«Приречені на перемогу». «Кримській солідарності» ‒ п'ять років

На офіційній сторінці в Facebook громадського об'єднання «Кримська солідарність» вказана дата створення: 9 квітня 2016 року. Ця назва з'явилася через декілька днів ‒ 15 квітня ‒ тоді ж було ухвалене рішення зробити цю громадянську ініціативу публічною. А 9 квітня в Севастополі відбулася перша непублічна зустріч адвокатів, правозахисників і родичів деяких затриманих російськими силовиками кримчан.

У квітні 2016 року російські силовики почали проводити в Криму регулярні затримання кримських татар і мусульман за підозрою в участі в організації «Хізб ут-Тахрір», яка в Росії вважається забороненою з 2003 року, проте легально працює в Україні й більшості країн світу. Їх звинуватили у тероризмі та екстремістській діяльності. Влада Росії заперечує, що переслідує кримських татар за національною ознакою і стверджує, що затримання відбуваються в межах боротьби з екстремізмом і тероризмом.

Громадська ініціатива «Кримська солідарність» стала своєрідною відповіддю на дії силовиків. Зараз «Кримська солідарність» має п'ятирічну історію громадянської діяльності, яка містить більше ніж десяток напрямків, а щомісячні зустрічі учасників цього об'єднання нараховували до початку пандемії коронавірусу більше ніж двісті осіб. Зараз ці зустрічі проводять онлайн. На офіційну сторінку громадського об'єднання підписані понад тридцять тисяч людей.

«Під час перших же зборів власнику закладу телефонували з ФСБ»

Перша зустріч відбулася у квітні 2016 року в одному із закладів Севастополя, де адвокати Еміль Курбедінов, Сергій Легостов та Ваграм Широян зустрілися з родичами затриманих кримських татар, мусульман. Тими днями були арештовані за підозрою в організації та участі в «діяльності терористичної організації» четверо фігурантів севастопольської «справи Хізб ут-Тахрір»: Руслан Зейтуллаєв, Рустем Ваїтов, Ферат Сейфуллаєв та Нурі Прімов, троє з яких уже вийшли на свободу, відбувши терміни ув'язнення. А в лютому 2016 року ФСБ затримала за підозрою в «організації діяльності терористичної організації» чотирьох фігурантів ялтинської «справи Хізб ут-Тахрір»: Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Еміра-Усеїна Куку та Інвера Бекірова.

Адвокат Еміль Курбедінов згадує, як через декілька хвилин після початку цієї зустрічі, до присутніх підійшов власник закладу: «З першого дня ми зіткнулися з тим, що спецслужби всіляко блокували нам можливість збиратися. У першу ж зустріч ми тільки почали, до нас підійшов власник закладу, де ми зібралися, і сказав, що йому телефонували з ФСБ, здається, з приводу нашого зібрання ‒ з вимогою припинити його».

Через декілька днів було вирішено зробити подібні зустрічі системними й публічними.

«Ми почали думати про назву, і я запропонував асоціацію на слово «солідарність». Я пам'ятаю часи, коли Лех Валенса в Польщі створив незалежний рух «Солідарність», найпотужніший в Європі. Тобто для європейців не потрібно було пояснювати, про що це. Ми додали локаційний маркер: «кримська», і так вийшла назва», ‒ згадує правозахисник Абдурешит Джеппаров.

Джеппаров розповідає, що до громадської ініціативи долучилися сім'ї нових затриманих за «терористичними статтями». Пізніше українські та міжнародні правозахисні групи визнають цих затриманих кримських татар і мусульман ув'язненими з політичних мотивів.

Пізніше, за спогадами Джеппарова, на зборах почали з'являтися активісти. Деякі з них робили фотографії та відеозаписи зустрічей, публікували їх у соціальних мережах на своїх особистих сторінках. Потім у громадської ініціативи з'явився логотип: фортеця, що символізує силу духу, неприступність і захист людей.

«Діди були «зрадниками», друзі стали «терористами». Який ярлик повісять на моїх дітей?»

Одним з напрямків, який створила «Кримська солідарність», ‒ це мережа громадянських журналістів по всьому півострову. Одна з координаторів цієї громадської ініціативи, правозахисниця Лутфіє Зудієва розповідає, що громадянські журналісти є в різних населених пунктах Криму.

«У нас є власні фіксери, стрімери, їх десятки в усьому Криму. Вони готові відразу ж вмикатися з прямими ефірами, як тільки починаються будь-які слідчі заходи в тому чи іншому будинку», ‒ говорить Зудієва.

