Вже три президенти обіцяли створити Музей Івана Марчука. Художнику виповнилося 90 років, але музею ще немає.

Хоча, не дивлячись на затримки, пов’язані з повномасштабною війною, ідея створення Музею Марчука, схоже, зрушила з місця. За словами представників Офісу президента, Володимир Зеленський ініціював створення Музею Марчука, хоча раніше це саме говорили про попередників Зеленського на президентській посаді.

Зараз, коли великий художник відзначає 90-ліття, близькі йому люди закликають таки реалізувати ідею постійного Музею, а сам ювілей минає на тлі все ще триваючої суперечки щодо права власності на картини художника.

«Президент України Володимир Зеленський ініціював створення Музею Івана Марчука. Ми працюємо над цим проєктом, і він обов’язково відбудеться. На жаль, війна не дає можливості реалізувати проєкт швидко, тому є об’єктивні затримки з відкриттям Музею. Доки він не з’явиться, працюватиме постійний виставковий проєкт, щоб кожен киянин і гість столиці міг прийти й ознайомитися з творчістю Івана Марчука», – розповіла заступниця керівника Офісу Президента України Олена Ковальська.

Раніше створити Музей Марчука обіцяв Віктор Ющенко (президентська каденція 2005-2010), а також Петро Порошенко (2014–2019). Ні той, ні інший слова не дотримали. При Вікторі Януковичу (каденція 2010-1014) українській культурі великої уваги не приділяли.

Тепер Музей Марка обіцяє Володимир Зеленський.

«Ну, так, ніби старе приміщення посольства США в Києві. Зеленський ніби «за», була там група архітекторів. Невелику реконструкцію треба зробити… Але тут раптом війна! І про який музей зараз можна говорити? А коли війна скінчиться – невідомо. В душі чекаю цього», – сказав Іван Марчук в інтерв’ю Радіо Свобода минулого року.

Проте вже ніби відшукали будівлю, яка може стати Музеєм – це колишнє приміщення посольства США, яке не використовується через те, що американці звели нову будівлю в Києві.

Адреса потенційного Музею Марчука – вулиця Володимира Винниченка, 10.

Екс-посольство США

Отже, ніби тривають роботи в колишній будівлю посольства США в Києві. Цікаво, що в радянські часи в будівлі, яка на якийсь час потім стане домом для американських дипломатів, був один з райкомів комуністичної партії в столиці радянської України.

Щодо того, що немає музею Івана Марчука у Києві, донька художника, відома скрипалька Богдана Півненко сказала Радіо Свобода:

«Я можу поспівчувати нашій державі, що ми не цінуємо при житті тих, хто може створювати культурний простір, прикрашувати, збагачувати його, культуру України в очах усього світу. Україна тільки б виграла від того, якби був культурний простір Івана Марчука, музей, але поки що нібито усвідомлюється, тому сподіваємось, може, колись це станеться»

«Якби був би живий мій перший чоловік, який колись започаткував і просував справу, щоб був музей Марчука, то б він уже був би створений. Я більше вірю у приватні ініціативи, а не дії влади», – додає в інтерв’ю донька художника.

Постійна виставка – крок до Музею

У день 90-річчя художника, 12 травня 2026 року, у Мистецькому центрі «Шоколадний будинок» у Києві відкрилася постійна виставка творів Івана Марчука, де представлені роботи з музейних колекцій Києва, Львова, Сум, Луцька, Івано-Франківська та Канева.

Виставка «Іван Марчук. Музейні колекції» стала першою експозицією у київському «Шоколадному будинку» після його закриття у 2022 році.

У просторі представляють твори з фондів одинадцяти музейних установ України, які охоплюють період творчості художника від кінця 1960-х років до сьогодення.

Основний акцент експозиції зроблено на циклі «Шевченкіана» – єдиному тематичному циклі Івана Марчука, усі роботи якого зберігаються саме у музейних колекціях. Саме за нього художник у 1997 році отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка.

У родині Марчуків – дві Шевченківські премії. Окрім батька-художника, Шевченківську премію отримала також донька-скрипалька.

Серед ключових робіт виставки в «Шоколадному будинку» – портрет актора Богдана Ступки 1971 року з колекції Національного художнього музею України, створений для фільму Володимира Денисенка «Осяяння», а також серія українських пейзажів у техніці пльонтанізму.

Як пояснював в інтерв’ю Радіо Свобода Іван Марчук, свій стиль він вигадав сам і назвав його «пльонтанізм» (слово походить від діалектного «пльонтати» – плести, переплітати). Художник кладе на полотно безліч ліній, які переплітаючись створюють об'ємне, надзвичайно живе зображення.

«Пльонтанізм» Івана Марчука належить до дуже небагатьох стилів писання картин, які були вигадані художниками в 20-му столітті

Але відкриття постійної виставки в «Шоколадному будиночку» в Києві (Шовковична вулиця, 17/2) не означає, що саме ця будівля стане у майбутньому Музеєм Марчука. Зараз там філія Київської картинної галереї.

«Шоколадний будиночок» звели в 1901 році за проєктом головного архітектора Києва, академіка архітектури Володимира Ніколаєнка на замовлення відомого промисловця, фінансиста і мецената Семена Могильовцева.

Ліна Костенко підтримала Марчука

Українська поетеса-шістдесятниця Ліна Костенко також висловилася за створення в Києві Музею Марчука, розкритикувавши владу через відсутність такої інституції.

