Доступність посилання

ТОП новини

«Два місяці знадобилося, щоб не лякатися людей у формі». Як живуть політичні біженці з Білорусі у Києві


Акція у Києві за участі білорусів, 28 травня 2021 року
Акція у Києві за участі білорусів, 28 травня 2021 року

З придушенням протестів у Білорусі сотні тисяч людей були змушені виїхати з країни. І один з найпопулярніших напрямків для еміграції – Україна. За даними прикордонної служби, з серпня 2020 року понад 150 тисяч білорусів перетнули український кордон. Але в Україні досить важко легалізуватися, тому багато хто використовує Київ як тимчасовий пункт, а далі їде в Латвію або Польщу. Серед людей, які залишили Білорусь – айтішники, лікарі, журналісти, музиканти, активісти. Всі вони бояться повертатися на батьківщину через можливе політичне переслідування, повідомляє телеканал «Настоящее время», створений Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».

Камеру в ізоляторі на Окрестіна Олексій Барковський змінив на орендовану квартиру в Києві. Після затримання і загрози нових переслідувань у Білорусі медик переїхав в Україну кілька місяців тому. У Мінську він був успішним хірургом-стоматологом – приватна клініка, хороша зарплата. Зараз же в Києві йому доводиться будувати кар’єру з нуля.

«Сумую, насправді, за своєю роботою. Вона займала більшу частину мого життя до революції. Потім в якийсь момент зайняла революція все моє життя», – говорить він.

Олексій не пропустив жодну акцію протесту в Білорусі. Але через рік він так і не може переглядати відеоархів, який у нього зберігся.

У день «Маршу свободи» в Мінську, 16 серпня 2020 року
У день «Маршу свободи» в Мінську, 16 серпня 2020 року
Ти не чекаєш, що хтось зараз за тобою стежить
Олексій Барковський

«Починаєш згадувати, що ти відчував у той момент. Це, напевно, слово «кайф» підходить. Це єднання і солідарність, – говорить Барковський зі сльозами на очах. – Але в цей момент накладаються події, які потім відбулися, які зараз відбуваються. Тому важко дивитися це».

Головний предмет інтер’єру в орендованій квартирі на околиці Києва – біло-червоно-білий прапор. Із цим прапором на акції солідарності Олексій виходить щотижня на майдан Незалежності разом з іншими білорусами, які залишили країну через репресії.

«Це був перший кайф, перше щастя, що ти не чекаєш, що хтось зараз за тобою стежить. Два місяці знадобилося, щоб не дивитися на маршрутки, не лякатися людей у формі», – говорить він.

Це все відбувалося на очах у Германа. Він все це пам’ятає. Це були останні хвилини, коли він бачив маму
Олександр Счастний

Про психологічний стрес і страх говорять майже всі білоруси, які вимушено опинилися у Києві. Олександр Счастний разом з 11-річним сином Германом – в Україні з листопада. Вони покинули Білорусь відразу ж після того, як в їхній квартирі затримали дружину Олександра Ірину.

«Це все відбувалося на очах у Германа. Він все це пам’ятає. Він так не любить про це згадувати. Це були останні хвилини, коли він бачив маму», – розповідає Счастний.

Ірина Счастна – зараз у СІЗО в Могильові. Вона була редактором декількох популярних телеграм-каналів у Білорусі. Її звинувачують в участі в масових заворушеннях. Жінку засудили до 4 років колонії, але рішення суду ще не набрало чинності. Батько з сином очікують оскарження, але шансів на пом'якшення вироку майже немає.

Герман вже практично адаптувався в Україні. Навчається онлайн в місцевій школі. Сумує за домівкою, але особливо – за мамою. Єдиний їхній зв'язок зараз – це листи.

«Іра в першу чергу турбується про нас. Хвилюється про Германа. Постійно питає, як він, як батьки, як батько. Батько хворіє на рак. Це якраз збіглося із затриманням», – говорить Счастний.

Батько з сином намагаються отримати посвідку на проживання в Україні. Але зробити це не так просто. Навіть оформити статус біженця практично, каже, нереально. Перебувати білорусам в Україні можна 180 днів. Після цього потрібна легалізація. Тому багато хто використовує Київ як перевалочний пункт, а далі їдуть у Польщу або Латвію.

Щоб допомагати соціалізуватися білорусам в Україні, Наста Базар відкрила в Києві спеціальний простір. Тут можна зустрічатися, працювати, обмінюватися інформацією. А в перспективі – навіть залишати дітей з вихователем.

Ми не розуміємо, коли ми повернемося. Тому потрібно жити тут і зараз. І будувати своє життя фактично з нуля
Наста Базар

«Я як мати двох дітей розумію, що діти не завжди можуть бути поруч з батьками. І не повинні заважати один одному», – говорить вона.

Сама Наста не збиралася їхати з Білорусі надовго. Восени, після протестів, вона приїхала з дітьми на два тижні у Київ, щоб просто відпочити.
В цей час у Мінську затримали її подруг-активісток. І жінка вирішила не ризикувати і не повертатися. Усвідомити, що еміграція – це надовго, вдалося лише нещодавно.

«Ми не можемо планувати, і це найважче. Емоції забирають дуже багато. І ми не розуміємо, коли ми повернемося. Тому потрібно жити тут і зараз. І будувати своє життя фактично з нуля», – говорить Наста.

Під час «Маршу нової Білорусі». Мінськ, 23 серпня 2020 року
Під час «Маршу нової Білорусі». Мінськ, 23 серпня 2020 року

Ще кілька місяців тому вони співали у дворах Мінська. Тепер же репетирують новий альбом у барі в центрі Києва. Денис і Павло – учасники гурту «Розбите серце пацана».

Останній свій концерт у Білорусі музиканти відіграли в лютому. Під час виступу в приміщення увірвався ОМОН. Всіх затримали на 15 діб за фотографію з біло-червоно-білим прапором.

«Несанкціонований масовий захід з використанням незареєстрованої символіки. Тобто прапор був цією причиною. Доказом нашої провини було те, що ми – на фотографії. Хоча ми в цей час десь були. Виходили. Нас на фотографії не було. Але тим не менше відсиділи ми, як всі», – розповідає Павло Городницький.

Після цього міськвиконком Мінська тричі без пояснення причин не дозволив гурту виступати. Музиканти зрозуміли: концерти в Білорусі для них закінчилися. Побоюючись повторного затримання, Денис і Павло полетіли у Київ.

«Ти не можеш навіть написати якусь пісню і, умовно, викласти її в інтернет про наболіле, про насущне. Тому що до тебе відразу прийдуть. Це просто вже було небезпечно там перебувати. Ти виходиш в магазин – і не було впевненості, що ти з цього магазину повернешся», – розповідають музиканти.

Ще двоє музикантів гурту – басист і барабанщик – залишилися у Мінську. Тому поки Денис і Павло виступають в Україні удвох. Репетирують пісні, написані вже у Києві, за мотивами останніх подій у Білорусі.

«Нас коли етапували в жодинську в’язницю, один ОМОНівець закохався в дівчину, яку він затримав. І всі дві з половиною години, поки ми їхали у в'язницю, він намагався взяти у неї номер телефону. Її звали, до речі, Олеся. Абсолютно документальна історія», – розповідають музиканти.

Пісня «Олеся» увійде в новий альбом гурту, який музиканти презентують вже восени в Україні. Але найбільше Денис і Павло хочуть ще раз зіграти повним складом на концертних майданчиках Білорусі. Поки ж туди для них дорога закрита, як і для інших сотень тисяч білорусів.

Встановлюйте новий застосунок Радіо Свобода на смартфони та планшети Apple і Android.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG