Втеча від режиму очільника Чечні Рамзана Кадирова за кордон не гарантує безпеки – силовики можуть продовжити переслідування в інших країнах або використовувати родичів, які залишилися в Чечні, як важіль тиску. Спеціальна доповідачка ООН з питань ситуації з правами людини в Росії Мар’яна Кацарова описує це як «особливо жорстоку» кампанію транснаціональних репресій проти чеченської діаспори. Проєкт Російської редакції Радіо Свобода «Кавказ.Реалії» розповідає, як влаштований цей тиск, чому родичі залишаються одним із головних інструментів впливу і що відомо про випадки переслідування чеченців уже після їхнього виїзду з Росії.
У новій доповіді, представленій на Раді з прав людини Організації Об’єднаних Націй, сказано, що після початку повномасштабного вторгнення в Україну російська влада різко розширила практику переслідування своїх критиків за межами країни. Як зазначає спеціальна доповідачка Мар’яна Кацарова, залякування родичів критиків влади ще до 2022 року широко застосовувалося в Чечні. Тепер подібні методи отримують дедалі більше документальних підтверджень і за межами республіки: родичам тих, хто виїхав, погрожують, відбирають у них майно, чоловікам погрожують мобілізацією, а в окремих випадках відбуваються затримання, викрадення та катування.
Для чеченців причини виїзду з Росії можуть бути зовсім різними. Хтось критикував Кадирова, хтось займався правозахисною роботою, журналістикою або політикою. Інші виїжджали, рятуючись від переслідування через сексуальну орієнтацію, домашнє насильство або примусовий шлюб. Але виїзд не завжди означає, що людина залишається поза досяжністю тих, від кого намагалася втекти.
Один із найвідоміших прикладів – історія Ахмеда Закаєва, глави уряду Ічкерії у вигнанні. Із Чечні він виїхав понад 25 років тому і від початку 2000-х живе в Лондоні. Однак його родичі, які залишилися в Чечні, весь цей час перебували в уразливому становищі.
У вересні 2020 року, після публічного виступу Закаєва на підтримку опозиційного телеграм-каналу 1ADAT, силовики затримали двох його братів і двох сестер. За словами Закаєва, їх вивезли з Урус-Мартана до Грозного. Незабаром у чеченських провладних медіа з’явилося відео з родичами політика: їх змусили публічно засудити Закаєва, ображати і проклинати його. Сам Закаєв пов’язував те, що відбувалося, зі своєю публічною підтримкою активістів, а чеченська влада заявляла, що родичі самі вирішили зректися його.
У 2023 році племінника Закаєва Хусейна, який має інвалідність, після затримання разом із братом відправили на війну проти України у складі чеченського підрозділу. У березні 2026 року сайт The Insider повідомив, що російські спецслужби могли готувати викрадення родичів Ахмеда Закаєва вже в Лондоні.
Саме такий механізм Кацарова описує як одну з особливостей транснаціональних репресій: людина виїжджає, але тиск може тривати через тих, хто залишається поруч із нею. У доповіді йдеться про російську систему, яка поєднує стеження, залякування, юридичний та адміністративний тиск за кордоном із примусом родичів, які залишаються всередині країни. Деякі подібні випадки мають трагічний кінець.
Так, у жовтні 2025 року в єреванській квартирі було знайдено тіло 23-річної Айшат Баймурадової, яка втекла з Чечні, рятуючись від домашнього насильства. Її родичі знали, де вона перебуває, а сама Айшат відкрито розповідала про своє життя в соцмережах і критикувала режим Кадирова. Баймурадова зникла після зустрічі з новою знайомою, з якою листувалася в інстаграмі. Нею виявилася Каріна Імінова – саме вона останньою покинула квартиру, де пізніше знайшли тіло дівчини, яка втекла. Імінову супроводжував Саїд-Хамзат Байсаров, племінник чеченського бізнесмена Руслана Байсарова, пов’язаного з владою.
Родичі Баймурадової не відповіли на запит влади Вірменії і понад п’ять місяців не забирали тіло дівчини. Наприкінці березня її коштом держави поховали на кладовищі Нубарашен у Єревані.
У своїй доповіді Кацарова зазначає, що активісти, представники ЛГБТ-спільноти та жертви домашнього насильства, які залишили Росію, особливо схильні до ризику транснаціональних репресій. Тиск може поширюватися і на родичів: їх можуть змушувати розправитися з близькими або вчинити так зване «вбивство честі». Таким же чином намагаються впливати і на самих активістів, змушуючи їх замовкнути або відмовитися від своєї діяльності.
