З початку повномасштабного вторгнення Росії понад п'ять тисяч українців вирушили на лікування за програмою медичної евакуації ЄС. Для багатьох з них це була остання надія на життя, а часом ще й перший раз за кордоном.
Програму Medevac координує Єврокомісія спільно з ВООЗ. І вона є найбільшою операцією з медичної евакуації в історії механізму цивільного захисту ЄС.
Проєкт Радіо Свобода «Ти як?» розповідає історії трьох українських військових, які вирушають на лікування або ж уже отримали його у Євросоюзі.
Оксана Василенко знає про Фінляндію небагато.
«Знаю, що там їдять ведмедів, їдять оленів, і Санта Клаус звідти», – сміється жінка під час розмови з Радіо Свобода. За годину вона сяде в евакуаційний автобус і вирушить зі Львова до польського Ряшева, а звідти літаком до Фінляндії.
Тим же автобусом вирушає до Нідерландів Максим Босий, про які знає одне: «Там багато тюльпанів». Чоловік щойно зробив перший закордонний паспорт у житті.
Тимофій Безпалов про Бельгію, куди потрапив на лікування ще восени 2022 року, чув лише те, що там є завод FN в місті Ерсталь, який робить дуже гарну зброю. Тепер він знає набагато більше – зокрема те, що саме ця країна врятувала йому другу ногу. І що саме тут він зустрів кохання.
Усі троє – учасники програми медичної евакуації Medevac.
«Рак, четверта стадія»
Оксана Василенко із Рокитного на Київщині. До повномасштабного вторгнення двадцять років пропрацювала секретаркою у місцевому районному суді. Коли Росія почала повномасштабну війну, вони з чоловіком разом пішли до лав ЗСУ. Служила в тилу, в підрозділі зв'язку.
«Бігала, як торпеда, працювала все, служила, в наряди ходила. І мене нічого не турбувало. Нічого взагалі. А потім мені стало важко дихати, я стала задихатися».
Після обстежень, в день свого сорокап'ятиріччя, одинадцятого липня, Оксана почула діагноз: рак четвертої стадії.
Рак – це як грім серед ясного небаОксана Василенко
«Рак – це як грім серед ясного неба. Я ніколи не думала, що мене може торкнутися ця хвороба. Я завжди була відповідальною до свого здоров’я.
Лікарі сказали, що люди з такою хворобою, на такій стадії живуть від двох до шести місяців. Відповідно, сказали: «Новий рік ви вже не зустрінете, якщо не почнете лікування».
Лікування почала в Україні, але потрібна була таргетна хіміотерапія в таблетках та крапельницях – сучасне лікування, яке в Україні не фінансується державою і коштує великих грошей.
Міністерство охорони здоров'я та Міністерство оборони включили жінку до списків на медичну евакуацію. Тепер вона летить до Фінляндії разом зі своїм чоловіком, який також звільнився з ЗСУ, щоб її супроводжувати.
Шанс на життяОксана Василенко
«Я дуже вдячна, що Фінляндія подарувала мені шанс на життя. Я хочу дожити до тих пір, коли моя дитина вийде заміж. Я хочу її бачити в білій сукні. Я хочу зустріти свою дочку з пологового і бути бабусею. Я хочу жити».
Вона вже вивчає фінську і знає, як правильно вітатися цією мовою. На запитання, що взяла з собою в дорогу, відповідає з гумором: теплі речі взяла, бо мерзляк: «А сало – ні, не можна».
Сорок хвилин під деревом
Максим Босий летить сам – дружина з двома дітьми залишилася вдома, в Кіровоградській області.
Він служить у Збройних силах з 2015 року. Танкіст 32-ї окремої механізованої бригади. У серпні 2025-го під Покровськом його машину вразив ворожий дрон.
«Кумулятивний потрапив у ногу, розбило кістку, спалив автомобіль. Сорок хвилин валялись під деревом, а потім приїхали, нас забрали», – розповідає Максим.
Після тривалого лікування в Україні лікарі запропонували продовжити його в Нідерландах. На запитання, які в нього очікування, відповідає коротко: «назад без милиць приїду».
Лікування в Нідерландах, як пояснили йому лікарі, може тривати приблизно пів року.
