Православну церкву України (ПЦУ). Але він розійшовся з Москвою та РПЦ, вважаючи Абхазію та Південну Осетію канонічною територією Грузинської церкви. Дехто схильний вважати, що після відходу Ілії ІІ, Грузинська церква може наблизитися до визнання ПЦУ, хоча це і складно буде через неприхильне ставлення до України з боку нинішнього уряду Грузії.

Ілія ІІ став патріархом у віці 44 років ще в радянські часи. Тоді церква – як і повсюдно в СРСР – зазнавала утисків і люди неактивно ходили до храмів, бо це офіційно не віталося.

Але Ілія ІІ зміг відродити церкву, грузини знову повернулися в церковне лоно, почали будуватись нові храми, реставруватись старі. Саме Ілія ІІ збудував, наприклад, кафедральний собор Пресвятої Трійці в Тбілісі.

Патріарх Ілія ІІ був найавторитетнішою постаттю в Грузії, згідно з опитуваннями, значно випереджаючи найпопулярніших політиків.

Грузинська православна церква є однією з найдавніших. Хоча її заснування відносять до апостола Андрія Первозванного, більш реальним є проповідництво святої Ніни у 4 столітті. Грузинська церква характерна ще й тим, що їй, на відміну від інших, автокефалія була надана Антіохійським патріархатом. Після окупації Грузії Росією автокефалія у 1811 році була скасована і церквою управляв митрополит - росіянин. Після повалення царя в 1917 році автокефалію було відновлено та знову придушено після окупації у 1921 році. Проте 1943 року уряд Сталіна дав команду РПЦ на визнання незалежності Грузинської церкви. Константинопольський патріарх визнав автокефалію грузин лише у 1990 році.

У Диптиху православних церков світу Грузинська церква стоїть на 9-му місці, а Православна церква України на 15-му.

У вирії подій. Ілія і Україна

Патріарх Ілія ІІ болісно переживав війни в Абхазії та Південній Осетії. В його офіційному церковному титулі є й те, що він є очільником православних Абхазії та Південної Осетії (Католикос-Патріарх всієї Грузії, архієпископ Мцхета-Тбілісі та митрополит Цхум-Абхазії і Піцунди).

Але РПЦ – особливо після визнання Москвою незалежності цих двох сепаратистських регіонів після російсько-грузинської війни серпня 2008 року – не визнає духовну зверхність грузинського патріарха над Абхазією та Південною Осетією.

Ілія мав також дуже теплі особисті сосунки з предстоятелем РПЦ патріархом Кирилом. Він також зустрічався з президентом Росії Володимиром Путіними вже після 2008 року.

Ілія відвідував Україну – останній раз в 2011 році на День Хрещення Русі, який потім став Днем Української Державності.

Він добре знав покійного предстоятеля УПЦ (МП) митрополита Володимира (Сабодана).

І хоча в Україні в реакціях на смерть грузинського патріарха нині превалює оцінка, що він підтримував Україну в час широкомасштабної агресії Росії проти України, однак – якщо це так, то робив він це не дуже публічно.

Оглядачі припускають, що це від бажання не псувати відносини з РПЦ, чий патріарх Кирило є активним прибічником війни і політики Кремля. Тобто як грузин, Ілія може і підтримував Україну, але робив це не аж надто активно.

«Протягом багатьох десятиліть його патріаршого служіння він залишався духовним орієнтиром для численних вірян, докладаючи зусиль для зміцнення віри, збереження християнських традицій та духовного відновлення суспільства після років державного атеїзму. Для нас памʼятним є і те, що він висловив підтримку України, яка переживає повномасштабне вторгнення з боку Росії», – відгукнувся на смерть грузинського патріарха предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній.

«Постать Патріарха Ілії II мала особливе значення не лише для Грузії, а й для всього православного світу. Його служіння надихало багатьох людей, допомагало долати випробування та зберігати надію навіть у найскладніші часи, особливо під час спровокованих російськими загарбниками воєн», – додав митрополит Епіфаній.

Патріарх Ілія ІІ не визнав томоса ПЦУ і не визнавав помісну церкву України, автокефалію якій дав Вселенський патріарх Варфоломій.

Як зауважує релігієзнавець, директор Інститут афонської спадщини Сергій Шумило, вочевидь патріарх Ілія бачив шлях до української автокефалії через відокремлення УПЦ (МП) від Російської церкви.

