Україна понад рік чекає на дозвіл від польської сторони для проведення пошукових робіт на території Польщі

ЛЬВІВ ‒ У Львові Інститут національної пам’яті Польщі 25 серпня розпочав уже другий етап пошуково-ексгумаційних робіт на території, де, за твердженням дослідників, поховані 100-120 бійців Війська польського, які обороняли місто у вересні 1939 року від нацистської Німеччини.

Водночас, Україна на сьогодні не отримала від Польщі жодного дозволу, повідомили Радіо Свобода пошуківці, на проведення пошуково-ексгумаційних робіт на території сусідньої держави. Зокрема, у селах Ласків і Сагринь, де польськими підпільними збройними формуваннями у роки Другої світової війни було вбито мирне українське населення.

Місце, де 25 серпня почали пошукові роботи у Львові, обгороджене. Зрізані дерева, проведене електропостачання. Все це зроблено Львівською міськрадою. На ці підготовчі роботи витратили близько 170 тисяч гривень.

Євген Бойко, керуючий справами виконкому Львівської міськради, розповів Радіо Свобода, що всі дозволи на проведення робіт у місті місцевий орган влади видав блискавично польській стороні. Також місто забезпечило охорону.

«Львів, як на першому етапі робіт, так і другому, активно долучився до роботи експедиційних груп. Місто надало повне сприяння в організації процесу, йдеться про безпеку, охорону громадського порядку, підготовку території. Готували цю територію для ексгумації протягом двох останніх тижнів», ‒ каже Євген Бойко.

Також міська рада швидко назвала власника землі, де проводять пошукові роботи. Частково це територія релігійної громади і міста. Адже це питання теж враховують у процедурі проведення ексгумації.

Представники Інституту національної пам’яті Польщі підтвердили Радіо Свобода, що отримали всі необхідні дозволи.

«На даний момент все на якомога найкращому рівні. Ми чудово знаємо процедури, які діють в Україні», ‒ каже Домініка Сєміньска, відповідальна за пошуково-ексгумаційні роботи від Інституту національної пам'яті Польщі.

Триватимуть роботи на місці поховання польських вояків до жовтня. Серед тих, хто обороняв Львів від німецької армії у вересні 1939 року, були й українці з Рівненщини, Волині, Галичини. Усі вони були у складі Польського війська.

За словами Любомира Горбача, керівника «Товариства пошуку жертв війни «Памʼять», під час попередніх пошукових робіт виявлено жетони з українськими прізвищами і з вказаним віросповіданням ‒ греко-католик або православний.

«Знайшли останки військовослужбовця Війська польського, який мав при собі дзеркальце, а зі зворотної сторони був портрет Івана Франка. Це є підтвердження, що українці разом із поляками, представниками інших національностей, стримували нацистську і комуністичну агресії», ‒ говорить Любомир Горбач.

У 2015–2016 роках були перепоховані близько 140 останків вояків Війська польського, які загинули в обороні Львова. Але після цього пошуково-ексгумаційні роботи були призупинені до 2019 року через польсько-українське непорозуміння в цьому питанні.

Минулого року у Львові знайшли останки 34 воїнів Війська польського, які загинули у бою з німецькими солдатами, і їх перепоховали на військовому цвинтарі у Мостиськах Львівської області.

«Ми сподіваємося, що під час цих пошуково-ексгумаційних робіт знайдемо останки ще майже 120 військових і після цього проведемо ідентифікаційні роботи, здійснимо повторне перепоховання останків на цвинтарі у Мостиськах», ‒ повідомила Домініка Сємінська.

Інститут національної пам’яті Польщі кожен віднайдений людський фрагмент передасть на ідентифікацію, щоб встановити ДНК загиблого.

«Ми маємо ідентифікувати цих осіб і повернути їх з небуття», ‒ наголосив представник Інституту нацпам’яті Польщі Томаш Тшаска.

Що з пошуком у Польщі

Водночас, невідомо, коли українські фахівці розпочнуть пошуково-ексгумаційні роботи в українських селах Ласків і Сагринь, що на Холмщині у Грубешівському повіті Люблінського воєводства.

Адже Україна на сьогодні не отримала жодного дозволу від Польщі на ці роботи. Про це вже неодноразово заявляв посол України у Польщі Василь Боднар.

А питання пошукових та ексгумаційних робіт є предметом роботи двосторонньої групи. Василь Боднар в одному з інтерв’ю польському медіа наголосив, що Україна систематично видає дозволи відповідно до прохань польської сторони. Саме для цього й існує робоча група.