За її словами, активісти, які починали працювати з «Кримською солідарністю», на власному досвіді показали, що робота громадянського журналіста в Криму стала необхідністю.

«Ми неодноразово бачили, як після чергового арешту, трансляціями про те, що відбулося, починають займатися їхні сусіди, родичі, друзі. Тому що вони приблизно розуміють, як потрібно діяти в цій ситуації: зателефонувати адвокату й спробувати зафіксувати те, що відбувається, на мобільний телефон», ‒ зазначила Лутфіє Зудієва.

Один із громадянських журналістів ‒ Зідан Аджикелямов, за освітою біохімік. Зідан Аджикелямов говорить, що ні про який «поклик серця» спочатку не йшлося.

«Я взагалі далекий від цієї професії. Ти дивишся телевізор, інтерв'ю, але не розумієш, як воно працює зсередини. Я почав займатися журналістикою після 2014 року, коли щодо мого народу почалися масові репресії, арешти, тортури Ріната Параламова. На мене тиснуло те, що я дивлюся на це й нічого не роблю. Тоді я почав їздити під суди», ‒ розповів він.

Зідан Аджикелямов приїжджав до будівель судів, де тривали засідання, брав телефон і спостерігав за тим, як працюють інші: як вони знімають, вибудовують кадр, беруть інтерв'ю та виходять у прямий ефір.

«Я уявлення не мав, правильно це чи ні. У мене було бажання тільки висвітлити ці події: як плачуть діти, як страждають сім'ї. Як каток репресій йде по моєму народові. Мої дідусі в 1944 році були «зрадниками», мої друзі у 2014-му стали «терористами». Який наступний ярлик повісять на моїх дітей?» ‒ говорить громадянський журналіст.

«День, коли прямий ефір «Кримської солідарності» міг закінчитися, але він тривав»

У березні 2019 року російські силовики провели операцію, в результаті якої відбулося наймасовіше затримання в Криму ‒ 25 осіб. Затриманих звинуватили у зв'язках із міжнародною ісламською організацією «Хізб ут-Тахрір», діяльність якої заборонена в Росії, але дозволена в Україні. Більшість із затриманих були правозахисниками, журналістами та активістами «Кримської солідарності».

Сьогодні дев'ятеро громадянських журналістів «Кримської солідарності» арештовані. Це Сервер Мустафаєв, Тимур Ібрагімов, Марлен Асанов, Сейран Салієв, Ремзі Бекіров, Руслан Сулейманов, Осман Арифмеметов, Рустем Шейхалієв, Амет Сулейманов. Сулейманов перебуває під домашнім арештом. Ще один громадянський журналіст Наріман Мемедемінов відбув термін ув'язнення і повернувся до Криму.

Зідан Аджикелямов згадує, що, коли він, як громадянський журналіст, з'являвся на обшуках, російські силовики декілька разів говорили йому в обличчя: «Ти ‒ наступний», маючи на увазі можливість його арешту.

Розповідаючи про події в парламенті 27 березня 2019 року, чоловік ледве стримує емоції: «Я цей день, напевно, ніколи не забуду. Вранці прокинувся від дзвінка й побачив, що в Криму обшуки. Спочатку їх було три. Поки я зібрався, обшуків стало п'ять. На момент виїзду було вже сім обшуків. Коли я приїхав до Сімферополя, кількість обшуків зросла до двадцяти».

Куламет Ібраїмов вирішив займатися громадянською журналістикою після масових затримань. Він ‒ кухар, і раніше не мав до журналістики жодного стосунку.

«Це був переломний момент. Дуже багатьох заарештованих людей я знав особисто. Вони займалися висвітленням, після того, як їх заарештували, я зрозумів, що потрібна моя допомога. Після цього я вирішив активніше займатися громадянською журналістикою», ‒ розповів Куламет Ібраїмов.

Він каже, що вважає висвітлення подій, які називає репресіями, «дуже важливим елементом ненасильницької боротьби».

За словами Куламета Ібраїмова, одним з найяскравіших вражень від роботи стала перша зйомка в суді. Тоді в Південному окружному військовому суді російського Ростова-на-Дону тривав процес щодо другої бахчисарайської групи «Хізб ут-Тахрір» (їм уже ухвалені вироки ‒ ред.). Куламет Ібраїмов отримав дозвіл на зйомку, потрапив до зали суду, а в перерві підійшов до «акваріуму», в якому перебували затримані. Несподівано один з них, Сейран Салієв, почав співати кримськотатарську пісню.

