Доступність посилання

ТОП новини
19 Вересень 2019, Київ 11:58

Не лише танки. «Ексклюзивна» російська зброя на Донбасі


Російський танк Т-72Б3 на показових стрільбах у рамках міжнародного форуму «Армія-2019», червень 2019 року

П’ять років тому, у другій половині серпня 2014 року, «Іловайський котел» став першим випадком за час війни на сході України, коли Росії довелося використовувати регулярні війська для підтримки сепаратистів, які терпіли поразку за поразкою. Незважаючи на те, що на офіційному рівні Росія, як і раніше, заперечує причетність своєї армії до подій на Донбасі, численні фото- та відеосвідчення в інтернеті говорять про зворотне.

Британська дослідницька група Forensic Architecture до п’ятиріччя «Іловайського котла» – оточення українських військ під містом Іловайськ у 50 кілометрах від Донецька – опублікувала масштабне дослідження свідчень участі в цій події регулярної російської армії.

Експерти Forensic Architecture взяли за основу свого дослідження супутникові фотографії та відеозаписи із зони бойових дій на сході України, на яких виявився відображений танк Т-72Б3: модернізований радянський танк, який у 2014 році перебував тільки на озброєнні російської армії. Т-72Б3 легко ідентифікувати за його унікальними особливостями, наприклад за встановленим на башті багатоканальним прицілом «Сосна-У» і модернізованим динамічним захистом «Контакт-5».

Радіо Свобода нагадує про інші зразки російського озброєння, які ніколи не постачали в Україну і які можуть свідчити про безпосередню участь російської регулярної армії у війні на Донбасі. Свідоцтва їхнього застосування у війні на сході України ретельно збирали волонтери й експерти міжнародних розслідувальних груп, таких як InformNapalm і Bellingcat.

Танк Т-90А

Ще одна російська розробка на базі радянського танка Т-72 – танк Т-90А. Його унікальними рисами є клиновидні елементи динамічного захисту, розташовані рівно в рядок завдяки звареній із кількох частин вежі, а також, наприклад, тепловізори другого покоління «ЕССА». Т-90А, як і Т-72Б3, ніколи не постачалися на експорт в Україну. Як і Т-72Б3, Т-90А були помічені в Луганській області наприкінці боїв за Іловайськ. Відео нижче, імовірно, було зняте 25 серпня 2014 року. Волонтери InformNapalm і користувач твітера Askai707 змогли визначити місце зйомки як залізничний переїзд на південний схід від села Лисе.

Ще одним підтвердженням участі російських Т-90А у війні на сході України став профіль у соціальній мережі «ВКонтакте», що належить танкісту 136-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади з Буйнакська Віталію Маракасову. Серед розміщених ним фотографій (згодом вони були видалені, проте архівна копія профілю збережена тут) були знімки на тлі дорожнього знаку в Луганській області, недалеко від аеропорту Луганська, а також фото колони Т-90А.

Це може свідчити про те, що Т-90А брали участь не тільки в боях за Іловайськ, але і у штурмі луганського аеропорту – однієї з перших масштабних операцій під час війни, де пліч-о-пліч воювали найманці російського «ПВК Вагнера» і кадрові російські військові.

Важка вогнеметна система «Буратіно»

Одне з найстрашніших знарядь сучасних воєн, важкі вогнеметні системи (ТОС) – радянська розробка кінця 70-х років минулого століття. Перші дослідні зразки були виготовлені в Омську в 1978-1979 роках. Зараз такі системи виробляє «Уралвагонзавод». Комплекс складається з двох основних частин: шасі (на базі танка або важкої вантажівки) і напрямних, з яких провадять стрільбу НКРСами – некерованими реактивними снарядами.

Головна частина снаряда містить запальний або термобаричний склад. Працює це так: горюча речовина при попаданні в ціль розпилюється у вигляді аерозолю, отримана газова хмара підривається. Боєприпаси об’ємного вибуху великих калібрів, йдеться в публікації журналу «Популярна механіка» за 2009 рік, за потужністю можна порівняти з надмалими тактичними ядерними боєприпасами, з тією лише різницею, що у них відсутній радіаційний ефект ураження. Вогнеметні системи, як мовиться у «Вікіпедії», використовуються «для виведення з ладу легкоброньованої й автомобільної техніки, підпалу та руйнування споруд та будівель, знищення живої сили противника, розташованої на відкритій місцевості і в фортифікаційних спорудах».

ТОС «Буратіно»
ТОС «Буратіно»

Російська ТОС «Буратіно» зроблена на базі все того ж танка Т-72. Ці системи є на озброєнні в деяких пострадянських країнах, наприклад, у Вірменії, Казахстані та Азербайджані, проте в Україні їх на озброєння не ставили. У жовтні 2015 року ТОС «Буратіно» помітили в районі села Круглик Луганської області України спостерігачі ОБСЄ, зафіксувавши цей факт у своєму звіті. Про застосування ТОС «Буратіно» в Україні також побічно свідчить опубліковане українськими хакерами листування помічника президента Росії Владислава Суркова.

