Від початку повномасштабної війни армія РФ в рази збільшила кількість своїх дронів на передовій. За словами українських бійців, країна-агресор найчастіше використовує розвідувальні БПЛА трьох типів. Добре відомі «Орлани-10», а також відносно нові у плані застосування на війні ZALA та SuperCam. Вони можуть залітати далеко вглиб позицій ЗСУ та коригувати вогонь артилерії у режимі реального часу. Насамперед основної САУ окупантів – МСТА-С, з якою інтегрований «Орлан». У деяких варіаціях цей безпілотник навіть працює як РЕБ. Про війну за небо журналістам проєкту Радіо Свобода «Донбас.Реалії» розповіли українські зенітники.
Українські розрахунки ПЗРК перебувають у пошуку ворожих дронів цілодобово. Для цього використовують, в тому числі, потужні військові біноклі. Кажуть, такий прилад іноді допомагає навіть більше, ніж автоматична оптика.
«Найважче саме помітити безпілотник. Ти чуєш звук, але ж вони високо літають. Коли сонце сильно світить, іноді по пів години вдивляєшся в то небо до болі в очах, вже сльози течуть, але знайти його не можеш», – розповідає боєць розрахунку переносного зенітно-ракетного комплексу Дмитро.
«Вночі вони майже не літають на великі відстані. В основному – ближче до нуля. Хіба що Zala, бо в неї є тепловізор. А ось вдень їх розвідувальні дрони та дрони-камікадзе постійно шукають нашу техніку: танки, артилерію, засоби ППО», – ділиться спостереженнями побратим Дмитра Антон.
Зенітник Павло зазначає, що російські дрони часто літають парами. Один підставляється під українське ППО. Тобто приносить себе в жертву, а інший фіксує, звідки був постріл по першому дрону і наводить туди артилерію.
На озброєнні українських бійців, в тому числі, англійський ПЗРК «Стінгер». Простий в експлуатації, головка самонаведення не випромінює радіохвилі – так знайти стрілка складніше. До того ж, майже на 4 кілограми легший за радянський аналог ПЗРК «Ігла».
«Коли боєць, стрілок-зенітник стоїть із ПЗРК на плечі до пів години в очікуванні, то відчувається, що «Стінгер» у цьому плані набагато кращий від радянських аналогів», – пояснює Павло.
Оператор ПЗРК «Ігла» Юрій демонструє нам залишки від касетних снарядів, що нещодавно прилетіли по їхніх позиціях. Каже, що їхній розрахунок постійно шукають і нерідко обстрілюють. Тож доводиться добре ховати свої позиції. Розрахунки ПЗРК бригади Юрія пройшли бої під Бахмутом. Тоді їхніми основними цілями були російські літаки та гелікоптери.
«Якщо місце таке, що ти нічого не бачиш, то ти нічого й не зіб'єш. Тому ми шукали п’ятиповерхівки, дев’ятиповерхівки і на дахах там чергували. Вони засікають пуск ракети, бо ж бачать, звідки вона летить. І по нас відразу прилітає. Тому зробив пуск і відразу тікаєш», – згадує боєць.
«Ти постійно в напрузі. Не знаєш, звідки вони вилетять, куди прямуватимуть, що будуть робити. Як ми були під Берхівкою, то їхні літаки тільки на рівні горизонту, кілометрів так за 5 від нас з’являлися. Відпрацювали по наших позиціях і одразу на разворот відходили. А ось в Ягідному близенько підлітали. Пам’ятаю, в перший раз, коли стріляв, руки тремтіли. А потім вже… Як чуєш звук, хапаєш трубу (ПЗРК – ред.) і чекаєш: «Де ти»? Цілишся і стріляєш. Головне – не впустити його. Проводити до виходу ракети», – розповідає Дмитро.
Збити російські розвідувальні безпілотники з переносних зенітно-ракетних комплексів набагато складніше, ніж літак або гелікоптер. І справа не лише у розмірах. ПЗРК можуть засікти ціль лише з достатнім тепловиділенням. Наприклад, «Орлан-10».
«За хмарної погоди, якщо він опускається до 2-3 км – можна його дістати. В нас є загальний зв'язок з побратимами, тобто ми його «ведемо», потім фіксуємо, шукаємо. Його за звуком добре чути», – ділиться Юрій.
«Днями «Ланцет» до нас залетів. Збили зі стрілецької зброї. Зі звичайного кулемета Калашнікова. Хвилини за 2-3. Короткими чергами. Витратили 240 патронів», – розповідає Дмитро.
Розвідувальні російські дрони з електродвигунами, такі як ZALA та SuperCam, розрахункам ПЗРК не збити. Такі БПЛА виділяють замало тепла, щоб на них можна було навестись. Однак, ці безпілотники вражають радянські зенітно-ракетні комплекси «Стріла-10». Він розрахований на малий радіус дії. Чотири керовані ракети збивають цілі на дальності до п'яти та на висоті до трьох з половиною кілометрів. Його основне завдання зараз – прикривати техніку і піхотні підрозділи від дронів, що низько літають.
«Якщо візуально бачимо ціль, будь-який розвідувальний дрон – збиваємо. Цього тижня збили «Орлан-10» та Supercam, щоправда пів дня його шукали, високо літав. Але знайшли і збили!», – розповідає Сергій.
«Все треба робити якомога швидше. Шукаємо ракету, дивлячись у вікно або візир. При виявленні цілі – доповідаємо командиру. І він вже вирішує, збивати чи ні. В залежності від погодних умов можна ціль шукати дві хвилини, а можна й 10-15. Але чим довше ми стоїмо на відкритій місцевості, тим скоріше нас виявлять. Так шо наше завдання – чим скоріше знайти ціль, зробити пуск і зробити перекат», – пояснює Сергій.
Маючи на озброєнні ЗРК і ПЗРК, українські зенітники зізнаються – стрілецька зброя не менш, а іноді і більш ефективна проти російських дронів-розвідників і дронів-камікадзе. Тож наразі на кожній позиції поряд із зенітними ракетними комплексами – звичайні кулемети.
Форум