Парламент Македонії схвалив у першому читанні законопроект про зміни до закону про мови, що має на меті поширити офіційний статус албанської мови на всю країну.
За таку зміну проголосували 66 депутатів, проти був 41 із загалом 120.
Для набуття чинності документ має пройти ще два читання в парламенті і бути підписаний президентом країни.
Напередодні голосування депутат від нині опозиційної національно-консервативної партії «ВМРО-ДПМНЕ» Ілія Димовський назвав пропоновану зміну антиконституційною і дискримінаційною стосовно македонської мови і мов інших меншин країни.
Прем’єр-міністр Македонії Зоран Заєв, лідер владної партії «Соціал-демократичний союз Македонії», обіцяв провести такий закон у парламенті, коли укладав раніше цього року коаліційну угоду з двома партіями албанської меншини, голосів яких йому бракувало б для створення уряду. Тоді «ВМРО-ДПМНЕ» і низка інших політичних сил країни різко розкритикувала таку домовленість і звинуватила Заєва у зраді національних інтересів Македонії, країною пройшли масові протести проти зміни мовного статусу.
Нині коаліційний уряд Заєва контролює 62 голоси депутатів зі 120 і має підтримку ще 5 депутатів від третьої партії албанської меншини, що не стала входити до уряду; опозиційні сили мають 53 голоси.
Президент Македонії Джорґе Іванов, якого висунула на цю посаду «ВМРО-ДПМНЕ», тривалий час відмовлявся надавати Зоранові Заєву мандат на формування уряду саме через його домовленість із партіями албанської меншини щодо зміни статусу албанської мови.
Нині чинне законодавство, що стосується мов, визначає македонську як національну мову країни і єдину офіційну на всій її території (поняття «державна мова» в Македонії не використовується), а шість офіційно визнаних мов меншин, серед них і албанська, мають офіційний статус паралельно з македонською в місцевостях, де ця меншина становить принаймні 20 відсотків населення.
Албанці за національністю становлять близько чверті від понад 2-мільйонного населення Македонії, хоча самі вони твердять, що їх понад третина. 2001 року Македонія була на межі громадянської війни через збройні заворушення представників албанської меншини, що домагалися розширення своїх прав – і частково тоді вже домоглися.
