Близько 5,5 тисяч квартир в окупованому Маріуполі з травня до вересня цього року роздала призначена Росією адміністрація містянам, які втратили свої помешкання внаслідок бойових дій. Про це повідомив окупаційний «мер» Антон Кольцов.
І це не житло в новобудовах, а квартири й будинки, чиї власники або загинули під час російської облоги міста на початку 2022 року, або виїхали на підконтрольну Україні територію чи за кордон. Їхню нерухомість окупаційна влада визнала «безхазяйною» та забрала в «муніципальну власність».
Масова роздача чужого майна триває у Маріуполі з травня цього року і, за словами Кольцова, має закінчитися у жовтні – коли «нове» житло отримають усі, хто стоїть у відповідній квартирній черзі. Загалом – приблизно 6100 людей.
Хто і як отримує «компенсаційні» квартири в Маріуполі, як це оцінює міжнародне право і чи є шанс у справжніх власників повернути контроль над своїм майном – розбиралося Радіо Свобода.
Це дослідження здійснене в межах проєкту Інституту масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів.
Як тисячі квартир, у яких є власники, стали «безхазяйними»
«Ну ось, це сталося: нашу квартиру в Маріуполі віддали якійсь жінці як компенсаційне житло», – написала 25 вересня в одній із соцмереж колишня жителька міста Вікторія (ім’я змінене з міркувань безпеки – ред.).
Про вона це дізналася з будинкового чату, до якого її додали сусіди. Нова мешканка написала, що шукає власників квартири за певною адресою.
Радіо Свобода зв’язалося з Вікторією, і вона розповіла деталі: коли відгукнулася у приватні повідомлення, жінка, яка назвалася Анастасією, спитала – чи в Маріуполі вона. «Я відповіла, що якби ми були в місті, то квартира не була б в «безхозі». Після цього вона спитала, чи збираємось ми повертатися назад. Я відповіла, що звичайно ж, як тільки закінчиться війна. Більше вона нічого не писала».
Нині Вікторія з дітьми і чоловіком живе у Чехії. Каже – виїхали на початку повномасштабного вторгнення без нічого, згодом родичі передали трохи одягу і сімейних фото.
«Це була звичайна двокімнатна квартира в «панельці». Дуже раділи, коли назбирали трохи грошей, трохи позичили в рідних, і змогли купити цю квартиру. Весь ремонт робили самі з чоловіком, меблі купували в кредит», – згадує жінка.
За її словами, квартиру виставили в «безхоз» (визнали «безхазяйною») ще кілька років тому. Помешкання було пошкоджене і розграбоване, без опалення, світла і води. Потім окупаційна адміністрація вирішила знести три верхніх, найбільш зруйнованих поверхи, і побудувати там нові квартири – з тими ж адресами. Серед них опинилася і «двушка» Вікторії. Тепер у новій квартирі на місці знесеної обживаються інші люди.
За даними Маріупольської міської ради, які вона оприлюднила у листопаді 2022 року, під час бойових дій Росія зруйнувала 914 будинків, це більш як 51 600 квартир. Тому для Маріуполя житлове питання постало особливо критично.
Як окупаційна влада вирішує – яке житло «безхазяйне»?
На окупованих з 2014 року територіях Донбасу «віджимати» житло тих, хто виїхав, почали ще до повномасштабного вторгнення. Але з березня 2024-го так звана «націоналізація» набула промислових масштабів. Тоді окупаційна влада захоплених частин Донецької та Луганської областей ухвалила «закони», якими імітувала «легалізацію» механізмів виявлення та конфіскації «безхазяйного» житла.
У квітні 2026-го – ухвалили ще один «закон», яким пришвидшили процедуру відбору нерухомості.
Журналісти видання «Новини Донбасу» дослідили, що з 2023-го до червня 2026-го у Маріуполі «безхазяйними» були визнані щонайменше 25 тисяч квартир і будинків. У цих списках опинилися квартири й приватні будинки, які відповідали таким критеріям:
- там ніхто не жив тривалий час;
- протягом року не сплачувалися комунальні послуги;
- житло не зареєстроване у російському Єдиному державному реєстрі нерухомості.
Стосовно таких помешкань окупаційна адміністрація запускала процедуру «націоналізації». Спочатку на сайті місцевої «влади» або на під’їзді будинку з’являлося оголошення з переліком квартир, які «мають ознаки «безхозу».
Власникам давалися 30 днів, щоб підтвердити свою власність особисто, з паспортом РФ і російськими документами на житло. Якщо не приходили – квартиру оголошували «безхазяйною» і забирали в «муніципальну власність». Після цього довести свої права господарі можуть лише через суд – окупаційний. Процес «націоналізації» триває і надалі.