«Мені також важко простити багаторічну недалекоглядність міських влад: столиця не спромоглася побудувати музей Івана Марчука, одного з найвидатніших наших художників, – музей, який міг би, скажімо, розташуватися в стінах садиби Мурашка, ставши притягальним культурним магнітом для міста і його гостей. Свого часу я зверталася з цією ідеєю до інституцій міста. У відповідь – глухе мовчання. Натомість тепер садиба Мурашка – в аварійному стані, попри теоретичні реставраційні проєкти», – сказала Ліна Костенко в травні минулого року.

«Садиба Мурашка» – це ще одна будівля в Києві, яку пропонують на Музей Марчука.

Звів будівлю на вулиці Малій Житомирській 14а/б в 1898 році Олександр Мурашко, київський купець 2-ї гільдії та майстер іконостасів. Це був триповерховий прибутковий будинок, який зараз в плачевному стані.

Але все ж, Музей Івана Марчука з’явиться радше в колишній будівлі посольства США.

За словами Ліни Костенко, як і ідея музею, який не може притулитись до якогось місця і бути нарешті відкритим, так і сам Марчук став біженцем, якого на час повномасштабної війни прихистив Відень.

«Тепер Марчук… отримав величезне визнання у Відні, в одній з найпрестижніших мистецьких столиць Європи. Скільки його картин залишаться за межами України?! А п’ять років тому Господарський суд призначив художника «боржником», і ділянку під непобудований музей обклав штрафом. Це просто ганебно. І це зловісна метафора стосунків держави зі своїми митцями», – зазначила Ліна Костенко.

Іван Марчук провів у травні наймасштабнішу виставку свого довгого творчого життя. Виставка «Скажи мені правду» відбулась у Відні, де митець мешкає від початку великої війни Росії проти України. Було виставлено понад 400 робіт художника

У 2007 році британська газета The Daily Telegraph включила Івана Марчука в сотню геніїв планети. Іван Марчук є найдорожчим сучасним художником України. У червні 2024 року його пейзаж «Зійшов місяць над Дніпром» продали на аукціоні Goldens за 300 тисяч доларів.

Щодо війни, то Іван Марчук дуже вболіває за Україну. Каже:

«Війна мені дуже болить, дуже переживаю через це. Я відірваний від своєї землі, відірваний від коріння, як викорчуване дерево. Але зате я маю можливість працювати і про Україну не забуваю».

І додає в інтерв’ю Радіо Свобода:

«Сподіваюсь, що в російській балалайці не витримає і лопне струна, що в Росії щось надломиться».

Історія із судом у справі Марчука

У грудні 2025 року Іван Марчук подав позов до суду, оскарживши ліцензійний авторський договір від 21 травня 2020 року, згідно з яким передав майнові права на зображення його творів, створених станом на 21 травня 2020 року, на 100 років за 10 тисяч гривень і 5% роялті до набувачів.

Митець заявляє, що його обдурили колишні друзі – права на картини, які продаються за сотні тисяч доларів, у нього начебто хотіли забрати за 10 тисяч гривень.

Про спробу заволодіння авторськими правами на зображення його творів іншими особами Іван Марчук повідомив на своїй сторінці у фейсбуці.

Художник стверджує, що не хотів підписувати договір, а підписавши його, попросив визнати недійсним. В ошуканстві він звинувачує народного депутата України VII скликання, колишнього радника міністра МВС Михайла Апостола, якого називає «ініціатором підписання угоди».

Підписали ліцензійний договір адвокат Сергій Павленко, бізнесмен Михайло Синиця, Ігор Апостол (син колишнього нардепа), Тамара Стрипко (помічниця митця). Остання наголошує, що вона та Іван Марчук не прочитали текст угоди перед підписанням.

За словами Марчука, у день підписання він одразу просив Михайла Апостола, якого вважав своїм другом, визнати документ недійсним. А через чотири роки дізнався, що той представляється власником авторських прав на його твори.

Михайло Апостол заперечує всі закиди на свою адресу і на адресу свого сина Ігоря Апостола. Він активно про це пише на своїй сторінці у фейсбуці, поширює свої відео. Експарламентар заперечує, що володіє правами на картини Івана Марчука. Також зробив заяви і від імені свого сина.

«Я одразу чітко заявив: не претендую ні на що і готовий, за потреби, закріпити це юридично. Бо не хочу щоб художник у свої 90-то років хвилювався. Здавалося б, питання вичерпане. Але ні, з’являються нові й нові заяви, аж до історій про «вкрадені Апостолом картини». Це вже настільки перегукується з художнім жанром фентезі, що важко сприймати серйозно», – написав Михайло Апостол 28 квітня 2026 року на сторінці у фейсбуці.

На підставі заяви художника поліція відкрила кримінальне провадження за фактом шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах або організованою групою.

Підготовче провадження у Тернопільському міськрайонному суді триває більше десяти місяців. 6 травня цього року розгляд справи тимчасово зупинено на час проведення експертизи підпису одного з відповідачів, сина колишнього народного депутата Михайла Апостола Ігоря.

Ігор Апостол у суд не з’явився, але, як повідомила його захисниця, обіцяє надати зразки підписів

Донька Івана Марчука, Богдана Півненко, наголосила, що вона підтримує позицію батька, який через суд домагається визнати недійсним ліцензійний договір, який, за словами художника, передає права на всю його творчу спадщину терміном на 100 років іншій особі.

Наступне засідання має відбутися 16 червня.