Ретранслятори, які, за даними Києва, були встановлені на території Білорусі й допомагали російським дронам атакувати Україну, за повідомленням президента Володимира Зеленського, припинили працювати 22 червня. За кілька днів до цього Зеленський попередив очільника Білорусі Олександра Лукашенка, що якщо за тиждень рентраслятори не демонтують, то Україна «зробить це сама».
Президент України стверджував, що йдеться про чотири об’єкти в Гомельській і Берестейській областях. Офіційний Мінськ публічно ніяк не відповів на вимогу Києва демонтувати ретранслятори, але й не став заперечувати їхнє існування. Білоруські державні ЗМІ взагалі замовчали цю заяву. Не було жодної реакції від білоруської влади і на заяву Зеленського про «ліквідацію» частини ретрансляторів у Білорусі цьогоріч у лютому.
- Як працювали ретранслятори у Білорусі для російських дронів? І чому вони посилювали загрозу безпосередньо для Києва?
- Де вони розташовані і як вони допомагали російським військовим?
- Чому ретранслятори становлять таку загрозу і для України, і для Європи?
- Чи справді ультиматум українського президента дав результат?
Білоруська редакція Радіо Свобода розбиралася у цій темі разом з українським авіаційним експертом, заступником генерального директора компанії – виробника засобів радіоелектронної боротьби, Анатолієм Храпчинським.
Про можливе розміщення обладнання для керування російськими дронами на території Білорусі українські експерти почали говорити ще наприкінці 2025 року. Так, 26 грудня 2025 року фахівець із військових радіотехнологій Сергій «Флеш» Бескрестнов, який у січні 2026 року став радником міністра оборони України, заявив: частина «шахедів», які атакують Україну, може керуватися з території Білорусі.
У лютому 2026 року президент України Володимир Зеленський повідомив про ліквідацію частини ретрансляторів на території Білорусі:
«Я не буду казати, яким способом, але наші люди займалися тим, щоб три-чотири ретранслятори вже не працювали на території Білорусі. У нас просто немає іншого виходу, інакше будуть подальші атаки на нашу землю».
Тоді міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров і тодішній радник міністра оборони України Сергій «Флеш» Бескрестнов заявили про ліквідацію радіомережі Mesh, яку російські «шахеди» використовували поблизу кордону з Білоруссю.
У травні 2026 року Сергій Бескрестнов висловив припущення, що Росія відновила роботу ретрансляторів у Білорусі, встановивши їх далі від кордону. Через місяць, 19 червня, Володимир Зеленський дав Олександру Лукашенку тиждень на демонтаж ретрансляторів і попередив, що інакшеУкраїна «зробить це сама».
Навіщо «шахедам» потрібні ретранслятори
Експерт Анатолій Храпчинський пояснює: щоб зрозуміти роль ретрансляторів, треба подивитися, як змінилися російські «шахеди». За його словами, перші такі дрони були значно простішими.
«Перші «шахеди» були запрограмовані на певні координати. Вони просто летіли у заздалегідь визначену точку. Зараз ми говоримо, що «шахеди» можуть частково керуватися оператором або ж у їхнє польотне завдання оперативно можуть вноситися зміни. Це дає змогу змінювати об’єкти для атаки, динамічно формувати повітряний напад, наприклад, завдяки отриманню нових розвідувальних даних про українські протиповітряні групи. Відповідно, для цього операторам потрібен зв’язок із безпілотниками», – пояснює Анатолій Храпчинський.
За його словами, саме тому Росія почала шукати спосіб забезпечити стійкий канал зв’язку з дронами, зокрема через додаткові підсилювачі сигналу на території Білорусі – ретранслятори.
Спочатку вона експериментувала з різними технологіями, до прикладу, зі Starlink, але основну ставку зробила на так звану Mesh-мережу.
Що таке Mesh-мережа
Саме про Mesh-мережу не раз повідомляв в останні місяці радник міністра оборони Сергій Бескрестнов. Він пояснював, що вона складається з установлених на російських безпілотниках радіомодемів, які не просто приймають і передають сигнали під час атак, а ще й виконують роль підсилювачів зв’язку один для одного.
У результаті десятки дронів утворюють єдину мережу. Якщо один із них буде збитий – це не означає, що зв’язок зникне. Інформація просто передаватиметься через інші безпілотники.
Сергій Бескрестнов також зазначав: попри те, що «шахеди» у такий спосіб пов’язані між собою, на землі мають бути початкові пункти, через які від операторів дронів надходять сигнали керування. Як правило, для цього використовують високі щогли, наприклад мобільні вежі зв’язку, на яких встановлюють ретранслятори, спрямовані в бік України.
Саме їх, за словами радника міністра оборони, українські військові виявили в Білорусі.
«Той факт, що такі пункти працювали з території Росії та окупованих територій, нікого не дивував, але робота таких пунктів із території Білорусі стала несподіванкою. У Білорусі виявили кілька таких пунктів, і вони обслуговували «шахеди» у різних куточках нашої країни. Наприклад, один із пунктів діставав до Києва, і розвідувальні безпілотники, які літали над Києвом, використовували його для передавання даних. Інший пункт забезпечував атаки «шахедів» на західну Україну. Зокрема, на залізницю Київ – Ковель», – пояснював Сергій Бескрестнов.
