У Празі триває медійна конференція «Східне партнерство ЄС». До столиці Чехії приїхали медійники, зокрема, і з України. Обговорювали практичні підходи посилення стійкості незалежних медіа і професійної журналістики. У конференції, зокрема, взяла участь керівниця Інституту масової інформації Оксана Романюк. Радіо Свобода розпитало її про про виклики для українських журналістів, які виникли з початком повномасштабної війни Росії проти України. Серед іншого говорили і про марафон «Єдині новини», і про те, чи впоралися українські ЗМІ з агресивною пропагандою Росії.
– З якими найважчими викликами зіткнулися українські журналісти після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну?
Дуже багато наших колег пішли з професії та пішли воювати. Вже 42 наших колег загинули
– Нас дуже сильно виштовхнуло із зони комфорту, при чому одразу з кількох. Перша – це зона комфорту громадян. Бо тепер, кожен день, кожен має робити вибір – чи ти залишаєшся громадянином і, наприклад, ідеш служити. Чи ти все ж таки залишаєшся в професії, лишаєшся журналістом.
Дуже багато наших колег пішли з професії, пішли воювати. Вже 42 наших колег загинули. Кожна редакція розповідає про війну і кожна редакція мала вивчити, як накладати турнікет, як правильно поводитися при обстрілах, як комунікувати з військовими.
Ще один виклик пов’язаний із фінансами.
Частково зруйнована інфраструктура – постраждали рекламодавці, постраждали бізнеси, відповідно постраждали і медіа, які фінансувалися їхнім коштом.
Також виклики пов’язані з контентом. Цю ситуацію можна певним чином порівняти із ковідом, коли він лише почався, то 80-90% стрічки новин складали новини про коронавірус. Зараз те ж саме відбувається із війною. Пішла з новинних стрічок політика, вона практично відсутня. Практично відсутня «соціалка», практично відсутні історії людей, а якщо присутні, то вони пов’язані з війною – це також виклик для журналістів.
Час від часу з вуст влади доводиться чути тезу, з якою вони звертаються до журналістів: «Давайте розберемося після війни». Чи мають українські журналісти погоджуватися на це?
Українські журналісти все ж лишаються критичними та не стали конформістами
– Мені здається, українські журналісти все ж лишаються критичними та не стали конформістами.
Постійно лунає критика і дуже показова ситуація із Херсоном. У медіа відбувся дуже гучний скандал, коли забрали акредитації: об’єдналася медіаспільнота та активно критикувала владу за цю позицію.
Але разом із тим є розуміння, що зараз під час війни деякі речі можуть дійсно коштувати людям життя, тобто вони можуть підлягати військовій цензурі.
«Убивши дракона, ми не станемо драконом»
У нас неоднорідне медійне середовище. У нас зараз є марафон «Єдині новини», який об’єднав кілька телеканалів.
Разом із тим, якщо ми подивимося на цифри аудиторії, то от нещодавно вийшло велике опитування Internews USAID («Медійна програма», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку – ред.), і воно показало, що кількість людей, які дивляться телебачення дуже зменшилася порівняно із минулим роком.
Зараз це приблизно 35%, а ще рік тому ми не могли уявити такого малого обсягу аудиторії телебачення.
В Telegram дуже багато маніпуляцій, дуже багато проплаченої чи прихованої реклами в тому числі політичної
Зараз люди переважно отримують інформацію, на жаль, з соціальних мереж: Telegram зріс більше ніж у 2 рази, онлайн медіа і радіо.
Онлайн медіа переважно є незалежними. Але в Telegram дуже багато маніпуляцій, дуже багато проплаченої чи прихованої реклами в тому числі політичної. Там дуже багато фейків та оцінювальних суджень.
Тому, щоб отримати якісну і незалежну інформацію у нас є багато прекрасних та незалежних онлайн ресурсів, які конкурують між собою за контент, і які здатні оперативно і якісно інформувати.
Тож, я гадаю, «убивши дракона, ми не станемо драконом». Тому що ми (українські журналісти – ред.) переживали цю ситуацію із такими жорсткими викликами, які стояли перед журналістикою за останні 20 років кілька разів. І, все ж таки, ми зберігали незалежні медіа і плюралізм.
Навіть враховуючи, що у нас досі існує така дивна річ як марафон «Єдині новини», який вже, на мою думку, потрібно закінчувати.
– Що не так із марафоном «Єдині новини»?
Марафон став тим якорем, який дозволив втриматися багатьом громадянам. Він свою місію виконав
– Коли марафон тільки починався, то він був потрібний і важливий. Нам потрібна була надія, ґрунт під ногами, на який можна було стати й рухатися. Марафон став тим якорем, який дозволив втриматися багатьом громадянам. Він свою місію виконав.
Станом на зараз марафон став дуже подібним до лінійного каналу, в якому є свої передачі, в нього є футбол, в нього є якісь розважальні шоу. Тобто це вже перетворюється на один лінійний державний телеканал.
Україна ще у 2005 році підписала зобов’язання про відхід від державного телерадіо мовлення і створити незалежне суспільне. І зараз з марафоном «Єдині новини» у нас відбувається відкат назад.
– Чи змогла українська журналістика дати гідну відповідь після 24 лютого агресивній російській пропаганді?
– Ви вжили коректний термін «агресивна пропаганда». Щойно на конференції я слухала європейських чиновників і вони казали – «пропаганда і дезінформація» з одного та іншого боку. Зараз ми як дослідники не вживаємо вже термін просто «пропаганда» чи просто «дезінформація» у відношенні до Росії.
Оскільки нашою метою є «спакувати» цей злочин, як злочин агресії для майбутнього міжнародного трибуналу.
Нашою метою є, щоб виконавці цього злочину, ті хто його створював, транслював та фінансував, щоб вони понесли покарання не просто у вигляді санкцій, а щоб вони сіли за ґрати.
Європа продовжує ставитися до російської пропаганди, так само як рік тому. І основні методи протидії – медіаграмотність і спростування фейків. Прекрасні методи, але вони дуже слабко допомагають.
Я не пам’ятаю, щоб на марафоні «Єдині новини» хтось вийшов і сказав: «Давайте на них кинемо атомну бомбу»
Ми зараз працюємо над юридичними визначеннями ознак пропаганди як злочину, агресії та геноцидної риторики. І, звісно, Україна таким не займалася ніколи. Я не пам’ятаю, щоб на марафоні «Єдині новини» хтось вийшов і сказав: «Давайте на них кинемо атомну бомбу».
Але якщо порівнювати українську та російську пропаганду, то зараз реакція української сторони більш оперативна, більш гнучка. Російська риторика діє в рамках вузьких та визначених доктриною елементів.
