Фотоальбом, що зберігається на полиці колишнього архіву КДБ в Україні, показує, як 60 років тому був схоплений, а потім ув’язнений американський шпигун-аматор.
Влітку 1961 року тихий серйозний американський студент на ім’я Марвін Макінен під’їхав до радянського кордону на автомобілі «Фольксваген». Студент-хімік повідомив прикордонникам, що збирається розпочати тижневу подорож по СРСР.
Радянські прикордонники звернули увагу на Макінена, й дали можливість в’їхати до України.
Певний час до того, співробітники американської розвідки в Західному Берліні звернулися до 21-річного чоловіка й попросили Макінена вирушити в подорож, щоб зібрати інформацію про радянську військову та цивільну інфраструктуру.
Макінен не знав, що за його «радянською поїздкою» спостерігали агенти КДБ, і врешті він був заарештований у Києві. Про його захоплення й ув’язнення повідомляли в усьому світі, але потім про нього майже забули.
В архіві СБУ у Києві Радіо Свобода натрапило на захоплюючий звіт КДБ, де детально описується переслідування молодого американця з фотографіями та ілюстрованими монтажами. Фотографії, які подані нижче – це сторінки з тієї справи.
Макінен досі живий і займається науковою роботою в Чикаго. Він відповів на електронний лист Радіо Свобода про виявлення папки КДБ, сказавши, що в ній «не міститься повна історія» про події 1961 року, але не став наводити подробиць.
В інтерв’ю 2013 року Макінен визнав, що займався шпигунством в СРСР, і що без вагання прийняв небезпечне завдання, в основному через його огиду до того, як комуністичні країни пригнічували своїх громадян.
Радянська подорож молодого американця почалася на заході України, на кордоні з Чехословаччиною, і мала пройти через Кримський півострів, Харків, Москву та Мінськ. Натомість поїздка Макінена різко обірвалася – його заарештували в Києві.
Звіт КДБ – це суміш фотографій спостереження, реконструкцій та світлин, зроблених Макіненом, але в папці не розрізнено, які фотографії були інсценовані.
У звіті КДБ стверджується, що на радянському кордоні з Чехословаччиною Макінен виглядав «настороженим і помітно стурбованим». Його прибуття до тодішньої радянської України раніше, ніж було заплановано, викликало підозру, оскільки дозволило йому стати свідком невідомих військових дій.
Пізніше Макінен зізнався, що був недостатньо підготовлений до свого надзвичайно ризикованого завдання.
Коли Макінен запитав своїх американських кураторів, що йому робити, якщо його спіймають, студентові сказали, що йому доведеться «викручуватися якнайкраще».
У звіті КДБ про таємний обшук «Фольксвагену», серед іншого, детально описаний «пояс із сімома експонованими фотоплівками», «високоякісний фотоапарат» і блокнот-записник з вирваними кількома сторінками.
Пізніше припускалося, що записи Макінена, які виглядали нешкідливими, були кодом для розвідки. У статті журналу Time 1961 року повідомлялося про радянську інтерпретацію його нотаток: «Поблизу міста я з’їв три бутерброди... На 156-му кілометрі почався дощ... Бачив селян».
Ці, здавалося б, невинні записи трактувалися як хитрі криптограми – «три бутерброди» означали «три військові споруди»; «156» було ліцензією на армійську вантажівку; слово «селяни» означало – «солдати».
На мапі вище, що показує місце арешту Макінена 27 липня 1961 року (вгорі ліворуч), три різні маршрути вказують на його нібито подорож пішки, на своїй машині та в таксі до того моменту, як на нього «підозріло» звернув увагу місцевий житель.
В інтерв’ю 2013 року Макінен описав свій арешт, який, за його словами, стався через те, що перехожий помітив його та повідомив про це військовослужбовця, що був поблизу. «Я зовсім недооцінив, наскільки обережно й підозріло ставилися радянські громадяни до іноземців», – сказав він.
Підпис під фотографією, що вище, стверджує, що Макінен «сховався за кущами і намагався зробити фотографії, але щоразу, коли він піднімав камеру й бачив перехожого, він негайно закривав чохол і опускав камеру».
У звіті в архіві СБУ стверджується, що під час затримання Макінен, після того як ним було зроблене фото, «спробував відкрити камеру, щоб засвітити плівку [знищити зображення], але його зупинили».
Макінен сказав, що, коли його утримували в ув’язнені до суду, він зрозумів, що в нього не було жодного способу уникнути обвинувачень. «У КДБ були фотоплівки, які я зняв, – згадував він в інтерв’ю 2013 року. – Крім того, я зібрав чималу кількість інформації, і це не були типові туристичні спостереження та фотографії».
Макінену, якому перед судовим процесом виповнилося 22 роки, потенційно загрожувала смертна кара. Після «сильного» стресу, який він пережив під час допиту, військовий трибунал засудив його до 8 років позбавлення волі.
Після вироку суду Макінен відбув майже три місяці в одиночній камері. Він був звільнений і повернувся до Сполучених Штатів у рамках обміну ув’язненими в жовтні 1963 року.
Пізніше Макінен активно брав участь у розслідуванні долі Рауля Валленберга, шведського дипломата, якому приписують порятунок десятків тисяч євреїв під час Голокосту, і який зник, перебуваючи в ув’язненні в Радянському Союзі.
За словами Макінена, під час свого ув’язнення він чув кілька історій від інших ув’язнених, які бачилися з Валленбергом набагато пізніше після того, як «совєти» заявили, що Валленберг помер від серцевого нападу в 1947 році.