На адресу електронної пошти приймальні Суркова регулярно надходили плани заходів із виконання Мінських угод. Наприкінці січня 2015 року в одному з таких планів йшлося про відведення від лінії розмежування важких вогнеметних систем, проте в остаточній, узгодженій сторонами, версії документа (ці домовленості отримали неформальну назву «Мінськ-2») про такі системи вже нічого не сказано.

Відомо, що модернізовану версію «Буратіна», ТОС «Солнцепёк» (назва перекладається як «Спека», – ред.), Росія застосовувала також у Сирії. Установки були перекинуті в цю країну з Нижньогородської області Росії, з 20-го полку радіаційного, хімічного і біологічного захисту (РХБЗ).

Як розповідало восени 2015 року Радіо Свобода джерело, знайоме з ситуацією в 20-му полку РХБЗ, в Сирію вирушили близько 20 контрактників і кілька десятків машин – не тільки самі «Солнцепёки» але і машини, які їх заряджають, машини управління і супроводжувальний транспорт. Причому дехто з військовослужбовців був змушений залишитися в Росії: в серпні 2015 року військовослужбовці полку – і контрактники, і строковики – були відправлені на навчання на полігон в Курській області, неподалік від кордону з Україною. Після повернення звідти у багатьох солдатів почали проявлятися симптоми невідомого захворювання – жовті плями на шкірі і висока температура. Хворих помістили в шпиталь і поставили всім однаковий діагноз – стрептококова інфекція шкіри і стрептодермія.

До складу суміші для використовуваних у «Солнцепёках» термобаричних снарядів, як випливає з інформації в інтернеті – наприклад, на сайті guns.ru, – можуть входити тротил, перхлорат і нітрат амонію, гексоген, оксид етилену. Все це вкрай токсичні речовини, навіть короткостроковий контакт з ними може призвести до серйозних наслідків для людини.

Засоби радіоелектронної боротьби

Наведені вище приклади – скоріш, винятки, оскільки переважна більшість бойової військової техніки, яку застосовували у війні на сході України, була на той момент як у російської, так і в української армії.

Куди простіше ідентифікувати кадрових російських військових за сучасними системами РЕБ – радіоелектронної боротьби. Ці системи, як випливає з відкритих джерел, фактично проходили в Україні «обкатку» перед офіційним надходженням на озброєння в Росії. Офіційно їх ніколи не постачали в Україну, а більшість таких систем – і в інші країни.

Якщо на своїй території російська влада може спробувати «домовитися» з операторами стільникового зв’язку про його тимчасове відключення на час опозиційного мітингу, то на території противника для придушення мереж GSM доводиться застосовувати спеціальну техніку, як от комплекс РЕБ РБ-341В «Леєр-3».

Як мовиться в публікації на сайті російського видання «Військовий огляд», «Леєр-3» «призначений для придушення GSM-зв’язку за допомогою перешкод, що передаються спеціальним безпілотним літальним апаратом». «Спеціальний передавач, встановлений на легкому БПЛА, імітує роботу базової станції і тим самим перешкоджає нормальній роботі абонентських терміналів».

РБ-341В «Леєр-3», Донецьк, Україна, літо 2015 року
РБ-341В «Леєр-3», Донецьк, Україна, літо 2015 року

Комплекс «Леєр-3» був розроблений у Росії петербурзьким ТОВ «Спеціальний технологічний центр» і вперше був представлений на публіці на початку жовтня 2015 року на виставці «День інновацій Південного військового округу». Він вміє не тільки придушувати мобільний зв’язок, але і виявляти координати підключених до мережі стільникових телефонів і планшетів, передаючи ці дані артилерійським розрахункам для завдання удару. Вперше «Леєр-3» був помічений в Донецьку ще до своєї офіційної прем’єри, влітку 2015 року. Згодом він потрапив на відео, зняте в Донецькій області навесні 2016 року.

Крапку в питанні про присутність російських систем РЕБ (радіоелектронної боротьби) в Україні поставила все та ж спостережна місія ОБСЄ. У звіті, опублікованому 11 серпня 2018 року, мовиться про присутність в районі населеного пункту Чорнухине (контрольована сепаратистами територія, 64 кілометри на північний захід від Луганська – ред.) російських систем радіоелектронної боротьби «Леєр-3» РБ-341В, 1Л269 «Красуха-2», РБ-109A «Былина» і комплексу радіоелектронної боротьби «Репелент-1».

Утім, часом «польові випробування» найновіших російських систем РЕБ в Україні закінчуються їхньою втратою: так, наприкінці червня 2019 року українські військові повідомили про знищення двох рухомих комплексів радіоелектронної розвідки «Торн-МДМ». Ці системи призначені для пеленгування, аналізу та реєстрації сигналів на частотах до 3000 МГц, а також для виявлення джерел таких сигналів. Як і «Леєр-3», а також інші перераховані вище системи РЕБ, «Торн-МДМ» ніколи офіційно не постачалися ні в Україну, ні в інші країни світу.

Оригінал матеріалу на сайті Російської служби Радіо Свобода

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG