«Вмирало по 5 людей» – водій про евакуаційні колони, які прямують з окупації

Валерія Константинова

Костянтин Рогозін – водій-волонтер з евакуаційної колони, яка простояла на пропускному пункті «Василівка» 12 діб, щоб виїхати на підконтрольну українській владі територію. Попри ці обставини, він не полишає свою роботу та продовжує евакуювати людей. Про те, що відбувалося під час очікування в черзі, як рятують людей з окупації, Костянтин розповів проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».

Був моряком – став волонтером

Війна об’єднала всіх українців, які за покликом душі намагаються допомогти у цей складний час один одному, зробити добрі та корисні справи. Костянтин Рогозін розповів, чому та як став волонтером у благодійному фонді.

– За професією – я моряк. Буквально перед війною приїхав у відпустку до родини. І тут все почалося. Мені хотілося бути корисним, але військового досвіду не мав, тому вирішив зайнятися волонтерською діяльністю. У соціальних мережах знайшов декілька чатів, у яких шукали волонтерів для евакуації людей. Перші кілька організацій мені нічого не відповіли. А ось фонд «Україна в серці» запропонував співпрацю.

На початку війни чоловік вивозив людей з Гуляйполя Запорізької області. Жителі виїжджали, тому що російська армія швидко просувалася до міста, була загроза окупації. Для поїздок на окуповані території волонтери оформлювали спеціальні автомобілі.

– З травня почали виїжджати в окупацію по 2-4 рази на місяць. Все залежало від різних факторів, адже система виїздів постійно змінюється. Бувало, що довше стояли на виїзд у Василівку і, навпаки, на в’їзд на підконтрольну Україні територію.

Авточерга довжиною 12 кілометрів

Костянтин зазвичай лишається ночувати у місті, у яке в’їхав для евакуації. А вже зранку виїжджає назад до Запоріжжя.

– Востаннє виїжджав на евакуацію 29 вересня. Наступного дня мені знайомі повідомили, що розбомбили колону на виїзді з Запоріжжя. У цей день я з чотирма пасажирами якраз виїхав у той бік. Ми проїхали трасу у Василівці та стали в колону. Окупанти випускали різну кількість автівок. Могли за день пропустити як 40 машин, так і 170. Але охочих виїхати була 2-кілометрова черга. Вона була найдовшою за весь час війни. Ми тоді провели на трасі 12 діб.

Чоловік зазначає, що існують окремі пільгові черги, в які можна стати, якщо в автівці є люди з інвалідністю, похилого віку або діти.

– У той жахливий день ми стояли якраз у пільговій черзі, тому що зі мною були люди похилого віку та з інвалідністю. Я розраховував, що 30 вересня вже виїду, але через загострення бойових дій нікого не випустили. Напередодні ще ввели «спецперепустки». Це посіяло паніку серед людей, адже деякі вже стояли по п’ять діб на трасі. Але російським військовим було байдуже, і вони запровадили «перепустки» для всіх без винятку.

По черзі ми ходили в «комендатуру» подавати свої дані, щоб виїхати. Вони (окупанти – ред.) брали паспортні данні, прописку, все фотографували, перевіряли телефон, вимагали обґрунтування поїздки.

Виживання на трасі

Охочі покинути окуповані території змушені виживати на трасі, як можуть, каже чоловік. Вони навіть намагаються облаштували мінімальний побут, розповідає Костянтин.

– На трасі все відбувається у жахливих побутових умовах. Дякуємо місцевим жителям, які допомагають, хоч і не безкоштовно, привозять нам їжу, воду, хліб. Максимум, що можуть дозволити собі люди, які чекають черги, залишити документи на блокпосту, заїхати у Василівку та в магазині щось придбати, заправити авто тощо.

– Про інші можливості й мови не може бути. Нормальної вбиральні та душу там немає. Туалет у вигляді сколоченої з металу конструкції і двох дірок з’явився десь у вересні. Щодо душу – люди робили з підручних матеріалів кабінки або в посадках вішали баклажки та милися. Наприкінці літа або «влада» (окупаційна – ред.), або хтось інший облаштували душові кабінки. В таких умовах провести понад два дні дуже важко.

За словами волонтера, діти теж важко переносять дорогу та затори. Щоб якось відволіктися та згаяти час, вони грають у футбол та інші активні ігри.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Брак пального, обстріли, «фільтрації», полон. Із чим стикаються запорізькі водії, що евакуюють людей з окупації?

– З людьми похилого віку ще складніше. Для них такі побутові умови – на межі виживання. Крім того, є люди, які у памперсах, практично не ходять.

– За ці 12 днів, які провели у колоні, казали, що померло дві людини. Принаймні, один раз я бачив, як приїжджала «швидка», бо у когось стався серцевий напад. Влітку під час спеки бувало, що в колоні вмирало і по п’ять людей.

«Підривалися на власних мінах»

Костянтин каже, що люди практично живуть в автівках. Це дуже незручно, особливо коли транспорт переповнений, підкреслює водій. З холодами ситуація трохи змінилася – у машині можна погрітися.

Щодо проведення часу у більш-менш нормальних умовах, сховатися від спеки та дощу – є варіант відвідати кафе, яке працює у будівлі заправки, але ціни там дуже високі, зазначив Костянтин.

Крім думок про те, чим себе зайняти, слід думати про власну безпеку, аби доїхати до місця призначення живими та здоровими, зазначає волонтер.

– Бували випадки, коли російські військові самі вночі підривалися на власних мінах. На узбіччі насправді їх небагато, лише біля блокпостів, щоб не можна було об’їхати повз. Ближче до «сірої зони» вибухові пристрої лежать прямо на дорогах.

Реакція окупантів на виїзд людей з підконтрольних їм територій буває різною, але, за словами Костянтина, й адекватною.

– Ставлення окупантів, в принципі, нормальне, мабуть, у них такий наказ щодо місцевого населення. Якщо у вас все гаразд, то вам побажають і гарного дня. Але якщо в телефоні є фото військових, якась наколка на тілі або ще щось, то будуть допитувати.

«Використовують колону як живий щит»

Волонтер зазначає, що вночі на трасі видно, як недалеко від колони «Гради», «Урагани» противника обстрілюють українські міста.

– Судячи зі звуків, вони десь в кілометрі ставлять ці установки та використовують нас як «живий щит». Від українських військових поряд з нами нічого не прилітало, і тому окупанти користуються цим. Припускаю, що часто серцеві напади ставалися і через ці жахливі звуки.

Люди на свій страх і ризик продовжують виїжджати з окупованих територій, каже Костянтин. За його словами, вони будуть виживати у кілометрових чергах, аби якомога далі бути від окупаційного режиму, додав волонтер.

• 30 вересня російські війська завдали ракетного удару по гуманітарній колоні на виїзді з Запоріжжя. Як повідомив голова обласної військової адміністрації Олександр Старух, люди стояли в черзі для виїзду на тимчасово окуповану територію, щоб забрати своїх родичів, відвезти допомогу.
• Москва, попри численні свідчення, заперечує цілеспрямовану атаку на цивільних.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Люди помирають у чергах». Як жителі півдня виїжджають з окупації

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Евакуюватися або замерзнути». Українців закликають не зимувати в окупації