«Я увімкнув відео і, чесно кажучи, емоції переповнювали. Він співав тоді «Бахчисарай аралыкълары» («Куточки Бахчисарая», ‒ ред.). Я бачив по хлопцях, як вони сумували за своїм рідним містом, Бахчисараєм», ‒ згадує громадянський журналіст.

«Російські прокурори дивляться наші стріми»

Платформа «Кримської солідарності» за п'ять років стала працювати в різних напрямках: юридична діяльність, громадянська журналістика, соціально-побутова робота. Активісти цього громадського об'єднання відвідують судові засідання, відвідують родичів заарештованих, проводять заходи для дітей, збирають передачі в СІЗО.

Ще один напрямок, який з'явився в ініціативі наприкінці 2017 року, це ‒ феномен громадського захисника. Більше ніж сотня одиночних пікетів відбулися в Криму 14 жовтня 2017 року. Люди вийшли з плакатами: «Кримські татари не терористи. Поверніть дітям їхніх батьків», «Припиніть репресії проти кримських татар», «Обвинувачення в екстремізмі й тероризмі ‒ геноцид кримських татар». У результаті понад 70 осіб були оштрафовані на суми від 10 до 20 тисяч рублів. Й у кожного пікетувальника був свій громадський захисник, який захищав його інтереси у кримських судах, підконтрольних Росії. Про підготовку такої кількості фахівців згадує один з громадських захисників Сервер Чолакчик.

«Нас, які не мали юридичної освіти, підготувала команда професійних адвокатів та юристів менше ніж за тиждень. Вони навчили нас базовим поняттям. У російських судах правосуддя шукати не доводиться, тому базовою ідеєю була моральна сторона. Показати людям, що вони не залишилися самі», ‒ згадує він.

Сервер Чолакчик розповідає, що тоді судові засідання були розведені в датах і місцях: одночасно суди відбувалися в шести кримських містах. У більшості випадків люди отримували адміністративні штрафи. Але були окремі випадки, коли суд виправдовував людей.

«Це були абсолютно абсурдні помилки з боку слідчих. Наприклад, я бачив протоколи, в яких йшлося про незаконний продаж алкоголю. Тобто вони взяли основу адміністративні справи, і так подали. Навіть не перевіривши, тому що все було зроблено нашвидкуруч», ‒ каже Чолакчик.

Перший пост «Кримської солідарності» на офіційній сторінці в соцмережі Facebook з'явився рівно через рік після початку роботи цієї громадської ініціативи ‒ 15 квітня 2017 року. За цей час російські силові структури неодноразово цікавилися діяльністю ініціативи, а декілька разів навіть приходили «в гості».

Адвокат Еміль Курбедінов згадує події січня 2018 року в Судаку, коли на щомісячну зустріч «Кримської солідарності» несподівано прийшли співробітники російської поліції, ОМОН та кінологи з собаками. Силовики, озвучуючи різні версії свого візиту, заблокували всіх учасників зустрічі на декілька годин.

«Вони чинять тиск на власників закладів, де ми збираємося. Одного разу на збори прийшли співробітники прокуратури, і прямо під час зборів вручили нам постанови про неприпустимість будь-яких протиправних дій. Не пам'ятаю вже, яких», ‒ каже Курбедінов.

Слова адвоката підтверджує Лутфіє Зудієва. Вона висловлює думку, що за «Кримською солідарністю» стежать співробітники російських відомств, центр з протидії екстремізму.

«Вони точно так само, як читачі, стежать за щоденним оновленням. У нас був курйозний випадок, коли під час одного з судових процесів ми побачили, як прокурор і слідчий дивляться відео «Кримської солідарності». Ми навіть за голосами пізнали подію, про яку йшлося», ‒ згадує Зудієва.

Через п'ять років після заснування ініціатива «Кримська солідарність» продовжує свою роботу. Останнім часом з'явилося декілька нових проєктів. Нещодавно громадське об'єднання запустило серію анімаційних мультфільмів з порадами адвокатів: як поводитися в різних ситуаціях. Мультфільми озвучені голосом адвоката Едема Семедляєва, а анімацію малюють самі учасники «Кримської солідарності».

«Ми ‒ приречені на перемогу. А ті, хто переслідує нас, приречені на поразку. Так склалося історично, що ненасильницька боротьба перемагає завжди», ‒ говорить Еміль Курбедінов.