![«Піхоту ми найчастіше бачимо – вони всі, в основному, за сорок, [це] видно. Молодих рідко зустрічаєш»](https://gdb.rferl.org/98ef152c-93cb-4924-2d70-08de3be37656_w250_r1_s.jpg)
З кінця осені 2025 року в район Гуляйполя на Запоріжжі українське командування перекинуло одразу кілька штурмових підрозділів. Їхнім першим завданням була стабілізація лінії фронту після початку активного російського наступу.
Один із цих підрозділів – 1-ий окремий штурмовий полк. Його бійці на напрямку з кінця листопада. Підтримують піхоту підрозділу на землі оператори батальйону безпілотних систем – про свою роботу вони розповіли журналістам телевізійного проєкту Радіо Свобода – Донбас Реалії.
Це розповідь за метеріалами випуску від 15 лютого.
Густий туман дозволяє досить безпечно доїхати до позиції – уже на висоті 30 м суцільне «молоко», тому боєць із позивним «Теодор» сьогодні може під’їзати майже до самого укриття. Свій невеликий бліндаж, схований у протяжній лісосмузі, бійці викопали самі – без техніки. До того ж робили це паралельно з бойовою роботою, яку ніхто не скасовував.
Переїзд у Запорізьку область з Донеччини був раптовим.
«Якраз підготували собі дві позиції для роботи – мали вже на наступний день виставляти пост розвідки і надійшла команда, що ми змінюємо напрямок. Тобто ми таким, доволі, галопом сюди перемістилися. В плані мій підрозділ. І одразу, по приїзду, почався пошук житла для особового складу і паралельно одразу група поїхала на рекогносцирування, пошук позиції», – каже офіцер батальйону безпілотних систем 1 окремого штурмового полку з позивним «Теодор».
Михайло збирає ударний дрон з карбону – крила під’єднує до корпусу, підключає батарею і залишає вільною нішу для бойової частини. Сьогодні вильотів точно не буде, тому він підготував планер до польоту тільки щоб показати нам, із чим працює розрахунок.
«Щодо збірки, розваговки – все продумано. Літачок швидкий, потужний. З нормальним тактичним радіусом. В принципі, відпрацьовує свої задачі однозначно», – оглядаючи БПЛА у себе під ногами каже боєць 1-го ОШП.
Прийшли добрі люди: «Збирайтеся, поїхали». Ось і все – зібрався і поїхавпозивний «Сивий»
А задачі у дрона – це, до прикладу, полювання на піхоту противника, яка ховається в укриттях і будинках. Або на ту ж артилерію – тут до розмови приєднується оператор цього БПЛА.
«Дуже багато противника стоїть. І, я ж говорю, «посадки» все більше «забиваются» – і піхота, і техника. И ті ж самі гармати. Долетіли, подивилися, з якого боку можна залетіти зручніше. Уразили – запускаємо наступний», – каже «Сивий».
Для пілота його поточна військова професія нова, хоча в армії він уже чотири роки.
Свій контракт він підписав 28 січня 2022 року – менше, ніж за місяць до повномасштабної війни. Зі своєї вдачі боєць щиро сміється. Як і з історії того, як він опинився у складі штурмового полку – це сталося цього літа.
Попередню ж військову частину боєць самовільно залишив – тобто пішов у СЗЧ.
– Не поділив думку із командиром і, як би, все. Розійшлися. Пішов в СЗЧ, посидів вдома. Прийшли добрі люди: «Збирайтеся, поїхали». Ось і все – зібрався і поїхав, – крізь сміх розповідає «Сивий».
– Пішли, трошки відпочили?
– Та де трошки… Навіть відпочити не дали.
У штурмовому полку історії про потрапляння в підрозділ після СЗЧ або просто не з власної волі – не рідкість. Вже в іншому бліндажі «Дін», який теж керує БПЛА, але розвідувальним, коротко ділиться своєю історією:
«У звичайних піхотинців з обмундируванням не дуже там... Дали автомат, бронежилет і вперед»позивний «Дін»
«Працював, ніхто мене не чіпав. Дані [у ТЦК], все оновлено було. А потім просто поліція зупинила: «Ви в розшуку». Добре, поїхали. Поїхав, потрапив на БЗВП», – розповідає боєць.
Описана ним історія сталася кілька місяців тому – в армії він нещодавно. «Дін» із Донбасу – приховує своє обличчя під балаклавою і просить не згадувати, де саме він жив раніше. Його рідне місто вже зруйноване російськими обстрілами.
«Коли ми там були – ми переживали «прильоти». І мене поранило. Вдома ще, в [місто]. Не сильно, але було таке. Взагалі без нічого [залишилися]. Просто сім’я виїхала, знімаємо квартиру».
Тепер пілот шукає цілі для своїх побратимів в глибині російської оборони. Таким чином бійці ЗСУ намагаються не допустити інфільтрації російських груп.
«Переглядаємо кожен будинок, кожен сарайчик на переміщення. Кожну стежку, все переглядаємо – де свіжі стежки, де колії машин або вантажівок. Піхоту ми найчастіше бачимо – вони всі, в основному, за сорок, [це] видно. Молодих рідко зустрічаєш. У звичайних піхотинців з обмундируванням не дуже там... Дали автомат, бронежилет і вперед. Наближаємося [камерою], зум дозволяє, в принципі. Якщо ще погода хороша – освітлення, то видно добре. Можна розрізняти [піхотинців]», – розповідає «Дін».
Хоча один із найбільших пріоритетів – пошук російських операторів БПЛА. Тепер крім піхоти просочуватися намагаються і вони. Ціль – підійти максимально близько до лінії фронту, щоб отримати перевагу в розвідці або у можливості завдавати ударів.
Один з найбільш пам’ятних для розрахунку моментів в роботі наразі – це виявлення важкого російського коптера на точці старту. Завдяки цій інформації потім знищили і пункт управління, і сам БПЛА, кажуть пілоти.
«Воно завжди є так і завжди так буде. Тому що крила, особливо розвідка, «ударка» – вони завжди в пріоритеті для ураження. Максимально вся робота згуртована на допомогу піхоті, в першу чергу. На рахунок нас – знову ж таки, якщо порівнювати з діями штурмових батальйонів і піхоти, то нам немає на що жалітися. Просто робимо свою роботу».
Форум