У самому серці Праги – костелі Сальватора, лунає композиція Миколи Лисенка «Молитва за Україну». Її виконує 51 хорист київського дитячо-юнацького хору «Щедрик». Наймолодшому з них 10 років. З перших слів пісні зала піднімається, усі слухачі: дипломати, чехи та українці, схиляють голови.
Радіо Свобода розпитало юних співаків, їхніх вчителів та відвідувачів заходу про те, як українська пісня за кордоном стає одним із кращих методів дипломатії.
Хору «Щедрик» вже 55 років. Його заснувала українська майстриня хорового мистецтва Ірина Сабліна, зараз керівництво на себе взяла її донька – Маріанна.
...у нашому приміщенні, де ми займаємось, не було опаленняМаріанна Сабліна
Колектив виступав на сцені Корнегі-холу у Нью-Йорку, Музікферайну у Відні, музичної філармонії у Берліні.
У Прагу ж хор приїхав з Парижа, де мав концерт у церкві Сен Мері.
До виступу готувалися два місяці у надскладних умовах – розповідає Радіо Свобода керівниця хору Маріанна Сабліна:
«Підготовку довелося організувати у короткі терміни. Нас запросили наприкінці січня, Тоді в нашому приміщенні, де ми займаємось, не було опалення, там було дуже холодно, в таких умовах проводити репетиції неможливо. Через постійні відключення світла на вулиці темно, оскільки заняття у вечірній час, не всі батьки були готові відпускати дітей. Але ми встигли підготуватися».
Мало хто може працювати в таких умовах, але українці можутьТетяна Калита
«Мало хто може працювати в таких умовах, але українці можуть», – додає Тетяна Калита, очільниця Міжнародного інституту культурної дипломатії.
Саме вона допомогла організувати захід у Празі.
«На жаль, протягом чотирьох років викладачі вимушені постійно переривати репетиції через повітряні тривоги і вести дітей у бомбосховище. Також велика проблема в тому, що багато українських дітей розпорошені у світі як біженці. Тому навіть укомплектуванням хору стає проблемою. Колектив виконує складний дорослий репертуар, в якому задіяні багато вокальних партій», – розповіла Тетяна Калита.
Для концерту в Празі керівниця хору Маріанна Сабліна ретельно добирала репертуар. Вона намагалася зберегти баланс української, зарубіжної, класичної та сучасної музики. Лунали твори Лисенка, Леонтовича, Шамо, Дебюсі, Моцарта та інших композиторів.
«Ми завжди міксуємо, мені дуже важливо, щоб діти за час перебування у колективі, ознайомилася з найширшим спектром музики», – сказала Маріанна Сабліна.
Складно, але воно того варте
«Українські пісні мені подобаються найбільше: «Купальська», «Дощик», «Крокове колесо» – воно дуже довге і під час виконання ми можемо використовувати своє тіло: руки, ноги – мені це подобається. Ми репетируємо 3 рази на тиждень, два рази по дві години і на вихідних 4 години. Складно, але воно того варте», – розповіла одна з хористок Анна.
Дівчина співає у старшому хорі три роки, а загалом в колективі вже 7 років.
Спів, що об'єднує
Часто, хористами «Щедрика» стають цілі покоління родин, розповіла Радіо Свобода Маріанна Сабліна. Вона сама росла в цьому хорі, який заснувала її мати. Зараз колишні хористи приводять своїх дітей, а іноді вже й онуків на заняття.
Шістнадцятилітня Катерина співає у «Щедрику» разом із двома молодшими сестрами.
На наші виступи за кордоном, зал зазвичай реагує бурхливоАнна
«До мене на урок музики в школі прийшла людина, яка слухала нас і радила, кому можна піти на хор, кому на скрипку, наприклад. Тоді я і моя середня сестра Оля, якій зараз 14, доєдналися до хору. А пізніше почала співати і молодша сестра, якій зараз 11. На наші виступи за кордоном, зал зазвичай реагує бурхливо. Але сьогодні для мене був особливий момент, коли під час виконання «Молитви за України» всі встали», – ділиться хористка Катерина.
«Спів хору викликав дуже світлі почуття, згадалося дитинство в Україні, українська культура» – розповіла Надія.
Жінка народилася в Україні, але вже 19 років живе у США. Приїхала в гості до подруги в Прагу і вирішила піти на концерт українського хору.
Руслана й сама співає у трьох хорах, щомісяці намагається відвідувати концерти й музичні заходи.
«Приємно, що сьогодні прозвучав Леонтович. Ці мелодії дійсно пробудужують спогади про дитинство. Я майже 30 років живу у Чехії, але народилася на Івано-Франківщині і ця музика так проймає тіло, аж до сліз», – сказала Руслана.
«Щедрик» – потужний інструмент дипломатії
Костел Сальватора, де відбувся концерт, неоднаразово збирав гуманітрну допомогу для українців протягом повномасштабної війни.
Капелан Петр Вацик виступив на початку заходу. Він сказав, що у стінах храму, завжди лунає молитва за Україну і для нього є символічним прийняти український хор у себе на передодні Великодня.
До заходу також долучився посол України у Чехії Василь Зварич. Він наголосив на тому, що жодна людина не має проживати дитинство під час війни.
«Ці юні артисти демонструють не лише свою музичну майстерність, а й свою силу. Вони зростають в Україні під час війни, постійних атак Росії та
Це досвід, якого не повинна мати жодна дитина
блекаутів, репетирують у холодних концерт холлах». Це досвід, якого не повинна мати жодна дитина. Але не дивлячись на все це, вони продовжують творити і представляти Україну на міжнародних майданчик. В таких дітях майбутнє України. Назва «Щедрик» – особлива для України, вона символізує надію та радість. Це одна з найвідоміших українських композицій, написана Леонтовичем. Світову популярність твір здобув завдяки виконанню Української республіканської капели під керівництвом Олександра Кошиця, яка гастролювала Європою, зокрема виступала і в Празі у 20-х роках. Саме ці гастролі стали початком міжнародного визнання «Щедрика» і перетворили його на потужний інструмент української культурної дипломатії», – сказав посол Зварич.
Форум