Бельгія, яка врятувала ногу
Зі схожими проблемами з ногами на лікування до Бельгії ще восени у 2022 році потрапив і військовий з Києва Тимофій Безпалов. Він на службі в ЗСУ з 2017 року.
До повномасштабного вторгнення виношував плани виїхати до Австралії – там, каже, набирали ветеранів з бойовим досвідом на дуже хороших умовах. Але в лютому 2022-го плани змінилися.
Влітку того ж року Тимофій наступив на міну. Утратив одну ногу, інша місяцями не загоювалася – розвинувся остеомієліт, важка інфекція кістки. Лікувався у Вінниці. Одного дня лікар прийшов до нього з документами.
«Каже: підпиши. Я питаю: що це? Він каже: це на виїзд за кордон, на лікування. Я кажу: я не хочу. Нащо мені це?».
Та, зрештою, не хотів перечити лікарю, бо дуже його поважав за усі зусилля та недоспані ночі.
Через два місяці отримав звістку, що його відправляють до Бельгії.
«Було бажання в Німеччину, тому що в мене батьки в Німеччині на той момент були».
Але в програмі медевакуації країну не обирають: іноземні клініки самі відбирають пацієнтів, виходячи з медичних показників і власних можливостей.
Про Бельгію Тимофій не шкодує. Виявилося, що саме ця країна має новітній досвід лікування інфікованих переломів.
Після теракту у Брюссельському аеропорту 2016 року місцеві університетські клініки суттєво просунули лікувальні протоколи вперед.
У мене збереглася друга ногаТимофій Безпалов
«У них було купа проблем з інфікованими переломами, і це дуже сильно стимулювало Льовенський університет розвивати саме способи взаємодії, лікування цих речей.
І наразі Бельгія по лікуванні остеомієліту дуже попереду інших країн. І саме через це у мене збереглася друга нога, якої могло б не бути, якщо б я залишився в Україні».
На українських лікарів він не нарікає. Каже: робили все, що могли у тих умовах.
«Лікарі не встигають все зробити, і якість подальшого життя людини відходить далеко на задній план. Тому що якщо ти будеш цим займатися зараз, можливо, хтось загине інший. З технічною апаратурою, з аналізами в Україні теж набагато все складніше».
Вразив його ще й літак, яким евакуювали.
Таких літаків я не бачивТимофій Безпалов
«Таких літаків я в принципі не бачив. Це дуже крута штука. Там апаратура була реально майже на всі випадки життя – якщо не помиляюсь, у них рентген був на борту».
Одразу після прильоту Тимофію на виході з літака вручили документи на тимчасовий захист – їх отримують без необхідності звертатися у місцеві органи влади усі українці, які прибувають до ЄС за програмою медевакуації.
«Летючий госпіталь» рятує життя українських військових
Тимчасовий захист дає право на безкоштовне лікування і, за потреби, матеріальну підтримку від соціальних служб.
Тимофію надали тимчасове житло. Зарплатню в ЗСУ він на той момент також отримував – тому з фінансуванням побутових питань, каже, проблем не було. Протезування Бельгія забезпечила безоплатно.
Зараз Тимофій живу у Брюсселі та вивчає програмування, активно шукає роботу. Два роки тому познайомився та почав зустрічатися з українкою, яка приїхала після повномасштабного вторгнення з Харкова.
«Я просто розумію, що мені дуже пощастило з цією програмою. Усвідомлюю, що є люди, яким, можливо, вона була б необхідна більшою за мене».
Маршрут евакуації
Відправною точкою для більшості евакуацій є медзаклади у Львові. Звідси евакуаційні автобуси везуть пацієнтів до польського хабу в Ряшеві, де їх розподіляють по рейсах у різні країни.
Старший водій евакуаційних автобусів Юрій Брунець працює тут з перших днів програми – більше чотирьох років. До цього двадцять шість років возив туристів по всій Європі, тепер поранених та хворих.
Бачиш наших хлопців, що з них зробили, як діти лежатьЮрій Брунець
«Коли бачиш наших хлопців, що з них зробили. Кожна евакуація... А ще я своїми очима дивлюся, як діти лежать, – каже Юрій, ледь стримуючи сльози. – На початках ми везли прямо під літак і перекладали пацієнтів просто в літак для евакуації.
