Білоруси, росіяни, чеченці, грузини – це лише частка тих іноземців, які воювали на Донбасі у складі як добровольчих формувань, так і силових підрозділів України. З 2014 року таких людей можна лічити сотнями: хтось укладав офіційний контракт, а комусь доводилося неофіційно брати участь у війні. Нині більшість з них перебуває на території України фактично нелегально. Комусь вдалося отримати громадянство, а хтось не встиг скористатися спрощеною процедурою у 2019 році.
Зрештою, це питання взявся вирішувати Кабінет міністрів України на доручення президента Володимира Зеленського.
2 червня уряд підтримав законопроєкт про зміни до закону «Про громадянство України». Як пояснюється у проєкті закону, він регулюватиме набуття громадянства іноземцями і особами без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності України. Та чи встигнуть встигнуть парламентарі ухвалити цей закон, перш ніж іноземців, а здебільшого це білоруси і росіяни, стануть вимагати повернути на Батьківщину, де на них чекає в’язниця?
Літо 2019 року. Тільки-но минули вибори президента України. Білорус Дзмітрий (Дмитро) із позивним «Зубр» укладає контракт на проходження військової служби у складі ЗСУ. Наприкінці літа потрапляє у Кримське Луганської області в зону бойових дій. За фахом – історик, приїхав в Україну у 2015 році за покликом серця. Пройшов курс підготовки у доброфольчому формуванні «Азов», воювати пішов у складі «Правого сектору». Має військовий квиток, посвідчення учасника бойових дій і оформлену посвідку на проживання в Україні. Утім, від проблем це його не врятувало.
Дзмітрий розповідає, що, будучи уже військовим ЗСУ, виїжджав за кордон на відпочинок. Коли спробував повернутися в Україну з Європи, на кордоні його не впустили.
«Заборонили в’їжджати на три роки діючому військовому ЗСУ», – каже «Зубр».
Тоді все вирішилося одним дзвінокм у Київ, переповідає він. Зрештою хлопець таки повернувся в Україну і продовживу воювати на Донбасі.
«Беларусь» (татуювання на пальцях – ред.) я зробив, напевне, ще років десять тому. А ось це татуювання, – показує на руку, – цього року. Нове. Тут Луцький замок», – пробує нам роз’яснити усі свої татуювання Дзмітрий.
Питання про громадянство довелося піднімати відтоді, коли трапився перший інцидент на кордоні з Україною.
«Хотів мати нагоду вільно подорожувати світом», – додає він.
Минув час, «Зубр» пішов із лав ЗСУ, пояснюючи, що конфлікт нині став низької інтенсивності і він не бачить своєї ролі в окопах. Проте і повернутися в Білорусь уже не може.
Щоб пройти процедуру отримання громадянства, йому потрібно було перетнути український кордон. І тут чоловік вдруге зустрівся із проблемою – не впускають на територію України.
«Пов’язано з тим, що мій паспорт в Інтерполі зареєстрований як втрачений. Але так ще з 2019 року було. І це уже не перша ситуація. Тобто я уже заїжджав із цим паспортом. Вони наче пояснили, що «коли ти воював, то якби все гаразд. За тебе вирішували в Києві. А зараз ми телефонувати у Київ не будемо тому, що ти уже не воюєш. Або ж сам за себе якось вирішуй, комусь телефонуй», – розповідає «Зубр».
Білорус переконаний: проблеми в нього через те, що воював на Донбасі, а в базу Інтерполу його подав Мінськ.
«У тебе там гроші, дружина, усі моменти. Все життя. Ти 6 років прожив. у тебе все життя залишилося там. У тебе УБД, військовий квиток. А тобі на кордоні кажуть: «Ні, ти тут більше не потрібен», – обурюється білорус.
Зрештою ситуацію вдалося врегулювати, пояснює він. «Зуброві» дозволили разовий в’їзд на територію України. Доброволець переконаний, що не без допомоги суспільного розголосу.
Така ситуація не поодинока. З різноманітними викликами, пов’язаними із громадянством, стикаються люди з Росії і Білорусі. Добровольці, які приїхали воювати в Україну за її незалежність, нині переслідуються в цих країнах. І громадянство України – це шанс захистити себе від в’язниці вдома. Проте процес отримання того ж громадянства нині довготривалий, бюрократизований і надто складний.
Ще у 2019 році іноземці, які брали участь в антитерористичній операції чи операції Об’єднаних сил, мали нагоду отримати громадянство за спрощеною процедурою.
13 серпня 2019 року парламент ухвалив закон, який передбачав спрощену процедуру набуття громадянства для іноземців, які воювали за Україну. Утім, скористатися таким правом можна було протягом пів року, пояснює координаторка аналітико-адвокаційного центру ГО «Юридична сотня» Вікторія Івасик.
«Після того, як закон був ухвалений, він через два місяці набув чинності. І з цього моменту можна було податися за спрощеною процедурою протягом пів року. За цей час далеко не всі іноземці, які хотіли б отримати громадянство за спрощеною процедурою, встигли оформити документи і податися за цією процедурою. Багато в кого уже закінчилися посвідки на проживання, тобто немає законних підстав перебування в Україні, що теж ускладнює їм отримання громадянства», – каже Івасик і додає, що насправді формально зібрати необхідний пакет документів – це половина роботи. Решта – виключно політична частина.
