Дедалі ближче до виборів – дедалі більше різноманітних соціологічних досліджень щодо політичних настроїв серед українців. Захмарні рейтинги у найнеочікуваніших кандидатів у президенти та навпаки низькі показники у, здавалось б, популярних політиків? Відповідь криється у деталях – не всім рейтингам та не всім соціологічним групам варто довіряти. Як же не потрапити на гачок соціологічних маніпуляцій напередодні виборів?
Не секрет, що перед початком кожної виборчої кампанії в Україні зростає попит на заміри громадської думки та політичні рейтинги. Часто, політики під час боротьби за рейтингові місця не нехтують й фальсифікацією результатів цих досліджень. Попит на замовні рейтинги сприяє виникненню й псевдосоціологічних центрів, які власне й займаються створенням необхідної картинки. Зазвичай, такі псевдоцентри раптово виникають перед виборами, і так само раптово після них зникають. За останні роки в Україні утворився цілий ринок таких мало порядних служб.
Результати цих фейкових соцопитувань підхоплюються не тільки штабами політиків, але іноді і ЗМІ, що сприяє їх ширшому розповсюдженню. Щоправда, думки експертів щодо реального впливу цих псевдорейтингів на електоральні настрої населення значно різняться.
Псевдосоціологи і маніпулювання думкою
Серед соціологів існує теорія, що виборець вже підсвідомо не хоче голосувати за того кандидата або партію, які мають низькі рейтинги. Так само на бік лідерів політичних рейтингів схиляються й ті, хто ще не визначився, за кого голосувати. Як правило, відсоток останніх залишається доволі високим аж до кількох тижнів перед днем голосування. Так, за результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), проведеного наприкінці листопада, кількість тих, хто ще не визначився, за кого голосуватиме на президентських виборах, склала 27,6%. Саме це і змушує політиків, незадоволених правдивими результатами, замовляти псевдорейтинги з потрібними показниками.
Як правило, псевдосоціологи вдаються не тільки до цілком вигаданих результатів, але й до прихованих маніпуляцій.
Поки не пройшла реєстрація партій і кандидатів, будь-який список претендентів має право на існуванняАнтон Грушецький
Так, доволі часто, серед таких маніпуляцій використовується викривлена подача вибірки – тобто окрема група опитаних людей подається як думка усієї країни. Хоча насправді опитування проводилося лише в окремому регіоні чи лише у великих містах тощо. Саме такі викривлення допомагають отримати необхідний результат та зманіпулювати думку виборців щодо тих чи інших питань.
Другою за популярністю є маніпуляція запитаннями під час опитування. Якщо політичним опонентам потрібно занизити рейтинги конкурентів, вони замовляють у псевдосоціологів опитування з вибірковими запитаннями, які заводять в оману реципієнтів. Наприклад, спочатку запитують про соціально-економічні проблеми, а потів про їхнє ставлення до політиків. Відповідно під час відповіді люди несвідомо занижують свої електоральні симпатії, у цьому випадку, до влади.
Серед інших маніпуляцій фіктивні дослідники громадської думки використовують також обмежені варіанти відповідей, нерелевантні методи опитування та похибку. Такі соціологічні хитрощі не є новими для України, адже їх почали використовувати ще з 1994 року. Проте найпростішою маніпуляцією перед виборами залишається спотворена подача рейтингів кандидатів у президенти.
Фейкові рейтинги
Сьогодні вже важко визначити, хто із соціологів першим включив до політичних рейтингів зірок українського шоу-бізнесу. Зокрема Володимира Зеленського та Святослава Вакарчука, які навіть офіційно не оголосили про свої наміри балотуватися на президентських виборах у 2019 році.
Однак, за словами заступника директора КМІСу Антона Грушецького, це не є порушенням при проведенні соцопитувань.
«До тих пір, поки не пройшла реєстрація партій і кандидатів, будь-який список претендентів має право на існування, і дуже часто політичні сили перевіряють електоральні можливості тих чи інших кандидатів, навіть якщо вони ще не висловили своїх планів про участь у виборах», – зазначає Грушецький.
Соціологи відзначають, що включення відомих осіб до президентських рейтингів, також може бути використано з метою спланованого відтягування рейтингів у більш популярних конкурентів. Однак з іншого боку, це може бути не лише піар-технологія, але й свідчення про реальне бажання українців бачити нові обличчя у політиці.
Попри це професійні соціологи радять утримуватися від висновків щодо результатів соцопитувань, проведених до оприлюднення остаточного списку кандидатів на пост президента. За їхніми словами, до цього моменту рейтинги матимуть викривлені результати.
Кому ж вірити?
Нещодавно інтернет-видання Texty.org.ua оприлюднило базу «Продавці рейтингів», у якій зібрано не тільки списки псевдосоціологів та сумнівних соціологічних центрів, але й доказову базу їхніх маніпуляцій. Неочікувано, до цього списку потрапило чимало відомих українцям імен.
Світова практика показує, що серйозні соціологічні центри завжди реєструються при професійних організаціях. В Україні такою є Соціологічна асоціація України (САУ). В Інституті соціології НАНУ наголошують, що такі центри проходять спеціальну акредитацію – перевіряється їхня опитувальна мережа, кваліфікація їхніх співробітників, досвід та якість проведених досліджень. З моменту, коли соціологічний центр отримав ліцензію від САУ, вона бере на себе відповідальність за результати їхніх досліджень. Так у 2014 році правління САУ висловили довіру десяти українським соціологічним організаціям, з якими можна ознайомитись на офіційному їхньому сайті.
Деякі українські дослідницькі центри, які відстежують громадську думку та регулярно публікують звіти, входять також до міжнародної асоціації ESOMAR. Ця організація має високий ступінь довіри та постійно контролює якість досліджень своїх членів. Належність до ESOMAR значно підвищує репутацію соціологічних центрів, тому проведення фіктивних чи маніпулятивних досліджень загрожують втратою довіри не тільки всередині країни, але й серед міжнародних інституцій.
Тож, щоб уникнути соціологічних пасток, професійні соціологи радять дотримуватись кількох правил:
- уважно придивляться до репрезентативності вибірки соцдослідження;
- перевіряти, чи публікує соціологічний центр результати опитувань у міжвиборчий період;
- з'ясовувати, хто є замовником дослідження;
- чи входить дослідницький центр до міжнародної асоціації ESOMAR.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Вибори-2019: п’ята колона Путіна агітує за примирення
Вибори-2019: вони прагнуть перемоги, а їхні тези нагадують пропаганду Кремля
Війна з Росією і обіцянки миру на виборах в Україні