Один із таких випадків – історія братів Салеха Магамадова та Ісмаїла Ісаєва. Вони виїхали з Чечні через підозри в опозиційній діяльності та ймовірну належність до ЛГБТ-спільноти. У 2020 році братів затримали і піддали тортурам «кадирівці». Ісмаїла змусили записати відео з «вибаченнями» за ймовірний зв’язок з опозиційним каналом.
Після цього брати перебралися до Нижнього Новгорода. Вони жили у квартирі, яку надала «Російська ЛГБТ-мережа». 4 лютого 2021 року чеченські силовики викрали Салеха та Ісмаїла з цієї квартири і насильно вивезли їх назад до Чечні, де порушили кримінальну справу за статтею про пособництво незаконному збройному формуванню. Правозахисники з Amnesty International називали звинувачення сфабрикованими і повідомляли про катування та інші порушення. У лютому 2022 року Салеха засудили до восьми років колонії, Ісмаїла – до шести.
Тиск торкнувся і рідних братів. У березні 2021 року силовики відвезли до відділу поліції близько 20 осіб із числа близьких родичів. До другої години ночі їх розпитували про місцеперебування батьків Салеха та Ісмаїла, вимагали знайти братів і привезти їх до Чечні. Зрештою батьки та старший брат виїхали з Росії. За даними правозахисників, після цього поліцейські практично щодня розмовляли з родичами Магамадова та Ісаєва. Під час цих розмов, як повідомлялося, їх схиляли до так званого «вбивства честі» братів.
Мар’яна Кацарова озвучила кілька випадків, які показують, як російські переслідування можуть тривати вже за межами країни. Серед них – історія Юлії Ємельянової, волонтерки штабу Олексія Навального в Петербурзі, та активіста Мансура Мовлаєва, який відкрито критикував Рамзана Кадирова. У 2025 році обох затримали в Казахстані, зараз їм загрожує екстрадиція на батьківщину. Російська влада звинувачує Ємельянову в крадіжці, а Мовлаєва – в екстремізмі. Обоє вважають звинувачення сфабрикованими. У червні 2026 року, коли Мансур намагався домогтися скасування рішення про його видачу Росії, у Чечні викрали його батьків і братів. Після чергового такого викрадення його брат опинився в лікарні.
У зв’язку з такими випадками Кацарова закликала Інтерпол призупинити право російського національного бюро обробляти дані, доки Москва не припинить використовувати кримінальне переслідування в політичних цілях. Вона також запропонувала розробити міжнародну конвенцію проти транснаціональних репресій.
Однією з найбільш знакових історій є викрадення «кадирівцями» 57-річної Зареми Мусаєвої, матері чеченських опозиціонерів Янгулбаєвих. У січні 2022 року її силоміць забрали з квартири в Нижньому Новгороді та відвезли до Грозного. Там жінку звинуватили в нападі на поліцейського, а у 2023 році засудили до п’яти років колонії-поселення. Наприкінці цього строку з’явилася нова справа – цього разу про напад на співробітника ФСВП. Попри відсутність доказів і тяжкий стан здоров’я – Мусаєва хворіє на інсулінозалежний діабет і насилу пересувається – суд засудив її ще до трьох років і 10 місяців колонії.
Водночас тиск на родину почався ще до першого вироку Мусаєвій. Після її викрадення Рамзан Кадиров публічно погрожував родині Янгулбаєвих розправою, до цих погроз приєдналися чеченські чиновники та силовики. У Грозному відбувся мітинг проти родини, учасники якого рвали, топтали та спалювали їхні фотографії. Синів Зареми – Абубакара, Байсангура та Ібрагіма Янгулбаєвих – внесли до списку терористів та екстремістів.
У серпні 2023 року в Чечні на війну проти України примусово відправили дядька та трьох двоюрідних братів Янгулбаєвих по батьківській лінії. Пізніше представники тейпу Келой, до якого належить родина, відмовилися від них, прокляли та пригрозили розправою.
Таким чином, російська влада показує, що еміграція не гарантує безпеки, сказав у розмові з редакцією Абубакар Янгулбаєв.
«Переслідування родичів – це спосіб впливати на людину, яка перебуває за кордоном і тому недоступна для прямого тиску. Якщо вона продовжить говорити, під загрозою опиняться її батьки, брати, сестри та інші близькі. Це створює почуття провини, змушує обмежувати публічну діяльність і водночас залякує інших чеченців. Тому йдеться не про випадкові дії окремих силовиків, а про механізм колективного покарання і транснаціональні репресії», – говорить він.
За словами Янгулбаєва, фактично будь-який житель Чечні може стати потенційною жертвою або заручником Рамзана Кадирова, оскільки глава республіки не обмежений «ні релігійними, ні культурними, ні моральними і тим більше правовими рамками».
На один із механізмів такого тиску також вказує професор політології Карлового університету в Празі Еміль Аслан, який протягом багатьох років займається дослідженням чеченської діаспори. За його словами, родичі стають найпростішим інструментом впливу.
«Вони в Чечні, з ними легко зв’язатися. Вони – легка мішень, і коли їх карають, це особливо болісно для дисидентів, які перебувають за межами Чечні. У такий спосіб влада хоче поставити дисидента на місце, принизити його, показати, що навіть відстань не захищає його від «рук правосуддя», – заявив співрозмовник.
Еміль Аслан пов’язує нинішню практику тиску на родичів із досвідом попередніх років, коли вбивства рідних учасників опору використовувалися для придушення чеченського повстання. На його думку, ефективність і психологічний вплив цього методу могли сформувати в режиму Кадирова стійку схильність продовжувати його використовувати.
Правозахисниця Роза Дунаєва зазначає, що подібних історій дуже багато і проблеми, пов’язані з переслідуванням та контролем над людьми, тривають. Дунаєва вважає, що представники чеченської адміністрації добре знають суспільство та окремі родини, вони розуміють, на кого і яким чином можна чинити тиск. Особливо вразливими, за словами правозахисниці, виявляються люди, які залишилися без підтримки, зокрема жінки, які самостійно виховують дітей, а також сім’ї загиблих або зниклих безвісти.
Дунаєва також звернула увагу на тих, хто в минулому підтримував Ічкерію або брав участь у боротьбі за незалежність, але згодом не став лояльним до чинної влади Чечні й при цьому намагається не брати участі в політичному житті. Такі люди можуть і далі перебувати під наглядом. Крім того, існує облік осіб, які звільнилися з в’язниць або раніше зазнавали переслідувань – щодо деяких із них запроваджують обмеження на вільне пересування. За словами правозахисниці, тиск у таких ситуаціях може поширюватися не лише на саму людину, а й на її батьків, дітей та інших родичів.
«Тому дуже рідко людина погоджується назвати своє ім’я. Ми продовжуємо фіксувати випадки, вести статистику, документувати історії сімей, які зазнали переслідувань або були змушені залишити свої домівки. Іноді тиск настільки сильний, що лякається ціле село. Навіть якщо людина залишилася вірною своїм переконанням і не стала лояльною до окупаційної влади Чечні, люди навколо можуть відвернутися від неї просто тому, що бояться за себе та свої сім’ї. Я нікого з них за це не звинувачую. Якщо до одних дверей приходить представник окупаційної влади Чечні, сусід далеко не завжди може вийти і захистити людину, тому що розуміє, чим це може обернутися для нього самого. Саме тому страх зберігається роками», – розповідає співрозмовниця «Кавказ.Реаліям».
Правозахисниця Роза Дунаєва зазначає, що страх зберігається навіть серед чеченців, які перебувають в еміграції. За її словами, на чеченських інформаційних ресурсах людям доводиться нагадувати про необхідність дотримуватися обережності в публічному просторі: не ставити лайки, не залишати коментарі та не демонструвати відкрито свою підтримку. Сучасні технології не усунули традиційні методи репресій, а лише створили додаткові можливості для спостереження та контролю.
- Доповідь Кацарової викликала різку реакцію в Чечні. Уповноважений з прав людини в республіці Мансур Солтаєв назвав виступ спеціальної доповідачки ООН «провокацією проти Чеченської Республіки» і звинуватив її в спробі захистити людей, яких російська влада вважає «терористами та іншими злочинцями». При цьому конкретних людей, яких він мав на увазі, омбудсмен не назвав.
- 14 вересня з Німеччини депортували сімох жителів Чечні, які втекли з республіки через переслідування влади, повідомила «Кавказ.Реаліям» правозахисниця Роза Дунаєва. Імена висланих не називаються. Стверджується, що на батьківщині їм загрожує небезпека. За словами Дунаєвої, всі депортовані просили в Німеччині притулку, надавши владі докази переслідувань з боку чеченської влади. Вони перебували в країні від трьох до п’яти років, однак у захисті їм було відмовлено – з яких саме причин, також не уточнюється.
- 155 активістів, громадських діячів і правозахисників, а також правозахисних та опозиційних до російської влади організацій підписали колективне звернення до влади Казахстану з проханням негайно зупинити екстрадицію до Росії уродженця Чечні Мансура Мовлаєва та колишньої співробітниці штабу опозиційного політика Олексія Навального Юлії Ємельянової. У разі повернення на батьківщину їм, як стверджують автори листа, загрожують тривале ув’язнення та катування.