Якби наземні станції були лише на території Росії, їх можна було б відносно легко вивести з ладу, пояснив в інтерв’ю Радіо Свобода Анатолій Храпчинський.
«Якщо використовувати лише кілька наземних пунктів, достатньо було б знищити ці канали зв’язку на території Росії або перерізати їх у районі Чорнобильської зони, і «шахеди» вже ставали б не керованими, а просто боєприпасами, що баражують і летять однією траєкторією», – каже український експерт.
Саме тому, на думку співрозмовника, російські військові могли почати використовувати білоруську територію. Це дозволило їм розширити глибину керування безпілотниками під час повітряних атак на Україну, водночас скориставшись тим, що по території Білорусі українські військові не завдаватимуть ударів у відповідь.
Як можуть виглядати ці ретранслятори
Анатолій Храпчинський зазначає, що найчастіше ретранслятори встановлюють на звичайні телевізійні або мобільні вежі. Тому неспеціалісту зовні відрізнити ретранслятор від іншого телекомунікаційного обладнання майже неможливо.
«Ці ретранслятори можуть забезпечувати першу лінію безпілотників якісним і надійним зв’язком на відстані до 150 кілометрів».
Експерт звертає увагу ще на одну особливість сучасних російських безпілотників. За його словами, вони можуть використовувати звичайні SIM-карти для передавання даних через мережі мобільного зв’язку.
Це можуть бути не лише російські, що заблоковані на території України, а й білоруські, казахстанські або навіть європейські SIM-карти у ровмінгу.
Що змінилося після ультиматуму Зеленського
24 червня Зеленський визнав, що не знає, чи були ретранслятори демонтовані, але констатував, що з 22 червня вони припинили працювати.
Анатолій Храпчинський зазначає, що Україна невипадково спершу звернулася до Білорусі з вимогою демонтувати ці системи.
За його словами, фізично знищити таке обладнання для України не було б проблемою – достатньо було б пошкодити апаратуру на вежі навіть без її повного знищення. Ще одним варіантом могло бути використання РЕБ для глушіння каналів зв’язку, що фактично паралізувало б роботу не лише ретрансляторів, а й мобільного зв’язку в певному районі.
«Ми могли б використати засоби радіоелектронної боротьби і заглушити будь-які сигнали зв’язку в цьому напрямку. Фізично знищити ці системи також не проблема. Але головне – не допустити, щоб це переросло у повномасштабну ескалацію. Саме тому президент України спершу звернувся до Лукашенка з вимогою прибрати це обладнання», – каже Храпчинський.
Водночас експерт не вважає, що тема ретрансляторів вичерпана. За його словами, українські військові досліджують передусім ті об’єкти, які можуть використовуватися для атак проти України. Тому те, що відбувається на інших ділянках білоруської території, зокрема поблизу кордонів із країнами Євросоюзу, Києву може бути невідомим.
«Росія може використовувати інфраструктуру Білорусі для атак на Євросоюз. Ми досліджуємо те, що стосується безпосередньо нас. Але ми не дивилися з боку Берестя, чи є там щось. Ми цього не досліджували, бо це меншою мірою стосується нас. Тому треба зважати, чи немає додаткових веж, наприклад, у прикордонних із Польщею регіонах, які могли б відіграти свою роль під час атак на територію Євросоюзу. Росія активно намагається залякати європейські країни, розміщуючи засоби ураження якомога ближче до їхніх кордонів (йдеться, зокрема, про розбудову кількох російських майданчиків для запуску «шахедів» поблизу кордонів Білорусі – ред.), щоб скоротити час на реагування. Тому будь-яке подібне розгортання інфраструктури в Білорусі також слід сприймати як потенційну загрозу», – каже Анатолій Храпчинський.
25 червня президент Володимир Зеленський заслухав доповідь очільника Служби зовнішньої розвідки Олега Луговського, зокрема, щодо розбудови прикордонної інфраструктури в Білорусі. Луговський доповів про реалізацію «під очевидним російським впливом у Білорусі заходів з підготовки до потенційного розширення агресії проти України»:
«Вздовж нашого державного кордону у Білорусі завершується будівництво інфраструктури доріг і баз зберігання боєприпасів та паливно-мастильних матеріалів, які не мають жодного іншого сенсу, крім воєнного. Це прикордонні напрямки Кобринь – Ковель, Іванове – Маневичі, Лунинець – Сарни, Речиця – Коростень та Гомель – Чернігів. Знаємо, що в російських документах це описується саме в контексті завдань так званої «СВО».
Президент додав, що Київ передав Мінську «необхідні сигнали» щодо цієї діяльності, а також щодо інших форматів його колаборації з Росією для затягування та масштабування війни.
Раніше цього ж дня чільник Білорусі Олександр Лукашенко заявив під час зустрічі з російськими посадовцями, що нібито нещодавно розмовляв із представниками Зеленського. Під час такої розмови він, за його твердженням, заявив, що «нам усе одно, наші народи будуть разом». Лукашенко не уточнив час таких контактів, а також тих представників влади України, з якими мав розмову.
Форум