Ситуація з дозволами проведення робіт у Ласкові і Сагрині є невирішеною місяцями, розповів Радіо Свобода Святослав Шеремета, керівник меморіально-пошукового центру «Доля», який має проводити пошук на території Польщі. За його словами, щоразу польська сторона висуває нові бюрократичні обмеження.

«Ще торік ми скерували звернення, щоб провести пошукові дослідження у Ласкові на території українського православного кладовища. Працівники центру «Доля» нещодавно розчистили це місце від чагарників, кущів, дикорослих дерев. Фактично, підготували до пошукових робіт. Більше ніж рік очікуємо на дозвіл. Початок робіт Україна запланувала на вересень-жовтень. Бюрократична процедура у Польщі є надзвичайно складна», ‒ каже Святослав Шеремета.

Якщо представники Інституту нацпам’яті Польщі добре знають процедуру отримання дозволів в Україні, то до сьогодні українській стороні Польща не надала повного і чіткого переліку, як пройти цей шлях.

«Мені про це невідомо. Коли подаємо заяву на дозвіл, то щоразу виникають нові бюрократичні вимоги, які потрібно виконати. І виникає це тоді, коли Україна вже подала заявку. Тоді нові висувають вимоги і справа затягується ще і ще на місяці. Складається враження, що дуже забюрократизована чиновницька робота або це політика», ‒ зазначає Святослав Шеремета.

Місцеві органи в Україні швидко вирішують питання щодо підготовки території для початку пошукових робіт польською стороною, а ось у Польщі зволікають.

«Для того, щоб отримали погодження для таких робіт, чекали 3,5 місяці. Але ж виконуємо законну процедуру, згідно з міждержавною угодою. У селі Ласків, де було відомо, що власником землі є Православна церква, з’ясовували це більше ніж місяць», ‒ говорить Святослав Шеремета.

У 2019 році було відновлено проведення пошуково-ексгумаційних робіт на території України та Польщі у місцях, де, за даними дослідників, були поховані жертви українсько-польського конфлікту ХХ століття, а також полеглі вояки у боях у роки Другої світової війни, як зокрема, у Львові.

У 2024 році створено спільну робочу групу з питань історичної пам’яті, яка визначила плани пошуково-ексгумаційних робіт на території України і Польщі.

У 2026 році, згідно з ухваленим спільним документом, на території України польська сторона продовжила роботи, розпочаті торік, а це на місці колишнього села Пужники і у Львові. А українська сторона мала працювати у селі Юречкова Підкарпатського воєводства.

Також Інститут нацпам’яті Польщі провів пошукові роботи в селі Угли Рівненської області, у Гуті Пеняцькій на Львівщині і в Острівках та Волі Островецькій на Волині.

Аналогічно Український інститут національної пам’яті (УІНП) мав розпочати пошукові роботи у Польщі в селах Ласків і Сагринь. Але через відсутність дозволів досі роботи не почались, як і не продовжились у селі Юречкова.

Дехто з українських істориків вважає, що причиною зволікання надання дозволів для пошукових робіт у Ласкові і Сагрині є те, що там було вбито цивільне українське населення, зокрема літні люди і діти, на світанку 10 березня 1944 року. Тоді польська Армія крайова та Селянські батальйони жорстоко вбили понад 600 українців, відомі їхні імена. Це була найбільша антиукраїнська операція.

У цей же ж день, за різними оцінками дослідників, у Ласкові озброєні польські підпільники вбили від 250 до 300 українців, серед яких були жінки і діти. Село було повністю спалене.

Спільні пошуково-ексгумаційні роботи мали б бути важливим інструментом для зниження політичної напруги між Україною та Польщею. Принаймні, про це лунало багато заяв від політиків і представників влади у Польщі, коли у 2017 році Україна запровадила мораторій на видачу нових дозволів на пошуково-ексгумаційні роботи для польської сторони.

Це рішення стало відповіддю української сторони на знесення українського пам'ятника воякам УПА в селі Грушовичі в Польщі та відмову взагалі відновлювати знищені українські місця пам'яті.

Попри те, що пошуково-ексгумаційні роботи відновлені з 2019 року, досі відсутні дзеркальні умови для української та польської сторін.

За словами представниці Інституту нацпам’яті Польщі Домініки Сємінської, пошук останків польських військових у Львові і їхнє перезахоронення – це завершальні роботи польської сторони у 2026 році. Все заплановане на цей рік виконано.

Тим часом українські дослідники чекають дозволу польської сторони, щоб теж, як Інститут нацпам’яті Польщі, ідентифікувати українців, які стали жертвами українсько-польського збройного конфлікту, і повернути їх з небуття.