Доступність посилання

ТОП новини
11 липня 2020, Київ 02:25

Свідчення окупації Криму. Їх подано у книзі журналіста Юрія Луканова


Книга Юрія Луканова «Пресувальна машина: як Росія знищувала свободу слова в Криму»

(Рубрика «Точка зору», спеціально для Крим.Реалії)

Є книги, які розповідають про історію. А є книги, що самі є історією. До такої літератури належить книга відомого українського журналіста Юрія Луканова «Пресувальна машина: як Росія знищувала свободу слова в Криму». Книга з моменту видання вже стала популярною і велику роль у цьому зіграв той факт, що автор у лютому 2014 року сам був у Криму, в центрі подій.

А вже хто-хто, але Юрій Луканов вміє виловити і видимий зовнішній, і прихований внутрішній зміст подій і викласти його аналітичним пером. Ще б пак, автор – колишній журналіст центральної молодіжної газети, керівник пресслужби Народного руху України, стажист National Forum Foundation (США), редактор Міжнародного канадського радіо (Монреаль), політичний оглядач кількох всеукраїнських газет, автор багатьох книг і документальних фільмів, нарешті, багаторічний голова Незалежної медіа-профспілки журналістів України, громадський діяч, який займається захистом прав журналістів і свободи слова спільно з ОБСЄ, Міжнародною та Європейською федераціями журналістів.

Ідея книги належить голові правління правозахисні організації «Центр інформації про права людини», відомій правозахисниці Тетяні Печончик.

Про що ця книга? В цілому про те, як була сконструйована і як функціонує система («пресувальна машина»!) боротьби окупантів зі свободою слова в Криму

Про що ця книга? В цілому про те, як була сконструйована і як функціонує система («пресувальної машини»!) боротьби окупантів зі свободою слова в Криму. Ідея її в тому, що ті злочини, починаючи з інформаційної війни, порушення прав людини, громадянських прав кримчан, і закінчуючи силовими, бандитськими і військовими операціями, які організувала і провела в Криму Росія і її партнери – кримські організації Партії регіонів і «Русского единства», – не терплять гласності, їхні автори з самого початку намагалися бути невидимими і приховати свою діяльність, тому «пресувальна машина» була запущена в роботу ще й до захоплення влади, і до «референдуму».

Стоірнка з книги Юрія Луканова «Пресувальна машина: як Росія знищувала свободу слова в Криму»
Стоірнка з книги Юрія Луканова «Пресувальна машина: як Росія знищувала свободу слова в Криму»

Книга починається серією репортажних матеріалів про події лютого-березня 2014 року в Криму. Про те, як у Криму розпалювали антиамериканську істерію, а разом із нею і хамське ставлення до видатних міжнародних діячів, ігнорування ролі ООН, ОБСЄ, міжнародних судів. Автор описує криваві бійки в Севастополі, коли переодягнені спецназівці і казаки побили групу журналістів телеканалу «Інтер» та їхніх колег, спішне проведення «референдуму», захоплення Керченської переправи.

Юрій Луканов
Юрій Луканов

Він фотографує, як група бандитів, що називалася «кримською самообороною», блокувала штаб берегової оборони на вулиці Карла Маркса в Сімферополі, як був блокований Кримський інформаційний пресцентр і «Центр журналістських розслідувань», як підставні особи і члени комісій махлюють із паспортами і бюлетенями на «референдумі», фіксує всі мітинги і хвилювання кримчан, незгодних із цим «русскомірскім» шабашем.

Друга частина книги – аналіз того, що сталося. Луканов описує, як саме була відключена, а потім видавлена з Криму телекомпанія «Чорноморська», як був витіснений офіс Радіо Свобода, як журналісти «Чорноморки», сайту «Крим.Реалії», інших міжнародних і українських ЗМІ чинили опір і намагалися доносити до своїх телеглядачів, читачів, слухачів правду про те, що відбувається насправді.

Окремим розділом Юрій Луканов розповідає про роботу журналістів Наталії Кокорін, Ганни Андрієвської, Сергія Мокрушина, які співпрацювали свого часу в Центрі журналістських розслідувань і потрапили під кримінальну справу, порушену окупантами проти Ганни Андрієвської за статтею 280,1 КК РФ і введену в дію проти незгодних із анексією Криму.

