Битва за Бахмут у середині вересня позначилась двома знаковими успіхами Сил оборони – українські військові звільнили Кліщіївку та Андріївку на південному фланзі міста. Завдяки цьому ЗСУ взяли під вогневий контроль трасу до Горлівки, якою окупанти живлять своє угруповання у місті. Бої точаться і на півночі, де ключовою точкою є село Берхівка. Що зараз відбувається під Бахмутом і як ситуація може змінитися – у матеріалі Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).
«Зараз ми вже йдемо вперед»
Журналісти Донбас Реалії прямують на позиції українських артилеристів на південному фланзі Бахмуту – наступ ЗСУ тут триває. Треба бути дуже уважним: перш за все дивитись в небо, бо російських дронів тут чимало. У повітрі щохвилини чути роботу артилерії та стрілкотню. Якщо БПЛА противника «побачить» рух, наступний вибух може бути просто в тому місці, де стоїш. Та на місце дістаємось без пригод, знайомимось з бійцями.
Просування піхоти було б неможливим без підтримки артилерії. Це і артпідготовка, і запобігання спробам армії РФ контратакувати. Щоб звільнити Кліщіївку та Андріївку, робота велася цілодобово, розповідають бійці.
«Зараз ніби війна в такому руслі – штурми по кілька людей. Більш позиційно все. Тому наші дрони вишукували їхні якісь пересування. Наперед підготовлені цілі. Ми робили планові, не давали їм змоги підходити. Вони здебільшого наприкінці вже йшли через [залізничний] переїзд там.... Усі спроби сюди підійти – переважно закінчувалися тим, що вони, скажімо так, не доходили», – каже артилерист 22-ї окремої механізованої бригади (22-га ОМБр ЗСУ) Ігор.
Читайте також: Кінець «м'ясних штурмів»? Як Росія змінила тактику під час наступу ЗСУ
Наразі українська армія намагається не просто закріпити успіх південніше міста, але й посилити його. Тому артилеристи ЗСУ б'ють углиб позицій окупантів.
«Дистанція трохи збільшилася. Труднощі – щоб діставати їхню артилерію. Зараз трохи стало тихіше. Ми забрали села [Кліщіївку та Андріївку], трохи підходимо, вже не так активно. Точніше, більше на розвідку працюємо», – ділиться Ігор.
За його словами, одразу після звільнення сіл російські війська затято намагались відбити їх назад – але марно. І спроби швидко припинились.
«Зараз ми вже йдемо вперед. Здебільшого мінометні розрахунки [російських військ] працюють там, гаубиця їхня, САУшка», – додає артилерист.
Танки під часу наступу на Кліщіївку та Андріївку ЗСУ використовували по-різному. Іноді як артилерію – стріляючи із закритих вогневих позицій перед початком штурмів, так і безпосередньо для підтримки піхоти під час атаки.
«Ми почали берегти наші танки, бо самі розуміємо, що противник почав використовувати всі засоби для того, щоб їх знищити», – каже артилерист 22-ї окремої механізованої бригади Михайло.
«Все залежить від задачи. Від того, який противник стоїть. Які в нього засоби. Якщо там засоби, які піхота може вразити, відповідно, танки стоять позаду на прикритті. Якщо є важка техніка, відповідно, танки застосовуються для того, щоб знищити цю техніку. І тоді вже запускається піхота», – додає боєць.
Горлівка наступна?
Офіційно українські військові підтвердили звільнення Кліщіївки 17 вересня, Андріївки – 18 вересня. Експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк в коментарі Донбас Реалії зауважує роль тактики 3-ї ОШБр та 80-ї ОДШБр, які також брали участь у звільненні сіл.
«Запропонували противнику тактику 1000 порізів, атакуючи невеличкими групами в різних місцях з різних напрямків в день і вночі раптово, причому на перших етапах, перші кілька днів наступу – вони не намагалися закріпитися. Атака, завдали противнику збитків і відступили», – каже експерт.
І додає – все це було підтримано розвідкою з повітря, зокрема, ударними дронами. В результаті противник достатньо швидко втратив велику кількість як бойової, так і спеціальної військової техніки, серед них і машин забезпечення.
Від Кліщіївки та Андріївки лишились самі руїни, проте їх деокупація поставила під загрозу постачання угруповання російських військ у Бахмуті. А воно, як на початку жовтня заявив начальник пресслужби Східного угруповання військ ЗСУ Ілля Євлаш, зараз становить понад 10 тис. солдат.
- Дорога. Після звільнення сіл українські війська встановили вогневий контроль над трасою з Бахмуту до окупованої з 2014 року Горлівки (частина траси 0513 – ред.), що «значно ускладнило логістику російських військ», заявив 21 вересня Євлаш. За оцінками Кевлюка, це означає, що ЗСУ фактично відрізали агресора від міста-фортеці з півдня – ця траса Бахмут–Горлівка, й то тепер прострілювана ЗСУ, лишилась єдиною доступною опцією.
- Залізниця. Повернувши під контроль Андріївку та Кліщіївку, ЗСУ вперлися у залізницю, що сполучає Бахмут з Горлівкою. Війська РФ використовують залізницю як оборонний рубіж. За словами військових експертів, штурмувати її вкрай важко – для цього потрібно піднятися на насип під шквальним вогнем армії Росії. Проте здолавши цю перешкоду, українська армія зможе повністю контролювати трасу на Горлівку, не лише вогнем. А потім – рушити на селище Зайцеве під Горлівкою.
До того ж, констатує Кевлюк, між Кліщіївкою та Андріївкою в російській обороні утворився провал.
«Я не знаю, що замишляє командувач оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця» [генерал-полковник Олександр Сирський], але якщо він має боєздатний резерв між цими двома селами, слід очікувати ще одного удару, який дозволить прорватися вглибину і обійти Бахмут з півдня, поставивши угруповання противника, яке утримує місто – сам гарнізон – у вкрай незручне становище. І таким чином підштовхнути його або до термінового відступу, або до здачі в полон», – каже експерт.
Читайте також: «Ви тут всі здохнете». Як військові РФ обговорюють своїх командирів та втрати на передовій (перехоплення)
І додає, що успішні дії ЗСУ в районі Кліщіївки створили загрозу для російських військ також у Курдюмівці – селі, розташованому на одній лінії з Кліщіївкою та Андріївкою, але ще південніше і ближче до Горлівки.
«Там зараз точаться бої. «Хортиця» вийшла на північні околиці Горлівки», – зазначає Кевлюк.
Він прогнозує, що у разі прориву українських військ до Горлівки та початку боїв за місто у угруповання російських військ, яке утримує Донецьк та Єнакієве, будуть великі проблеми.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум