Дипломатичний скандал навколо позбавлення Володимира Зеленського польської нагороди висвітлив складну історію відносин між Польщею та Україною, а також можливість того, що Варшава може перешкоджати прагненню Києва приєднатися до Європейського Союзу.
Минулого тижня президент Польщі Кароль Навроцький вирішив позбавити Зеленського Ордену Білого Орла – найвищої державної нагороди Польщі – після того, як український лідер присвоїв одній із військових частин ім’я Української повстанської армії (УПА), що діяла під час Другої світової війни.
Польща стверджує, що УПА брала участь у тому, що вона називає геноцидом поляків на території сучасної північно-західної України, яка під час війни перебувала під німецькою окупацією. Україна заперечує польське трактування подій 1940-х років як геноциду, наголошуючи, що ці сили воювали як проти нацистів, так і проти радянських військ, а також самі стикалися з ворожістю з боку поляків.
У Варшаві ці події називають Волинською різаниною, тоді як у Києві використовують термін Волинська трагедія.
У будь-якому разі, ці вбивства давно кидають тінь на відносини між сусідніми країнами, а нове загострення напруженості загрожує послабити підтримку Варшавою євроінтеграційних прагнень Києва в той час, коли Україна одночасно намагається вступити до ЄС і відбиває повномасштабне російське вторгнення, яке триває вже п’ятий рік.
«Ще до російського вторгнення Польща була серед країн, які активно підтримували європейські прагнення України», – сказав Навроцький, пояснюючи своє рішення відкликати нагороду, додавши, що Польща «залишається готовою» до співпраці з Україною.
«Шлях України до європейських структур також вимагає готовності чесно осмислити складні сторінки власної історії. Об’єднана Європа була побудована на відмові від тоталітаризму та культу насильства. Ці принципи мають діяти для всіх. Для тих, хто цього не розуміє, не може бути місця в Європейському Союзі, і Польща цього точно не допустить».
Найбільша перешкода на шляху України до ЄС
Європейські дипломати роками попереджали, що найбільшою перешкодою на шляху України до вступу в ЄС можуть стати саме її найближчі європейські сусіди.
Протягом багатьох років це стосувалося Угорщини під керівництвом попереднього дружнього до Москви уряду популіста Віктора Орбана, який, серед іншого, протягом двох років блокував початок переговорів про вступ України до ЄС. Після поразки Орбана на виборах цієї весни багато хто в Брюсселі сподівався, що шлях України до членства тепер буде відкритий.
Однак за суперечками з Орбаном уже давно стояли й економічні аргументи проти дедалі тіснішого зближення України з ЄС.
Достатньо згадати суперечки останніх років, коли фермери в багатьох східних країнах-членах протестували проти напливу української аграрної продукції на ринок Євросоюзу.
Якби Україна стала членом ЄС, ця продукція безперешкодно потрапляла б до таких країн, як Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія та Словаччина. Київ також міг би запропонувати дешевші послуги в інших чутливих секторах, зокрема транспортному. Не кажучи вже про кошти з аграрних і структурних фондів ЄС (механізм перерозподілу коштів від багатших до бідніших регіонів), значна частина яких була б спрямована новому члену Союзу.
І тепер існує вагомий ризик того, що складна історія польсько-українських відносин вийде на рівень ЄС і ще більше ускладнить ситуацію.
Рішення Навроцького значною мірою можна розглядати через призму внутрішньої польської політики, оскільки він належить до опозиційної партії «Право і справедливість» (PiS). Напередодні парламентських виборів наступної осені він веде політичну боротьбу з більш ліберальним і прихильним до України прем’єр-міністром Дональдом Туском.
Історик, Навроцький раніше очолював польський Інститут національної пам’яті (IPN), який займається дослідженням Волинської різанини. Він добре обізнаний із цією темою, що вже десятиліттями залишається болючим питанням у відносинах між Києвом і Варшавою.
Антиукраїнські настрої
Значною мірою Навроцький спирається на антиукраїнські настрої, які вже давно існують у значної частини польського суспільства і лише посилилися після напливу українських біженців від початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році.
Він також намагається зміцнити свої позиції серед численних фракцій партії «Право і справедливість» (PiS), якій після поразки на виборах 2023 року бракує очевидного політичного центру тяжіння. Але передусім він орієнтується на дві ще більш праві політичні сили – «Конфедерацію» (Konfederacja) та «Корону» (Korona), які давно апелюють до антиукраїнських настроїв і демонструють хороші результати в соціологічних опитуваннях.
PiS прагне перехопити їхніх виборців, щоб скоротити відставання від «Громадянської коаліції» (KO) Дональда Туска, яка лідирує в опитуваннях, хоча й з невеликим відривом. Це також ставить Туска в непросте становище, адже більшість поляків, схоже, підтримують рішення Навроцького.
Одне з недавніх опитувань показало, що 58 відсотків поляків вважають Зеленського недружньо налаштованим до Польщі. Інше засвідчило, що 51,9 відсотка респондентів заявили про погіршення свого ставлення як до України, так і до Зеленського після рішення українського президента.
Туск написав у X, що «втягування в політичний конфлікт між політиками Польщі та України є стратегічною помилкою, яка коштуватиме обом сторонам – у бізнесі, геополітиці та репутації».
Тепер питання полягає в тому, як польський прем’єр-міністр та його уряд діятимуть щодо темпів вступу України до ЄС.
Тут рішення ухвалює уряд Польщі, а не президент.
Минулого тижня Україна (разом із Молдовою) відкрила перші п’ять переговорних розділів із 33 у межах процесу вступу до ЄС. Україна, Молдова, Європейська комісія та багато інших держав-членів Союзу прагнуть відкрити решту розділів уже в липні.
Втім, є сумніви, що процес рухатиметься настільки швидко.
Угорщина останнім часом дещо пом’якшила свою позицію, але під час саміту ЄС минулого тижня новий прем’єр-міністр країни Петер Мадяр вилучив формулювання «якомога швидше» щодо відкриття решти переговорних кластерів. Раніше він уже заявляв, що Київ не повинен отримати «прискорений вступ».
Європейські дипломати, які спілкувалися з Радіо Свобода на умовах анонімності, також стверджують, що Чехія і особливо Польща спокійно ставляться до того, що Будапешт уповільнює процес, оскільки їм самим «не доводиться висловлювати чітку позицію».
Один польський дипломат зазначив, що Варшава поки остаточно не визначилася з цього питання, але вважає, що одночасне відкриття всіх переговорних розділів і кластерів фактично означало б «прискорену процедуру вступу», проти якої вона виступає. Натомість Польща віддає перевагу так званому «методу салямі» – відкриттю кількох розділів за раз.
З огляду на нинішню напруженість між Україною та Польщею, для Туска може бути зручно наразі трохи пригальмувати процес.
«Можливо, це дало нам додатковий аргумент рухатися повільніше», – сказав один польський посадовець Радіо Свобода.
Українські аналітики вважають, що від конфлікту між Україною і Польщею виграє тільки Росія.
Форум