У середу, 9 жовтня, Туреччина розпочала воєнну операцію проти курдських бійців на північному сході Сирії. Прикордонне місто Рас-аль-Айн зазнало повітряних ударів. Ця операція може вже вкотре змінити карту сирійського конфлікту, завдавши удару курдським силам, які боролися з угрупованням «Ісламська держава», і розширивши територіальний контроль Туреччини при кордоні.
Це вже третє таке вторгнення Туреччини з 2016 року. Мотивація Туреччини в основному полягала у стримуванні сил сирійських курдів. Вона раніше вже ввела війська в прикордонну дугу на північному заході Сирії – останню твердиню повстанців, що виступають проти Дамаску.
Чого хоче Туреччина?
Туреччина має дві головні цілі на північному сході Сирії: 1) витиснути щонайдалі від свого кордону курдське ополчення, «Загони народної оборони», відоме за курдським скороченням YPG, яке вона вважає загрозою безпеці, і 2) створити простір усередині Сирії, де можна розмістити два мільйони сирійських біженців, які зараз перебувають у Туреччині. Анкара підштовхувала США до спільного створення «зони безпеки», що простяглася б на три десятки кілометрів углиб сирійської території, але неодноразово попереджала, що може вдатися й до односторонніх воєнних дій після звинувачень на адресу Вашингтону у зволіканні. Президент Реджеп Тайїп Ердоган нещодавно говорив про просування й іще глибше на територію Сирії, навіть за межі запропонованого регіону «зони безпеки», до міст Ракка і Дейр-ез-Зор, щоб дати можливість іще більшій кількості біженців повернутися до Сирії.
Як це вплине на курдів?
«Сирійські демократичні сили» (SDF), повстанське об’єднання на півночі Сирії, основу якого складають саме курдські загони YPG, роками розширювали свій контроль над північною і східною Сирією. Допомагала їм коаліція під керівництвом США проти «Ісламської держави». Курди й їхні союзники в лавах SDF – рідкісний випадок переможців у сирійській війні. Вони створили власні органи влади і завжди наполягали, що їхня мета – автономія, а не незалежність.
Воєнний наступ Туреччини може все це зруйнувати. «Сирійська демократична рада», політичне крило SDF, заявила, що атака спричинить нову хвилю масового переміщення людей. Для альянсу SDF багато що залежатиме від того, чи продовжуватимуть США тримати свої сили в інших частинах півночі і сходу Сирії.
Повне виведення військових США наражає цю територію на ризик іще більших просувань Туреччини, відродження «Ісламської держави» або спроб урядових військ, що їх підтримують Іран і Росія, завоювати собі нові позиції. Наштовхнувшись минулого року на перспективу виведення військ США, курди звернулися до Дамаску задля переговорів про те, щоб дозволити сирійському урядові і його союзниці Росії розгорнути свої війська на кордоні з Туреччиною. Переговори не досягли успіху, але такі переговори можуть знову набути актуальності із виведенням військ США.
Як далеко може зайти Туреччина?
Північно-східний прикордонний регіон, нині підконтрольний силам під проводом курдів, простягається на 480 кілометрів від річки Євфрат на заході до кордону з Іраком на сході. Безпосередній фокус воєнних планів Туреччини, як видається, сконцентрований навколо ділянки кордону між містами Рас-аль-Айн і Тель-Аб’яд, які лежать приблизно за 100 кілометрів одне від одного. У понеділок один із американських посадовців заявив агентству Reuters, що американські сили відійшли з пунктів спостереження в цих містах.
Окрім повітряних ударів по Рас-аль-Айну в середу, в Тель-Аб’яді, за повідомленням очевидця, пролунали вибухи, і звідти втікали жителі.
Незважаючи на те, що ця частина кордону підконтрольна силам під проводом курдів, історично там живе й багато сирійських арабів. «Це регіон з арабським населенням, де Туреччина має хороші зв’язки з провідними групами», – сказав Озґюр Унлюхісарджикли з Німецького фонду Маршалла. Якщо YPG спробує утримувати там територію, «то втратить багато крові», сказав він.
Чи підтримують Росія й Іран дії Туреччини?
Росія й Іран – дві інші великі закордонні сили, що діють у Сирії. Вони рішуче підтримують президента Башара Асада, на відміну від Туреччини і США, які закликали його скласти повноваження і підтримують повстанців, що борються за його повалення.
Росія заявляла, що Туреччина має право захищати себе, але речник Кремля Дмитро Пєсков у понеділок заявив, що територіальна цілісність Сирії має бути збережена і що всі іноземні військові сили «з незаконною присутністю» повинні покинути Сирію.
Якщо США забере всі свої війська з північного сходу Сирії, уряд Дамаску, підтримуваний Росією, може спробувати відновити контроль над значною частиною регіону, не захопленого Туреччиною.
Як реагує Захід на план Туреччини?
Західні союзники Анкари публічно не підтримали план розміщення двох мільйонів сирійських біженців – понад половини з тих, які зараз перебувають у Туреччині – на північному сході Сирії. Один із чільних чиновників Державного департаменту США назвав цей план «напевно, найбільш шаленою ідеєю, яку я коли-небудь чув».
Головним занепокоєнням Заходу є те, що приплив арабських сирійців-сунітів на переважно курдський північний схід змінить демографічні показники регіону. Регіональний координатор ООН із питань кризи в Сирії заявив, що всі сторони повинні уникати великих переміщень цивільних осіб, якщо Туреччина розпочне наступ.
Що це означає для Асада?
Хоча й територія, про яку йде мова, вже й так перебуває поза контролем сирійського уряду, вторгнення Туреччини може означати перехід територій від неворожої до Асада сили SDF до Туреччини й інших повстанців – які прагнули повалити Асада.
Дамаск давно розглядав Туреччину як окупаційну державу з планами на півночі Сирії. Уряд Сирії також час від часу висловлював готовність укласти угоду з курдами, хоча останні їхні переговори нічим не закінчилися.
Що це може означати для «Ісламської держави»?
Хаос може «подарувати» «Ісламській державі» можливість відродитися. SDF проводили операції проти боївок цього екстремістського угруповання. Лідери сирійських курдів давно попереджають, що SDF може не змогти й далі утримувати в’язнів із лав «Ісламської держави», якщо ситуацію дестабілізує турецьке вторгнення.
За даними департаменту з питань зовнішніх зв’язків цивільної адміністрації під керівництвом курдів на півночі Сирії, SDF досі утримує 5000 бойовиків «Ісламської держави», громадян Сирії й Іраку, і ще 1000 іноземців із понад 55 інших держав.