У текст цього нарису Луканов включив живі розповіді журналістів, зокрема Сергія Мокрушина, про такі злочини «кримської самооборони», як невмотивоване затримання і побиття журналістів, які просто здалися бандитам чимось підозрілими. Подані ними заяви в поліцію залишилися без розслідування і наслідків.

Звинувачення і можливі п'ять років позбавлення волі все ще висять над Андрієм Клименком та Ганною Андрієвською, в яких забрали будинок і батьківщину й роблять їх нев'їзними до Криму

За цією ж статтею був звинувачений і головний редактор кримського інформаційного агентства BlackSeaNews Андрій Клименко. Агентство створило мережу кореспондентів у блокованих гарнізонах українських частин, які висвітлювали події з документальною точністю.

І тільки проживання спочатку на конспіративній квартирі, а потім терміновий виїзд із Криму, на відміну від інших обвинувачених за статтею 280,1 КК РФ – заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та кримськотатарського активіста Сулеймана Кадирова з Феодосії – допомогли йому уникнути «русскомірского» судилища в Криму. Проте звинувачення і можливі п'ять років позбавлення волі все ще висять над Андрієм Клименком та Ганною Андрієвською, в яких відібрали будинок і батьківщину й роблять їх нев'їзними до Криму. Але українська журналістика не втратила їх, вони активно працюють в інформаційній сфері, вносять свою частку в деокупацію Криму і перемогу України на Донбасі.

Захищати телерадіокомпанію зібралися кілька сотень кримських татар і кримчан інших національностей, але це не врятувало ATR

У книзі Юрій Луканов докладно розповідає про долю телеканалу АTR і той переломний момент у ставленні окупаційної влади до кримськотатарського народу, коли Володимир Путін, який наполегливо намагався умовити Мустафу Джемілєва співпрацювати з окупантами, зрозумів, що зусилля його марні. Тоді і було оголошено про відмову в продовженні ліцензії для мовлення першого кримськотатарського телеканалу. Телекомпанія ще вела репортажі з гарячих місць Криму, коли трасою поруч з нею в Сімферополь вже входили російські війська, а загроза блокади телекомпанії була цілком реальною.

У ті дні виходили в ефір і автор книги Юрій Луканов разом із журналістом Заїром Акадировим. Захищати телерадіокомпанію зібралися кілька сотень кримських татар і кримчан інших національностей, але це не врятувало ATR від проведення обшуку, вилучення техніки і знятих матеріалів.

Читаю цю книгу і емоційно ще раз переживаю ті дні і місяці, що пройшли через почуття і серце всіх кримчан. І тому, хто хоче зрозуміти сенс, дух і підступність того часу, треба відкрити сторінки книги Юрія Луканова та почути голос автора.

Микола Семена – кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії

Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії​

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • Зображення 16x9

    Микола Семена

    Кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Шевченка в 1976 році, в українській журналістиці – понад 50 років. Працював у ЗМІ Чернігівської, Запорізької областей, більше ніж 30 років – журналістом у Криму. Співпрацював з журналами «Известия» (радянський період), «Дзеркало Тижня», «День», багатьма журналами. Автор книги про Мустафу Джемілєва «Людина, яка перемогла сталінізм». З квітня 2014 року до квітня 2016 року – оглядач Крим.Реалії. Зазнавав переслідувань з боку ФСБ Росії. У 2017 році був засуджений російським кримським судом до 2,5 років позбавлення волі умовно із забороною публічної діяльності на 2 роки. Європарламент, органи влади України, російські правозахисні організації «Меморіал», «Агора» і тридцять правозахисних організацій у Європі визнали «справу Семени» політично мотивованою. Автор книги «Кримський репортаж. Хроніки окупації Криму в 2014-2016 рр.», перекладеної в 2018 році англійською мовою. Член НСЖУ з 1988 року, Заслужений журналіст України, член Українського пен-центру, лауреат Національної премії імені Івана Лубченка, лауреат премії імені Павла Шеремета Форуму громадянського суспільства країн Східного партнерства. Нагороджений орденом «За мужність» премії «За журналістику як вчинок» Фонду ім. Сахарова (Росія), відзнаками Верховної Ради України, Президента України. У лютому 2020 виїхав з окупованого Криму і відновив співпрацю з Крим.Реалії.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...

Recommended

XS
SM
MD
LG