«Юридична сторона – це підготувати усі документи, що не завжди це вдається, а політична – що потрібно їх передати ще в офіс президента. І просто такі справи далі залишаються без руху», – каже активістка.
Без руху залишається питання громадянства «Зубра», свою правду він шукатиме по поверненню в Україну. А от його земляк Олексій із позивним «Сябр» уже отримав громадянство України за підписом Володимира Зеленського.
«14 квітня президент України Зеленський підписав указ, в якому сказано, що я громадянин України. І видали громадянство за заслуги перед Україною. А за фактом вийшло… Зі мною отримали ще двоє росіян. Вийшло, що нам видали не паспорти, а картонне посвідчення, на якому написано «тимчасове посвідчення громадянина України». З цим посвідченням ти не можеш нічого зробити. Воно дається на два роки. І було сказано, що якщо ти за два роки не відмовляєшся від свого громадянства, у тебе анулюють українське громадянство. І виходить, ти громадянин України, який не може отримати паспорт», – розповідає «Сябр».
Така ситуація склалася через те, що в українському законодавстві чітко прописана норма, в якій ідеться про те, що одна із умов отримання українського громадянства – позбутися свого попереднього. А це для деяких іноземців може закінчитися ув’язненням.
Нині чоловік проживає в Одесі. За спиною у нього бойовий шлях із початку російської агресії в Україні. Спочатку служив у лавах добровольчих формувань, а згодом підписав, як і більшість іноземних добровольців, контракт із Збройними силами України. Він сподівається, що незабаром вдасться розв’язати цю проблему, інакше в іноземців не буде вибору.
«Я читав систему відмови від громадянства Білорусі. Там усе ясно сказано, що потрібно їхати й подавати. Можна в консульстві і в посольстві. Можна. Але й туди нам теж не можна. Тому що це територія Білорусі. І там нас ніби з відкритими обіймами зустрінуть», – додає Олексій.
Норми набуття українського громадянства для іноземних добровольців взявся виправляти Кабінет міністрів за дорученням президента україни. В парламенті був зареєстрований законопроєкт 5630, яким і обіцяють захистити тих, хто захищав Україну. Цей законопроект передбачає зміни в законодавстві, які нададуть можливість іноземцям, які воювали на Донбасі, отримати громадянство за спрощеною процедурою, пояснює голова комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій Дмитро Лубінець.
«Ми беремо громадянина, наприклад Росії. Він може потрапляти під дві підстави. Або його переслідують на території Росії, або він брав участь в ООС або АТО. Він самостійно пише два документи: перший документ – заява на отримання громадянства України. І другий документ, який подається одночасно, – це відмова від наявного громадянства, якщо в людини таке є. Наступні папери він повинен підтвердити, або хтось повинен підтвердити. Наприклад, будуть прийматися заяви керівника підрозділу ЗСУ або керівника добровольчого формування. Автоматично це подається на президента України. Немає термінів. Не потрібно, як раніше, жити на території України п’ять років. Папери зібрали – президент це може робити максимально швидко. І надавати громадянство України», – роз’яснює новий законопроект Лубінець.
Утім, законопроєкт поки лише зареєстрований у парламенті. Процедура його ухвалення потребує його часу – такий регламент.
«Закон не великий. Усі розуміють, що він більше має, крім моральної складової, політичного сигналу, все ж таки він є технічним. Я не бачу, що там буде, знаєте, тисяч поправок. Якщо їх буде не багато – наш комітет опрацьовує їх максимально швидко. І ми виносимо в зал для ухвалення в цілому. В принципі я оцінюю, що дуже велика ймовірність того, що до кінця цього року цей законопроєкт може бути ухвалений і підписаний президентом України», – каже парламентар.
Та чи встигне цей законопроєкт допомогти іноземцям? Доброволець із Білорусі Олексій не впевнений.
«Мені, ще, можливо, з деякими хлопцями, які отримали громадянство нещодавно – у нас ще є два роки, поки там, можливо, зараз будуть думати і ухвалювати якийсь законопроєкт, щоб нам не відмовлятися (від попереднього громадянства – ред.) і бути повноправними громадянами України. А є люди, які отримали два роки тому. І у них там, якщо не помиляюся, в кінці липня закінчується термін – два роки. І у них, виходить, заберуть це громадянство. І що буде далі – ось це уже цікаво», – каже він.
Зрештою, скільки ще таких іноземців, які не отримали громадянства України, або ж отримали його з тимчасовим посвідченням – не відомо. Політики і правозахисники припускають – щонайменше кілька сотень. Із бойовим досвідом і готових воювати за Україну знову.
«Якщо буде повномасштабна війна, не позиційна, розпочнуться якісь просування, то, я думаю, день-два, і я буду хоч нелегально переходити кордон – я буду уже на Сході», – пояснює білорус Дзмітрий.
Російська гібридна агресія на частині Донбасу з неофіційною участю російських військових і з участю місцевих бойовиків незаконних збройних сепаратистських угруповань, підтримуваних Росією і визнаних в Україні терористичними, триває від 2014 року, почавшись після окупації Росією українського Криму. Кремль продовжує заперечувати свою причетність до своєї ж агресії.