Втім, судячи з дописів у місцевих пабліках, у «безхазяйні» потрапляють навіть ті квартири, за якими доглядають і сплачують комірне. «Я вже рік намагаюся врятувати від «безхозу» чотири кооперативні квартири своїх сусідів, у яких 100% оплата комуналки», – писала 29 червня в одному з місцевих пабліків маріуполька Ольга, яка є «старшою» в будинку.
За її словами, куди тільки не зверталася – від місцевої окупаційної адміністрації і прокуратури до Держдуми і Слідчого комітету РФ. Переконувала, що забирати ці квартири немає підстав, але все марно: «Одну квартиру вже розподілили погорільцям. Три дали підряднику для термінового ремонту».
«Що буде, якщо ви не встигнете з реєстрацією прав? Та нічого. Вас не виселять, ваше право на квартиру не анулюють», – натомість переконувала ведуча однієї з пропагандистських програм на місцевому ТБ.
«Все брехня! Квартиру моїх родичів уже «віджали» і швиденько комусь видали, хоча був лист на ім’я Кольцова, що власники живі і повернуться», – відповіла під випуском містянка на ім’я Тетяна.
Як «безхазяйне» житло стає «компенсаційним»
Розбита сантехніка, вирвані з «м’ясом» міжкімнатні двері, відірвані шпалери. На кухні – меблі і посуд колишніх господарів. Під фотографіями розкуроченої квартири в одному з Маріупольських телеграм-каналів, підпис: «сьогодні запропонували компенсацію за втрачене житло».
В коментарях – люди обурюються. Хтось жахливим станом «компенсаційного» житла, хтось – самим фактом видачі чужого майна.
За даними окупаційної влади, з 2022-го у квартирній черзі зареєструвалося більше 10,5 тисяч людей. Станом на травень 2026 року таких було трохи більше 6 тисяч. У списки включали тих, чиї помешкання були повністю зруйновані, хто мав на руках документи про право власності та узяв російське громадянство. Або їхніх спадкоємців з російськими паспортами.
Роздавати «компенсаційне» житло точково почали ще у 2023 році. Спочатку – під телекамери і гучний піар – у нашвидкуруч зведених новобудовах, часто на далеких околицях міста. В той час як у престижних районах будували квартири для продажу в іпотеку, які розкуповували приїжджі росіяни.
Станом на початок 2026 року профільне російське відомство «Единый заказчик» ввело в експлуатацію лише близько 4 тисяч квартир у нових будинках. Якщо їх і не продавали, а роздавали, то переважно не маріцупольцям – а як службове житло відрядженим з РФ чиновникам, вчителям, лікарям та військовим.
Сотні городян, чиє житло було зруйноване від російської ж агресії, виходили на мітинги і писали звернення до президента РФ Володимира Путіна, вимагаючи компенсації. Ця картинка псувала пропагандистські сюжети про «відродження Маріуполя у складі Росії». Тож з травня 2026 окупаційна влада почала прискореними темпами роздавати містянам квартири, відібрані у колишніх власників.
Хто і як отримує «компенсаційні» квартири
З весни цього року «компенсаційні» квартири розподіляють автоматично, за допомогою спеціальної комп’ютерної програми, яка співставляє дані заявника про втрачене житло з електронної черги з наявним «муніципальним фондом».
Коли до конкретної людини доходить черга, їй пропонують певну квартиру чи будинок, які підбирають, виходячи не з розміру зруйнованого житла, а з кількості тих, хто там проживав.
На одиноку людину передбачено 33 «квадрати» житлової площі, на родину з двох – 43, на сім'ю з трьох і більше осіб – по 18 квадратних метрів на кожного. Але при цьому «компенсаційне» житло не може бути більшим за втрачене, навіть якщо там жило багато людей.
Дуже часто таке житло сильно пошкоджене внаслідок боїв або розграбоване мародерами. Але багато людей, які втратили своє, погоджуються на таку «компенсацію», бо відмовитися можна лише раз. Якщо і вдруге пропозиція не задовольнить – з черги виключать і запропонують тільки грошове «відшкодування».
З 25 вересня цього року – це 70 тисяч рублів за квадратний метр. Для порівняння – на вторинному ринку Маріуполя квадратний метр житла коштує в середньому 78–90 тисяч рублів. У новобудовах – від 170 тисяч.
Якщо заявник погоджується з запропонованою квартирою – її ремонтують за рахунок окупаційної влади. Речі колишніх власників забирають або просто викидають на вулицю, – пишуть маріупольці у соцмережах.
Але радість від отримання хоч такого даху над головою може легко зійти нанівець. У серпні цього року окупаційний «мер» Антон Кольцов повідомив, що у 21 родини вирішили забрати раніше видане «компенсаційне» житло після спільної перевірки з місцевим управлінням ФСБ.