А потім настав такий час, коли фосфорні бомби скидали, і в наших хлопців усе горіло – всі документи. Пішли затримки, а літак не міг нас чекати по п'ять-шість годин. І тепер ми везем у польський хаб, польські колеги зустрічають, наступного дня прилітає літак і вони вже завозять до нього».
Легше – дорога назад, коли люди повертаються вже після лікування. Лікарка львівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Соломія Лукач одного разу сама не впізнала свого пацієнта – опікового хворого, якого декілька місяців тому евакуювала до Катовіце.
«Я не впізнала зразу, що це мій пацієнт. Бо коли ми його відвозили, він був у гострій фазі, зі свіжими травмами. А коли минуло трохи більше місяця лікування, він отримав повноцінне лікування, пересадки шкіри. І прийшов до нас своїми ногами. Якби не його прізвище та ім'я – я б не зрозуміла, що це саме той пацієнт».
Найбільша евакуація в історії ЄС
Програма Medevac Ukraine запрацювала у квітні 2022 року на основі механізму цивільного захисту ЄС. Координує її Центр екстреного реагування Єврокомісії спільно зі Всесвітньою організацією охорони здоров'я. 16 квітня 2026 року програма подолала позначку у п'ять тисяч евакуйованих пацієнтів до ЄС – це найбільша операція з медичної евакуації в історії цього механізму. Пацієнтів прийняли 22 європейські країни.
Єврокомісарка з питань готовності та управління кризами Хаджа Лябіб назвала це «Європою у найкращому прояві». За її словами, досягнення цієї позначки стало можливим завдяки «непохитній відданості всіх країн-учасниць» – і тих, що приймають пацієнтів щодня, і решти вісімнадцяти держав, які долучилися до програми.
Найчастіше українців приймають Німеччина, Нідерланди, Норвегія, Данія, Швеція, Фінляндія і Франція.
Відбувається усе, за словами директора департаменту МОЗ України Василя Стрілки, без черг.
Люди відправляються на лікування, щойно надходить пропозиція від країниВасиль Стрілка
«Черги на участь у програмі немає. Усі заявки обробляються послідовно після надходження до Координаційного центру, і люди відправляються на лікування, щойно надходить пропозиція від країни».
За його словами, кожна людина отримує одну – максимум дві – пропозиції.
«Те, до якої країни він або вона поїде, вирішує офіцер зв'язку з медичної евакуації ERCC (кризового центру) на основі пропозицій. Ця людина радить, яку пропозицію краще прийняти, враховуючи логістику, щоби евакуація була максимально раціональною з огляду на використання ресурсів. Хоча, звісно, якщо у пацієнта родичі мають тимчасовий захист в одній із країн і ця країна пропонує йому лікування, враховуємо цю інформацію».
Брати участь у програмі можуть не лише військовослужбовці, а й цивільні – постраждалі від бойових дій, ті, хто втратив доступ до лікування через знищення лікарень, або онкохворі.
«Серед поданих запитів, які залишилися без пропозицій, найбільша частка припадає на онкологічні захворювання. Також іноді немає пропозицій для пацієнтів з травмами (переважно у випадках, коли лікування є малоперспективним чи вкрай складним)».
Водночас, за словами співзасновниці ГО «Афіна. Жінки проти раку» Вікторії Романюк, зараз більшість пацієнтів з онкологією їде самостійно за кордон, отримує там тимчасовий захист і відповідно безкоштовне лікування, а не через програму Medevac.
Загалом, за даними МОЗ, без відгуку з боку іноземних лікарень залишилися близько десяти відсотків від усіх поданих заявок.
«Якщо говорити лише про запити до країн ЄС, то з 6 355 поданих заявок не отримали відгуків від лікарень 631», – розповідає Василь Стрілка.
Серед відомих пацієнтів, які пройшли лікування через Medevac, – хлопчик зі Львова Роман Олексів, про якого розповідало Радіо Свобода. Роман пережив тридцять п'ять операцій і досі їздить на лікування до Німеччини. Його історія під час слухань в Європарламенті довела перекладачку до сліз, а відео Радіо Свобода про це стало вірусним по всьому світу.
Форум