«Знаю, як Патріарх Ілля неодноразово висловлювався за повну незалежність Української Церкви від Москви і висловлював подив, чому єрархи УПЦ не хотіли такого відокремлення... Якби УПЦ проголосила автокефалію, він готовий був одним із перших визнати її. Але... такого проголошення так і не сталося», – зазначає Шумило.

«Дуже сподіваюсь, що єрархи Грузинської Церкви оберуть достойного спадкоємця Грузинського Патріаршого Престолу, який підтримуватиме Україну у нашій спільній боротьбі за свободу і незалежність», – додав у фейсбуці релігієзнавець, до книжки якого патріарх Ілія ІІ написав передмову.

Журналіст Василь Чепурний, який часто дописує на церковну тематику, каже, що саме питання Абхазії та Південної Осетії стримувало Ілію від визнання ПЦУ.

«У час протистояння в Грузії намагався бути посередником між ворогуючими сторонами. Оскільки навчався у московських духовних закладах, його небезпідставно вважали агентом КДБ. Після окупації Росією Абхазії та Південної Осетії намагався в чомусь переконати московського патріарха, але безуспішно... Через цю окупацію очолювана ним Грузинська церква утримується від визнання Православної Церкви України», – зазначає Чепурний.

Щодо спецслужб, то почесний патріарх ПЦУ Філарет, неодноразово казав, що стати ієрархом чи митрополитом в часи СРСР без згоди «органів» було неможливим. Ходив навіть жарт, що «якщо Філарет був полковником, то Ілія – підполковником».

Тиск Москви

Предстоятель ПЦУ Епіфаній раніше говорив, що Грузинська церква не визнає ПЦУ через шантаж з боку Росії. Про це він заявляв Радіо Свобода наприкінці 2021 року.

За словами глави ПЦУ, «там є вплив, як ми розуміємо і знаємо, Російської Федерації, є шантаж Грузинської церкви – якщо вони визнають українську автокефалію, то вони остаточно заберуть від них Абхазію, тобто частину окупованої території зараз. І тому йде таке вагання».

В червні того ж 2021 року тодішній прем’єр-міністр України Денис Шмигаль їздив до Тбілісі і зустрівся з першоієрархом Грузинської церкви Ілією ІІ, попросивши його визнати ПЦУ.

Водночас у канцелярії патріарха тоді заявили, що «на зустрічі обговорювались дружні стосунки між нашими країнами» та, що патріарх Ілія ІІ і Денис Шмигаль «висловили бажання і надалі зміцнювати зв’язки та зближувати наші народи».

З того часу істотно змінився контекст. Росія напала на Україну, а в Тбілісі уряд «Грузинської мрії» взяв курс на зближення з Москвою і дистанціювався від України, – навіть за рахунок значного уповільнення євроінтеграції Грузії.

Зараз автокефалію ПЦУ визнають Вселенський патріархат, Олександрійський патріархат, Грецька та Кіпрська церкви.

Митрополит Епіфаній раніше говорив, що решта церков «чекають чим завершиться російсько-українська війна».

Невдовзі після отримання томосу ПЦУ, грузинські оглядачі казали, що визнання ПЦУ не варто чекати поки Грузинську церкву очолює Ілія ІІ.

Релігійний оглядач грузинського часопису «Табула» Леван Сутідзе зазначав в 2019 році після отримання автокефалії ПЦУ:

«Грузинська православна церква крутиться на «російській орбіті», і Синод це не раз підтверджував. Не важливо, скільки членів Синоду підтримують автокефалію Української церкви. Головне – це позиція Католикоса-патріарха Грузії Іллі Другого. Проти його волі не піде жоден член Синоду».

Як зазначає зараз журналіст Василь Чепурний, «щонайменше 11 архієреїв Грузинської церкви (з 38-ми) публічно заявили про своє визнання ПЦУ. Схоже, що тепер визнання пришвидшиться...».

В церковних колах Грузії нині кажуть, що визнання ПЦУ з боку Грузинської церкви буде залежати від того, чи зможе взяти гору більш ліберальне крило в назагал консервативній церкві Грузії. Як зазначило ВВС: «Проте нинішня влада Грузія навряд чи дозволить цьому статись».