«Причина – отримувачі квартир так і не прийняли російське громадянство і не зареєстрували отримане житло у Росреєстрі», – пояснив Кольцов. За його словами, зараз вивчають ще більше 100 подібних випадків. І звільнені квартири наново розподілять серед тих, хто в черзі.
Як таке вирішення «житлового питання» розцінює міжнародне право?
Наприкінці травня цього року міжнародна незалежна правозахисна організація Human Rights Watch опублікувала звіт щодо ситуації з вилученням та перерозподілом житла на окупованих українських територіях, зокрема і в Маріуполі.
З січня по листопад 2025 року представники організації опитали 25 громадян України, які є власниками майна на окупованих територіях, та проаналізували понад 300 судових рішень, винесених із березня 2024 року до січень 2026 року судами, створеними російською владою на окупованих територіях Донецької та Луганської областей.
Правозахисники дійшли висновку, що Росія систематично порушує міжнародне гуманітарне право. «Як окупаційна держава, вона зобов’язана дотримуватися норм права окупації, що переважно викладені у Гаазькій конвенції та додатку до неї 1907 року, Четвертій Женевській конвенції 1949 року (ЖК IV), Додатковому протоколі I 1977 року та нормах звичаєвого міжнародного права», – зазначено у звіті.
Згідно з цими нормами, окупаційній владі заборонено конфісковувати приватне майно, за винятком випадків, коли його знищення або вилучення «є необхідним для проведення воєнних операцій» (Гаазькі положення, ст. 46; ЖК IV, ст. 53).
«Всі ті процедури, які робляться на окупованих територіях з майном українських громадян, є незаконними, і можуть вважатися злочинами», – заявив в інтерв’ю Радіо Свобода адвокат Юрій Білоус, який захищає права потерпілих від російських військових злочинів у міжнародних та українських судах.
Білоус нагадав: у червні цього року один із керівників окупаційної адміністрації Маріуполя (йдеться про «ексмера» Олега Моргуна) заочно отримав підозру Донецької обласної прокуратури України за те, що сприяв незконному вилученню житла в Маріуполі.
За понад два роки Моргун підписав і ввів у дію 39 рішень про взяття на облік 3 790 квартир і будинків місцевих мешканців як безхазяйного майна. Це дозволило окупаційному режиму вилучити житло у законних господарів без їхньої згоди та передати до «муніципальної власності».
«Тобто відповідальність тут можуть, мають і будуть нести ті люди, які безпосередньо ухвалюють рішення про таку експропріацію українського майна, приватну власність, і ті люди, які в цьому ланцюжку можуть вважатися співучасниками», – каже адвокат.
Чи можуть українці захистити права на своє житло в окупації?
Радіо Свобода запитало у правника – що робити тим маріупольцям, чиє житло конфіскували або вже віддали іншим людям. «Можливо, саме цю власність повернути не вдасться, але зафіксувати, що саме з нею відбулося, потрібно», – радить Білоус. Це важливо для того, щоб можна було подати заяву у Міжнародний реєстр збитків. З нього поки нічого не виплачують, а лише збирають інформацію. І одна з категорій – це втрата контролю над житлом на окупованій території.
Для цього потрібно мати документи, які підтверджують право власності. Ідеально, якщо житло було внесено в український електронний реєстр нерухомості. Але якщо ні – то згодяться документи про приватизацію, паперові свідоцтва про право власності, документи БТІ, технічні паспорти.
«Якщо ви платили податок на нерухомість, ваші документи, навіть якщо вони втрачені, можуть перебувати в податковій інспекції, вони можуть бути оцифровані і перебувати там, які можуть підтвердити ваше право власності. Якщо угоди реєструвалися у нотаріуса – в архівах нотаріуса, в нотаріальних архівах регіону, які вдалося перевезти, також можуть знаходитися документи, які можуть підтвердити ваше право власності», – каже Юрій Білоус.
Крім того, він радить за можливості документувати всі дії, які вчиняють окупанти із вашим житлом: зробити скріншот інформації на сайті або попросити довірену особу надіслати фото оголошення про те, що квартиру внесли у списки «безхозу». Також фіксувати будь-які розпорядження окупаційної влади чи рішення «судів», які стосуються вашого майна.
Все це буде потрібно для відкриття кримінальної справи в Україні або стане доказами для Міжнародного реєстру збитків, куди можна подати заяву і документи онлайн через «Дію».
«Подаєте в «Дії», отримуєте відповідь про реєстрацію вашої заяви, про визнання її прийнятною на наступному кроці. І чекаємо політико-правових новин. Які компенсації будуть – поки що невідомо, коли це буде – також невідомо, проте Реєстр збитків рухається, і рухається з точки зору міжнародного права не повільно», – запевняє адвокат.
Цей матеріал створено в межах проєкту Інституту масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів.
Форум