Доступність посилання

ТОП новини
15 Вересень 2019, Київ 15:13

Ветеран АТО: «айдарівці» мали величезний патріотизм, шалене бажання звільнити рідну землю й захистити Вітчизну»


Ветеран АТО Олександр Косолапов

Олександр Косолапов навесні 2014 року пішов захищати Україну, маючи досвід афганської війни і палке бажання врятувати на полі бою від загибелі або поранень недосвідчених юних бійців. Під час одного з боїв у липні 2014 року Косолапов був серйозно поранений. Проходив лікування й реабілітацію у США, а цими днями готується до участі до національних змагань «Ігри нескорених», які відбудуться у вересні в Києві. Про своє життя на передовій, в американському медичному центрі і після повернення в Україну Олександр Косолапов розповідає Радіо Свобода.

– Я народився, виріс, жив, воював і був поранений у місті Щастя на Луганщині. Служив в окремому штурмовому батальйоні «Айдар», точніше, я один із перших його бійців. Моя «айдарівська епопея» розпочалась 5 травня 2014 року, коли до міста Сватове приїхав Сергій Мельничук – із мобільним телефоном в руках і якоюсь печаткою у кишені. Повідомив, що планує заснувати у Луганській області батальйон територіальної оборони, котрий буде боротись (далі цитую Мельничука) «з тією наволоччю, яка полізла на нашу землю».

Шеврон батальйону «Айдар», січень 2015 року
Шеврон батальйону «Айдар», січень 2015 року

Мені ідея сподобалась, і я одразу зголосився стати бійцем майбутнього військового формування. «Ти будеш командиром, а я – бійцем номер один, бо живу за півтори сотні кілометрів від Сватового, у Щасті. У нас тут все поруч», – запропонував я Мельничукові й додав, що готовий зразу іти в бій, навіть додому повертатись не буду.

– Чи вас відразу взяли в «Айдар»?

– Ні, з другої спроби. Мельничук поцікавився, якого я віку, а дізнавшись, що мені 50 років, виніс «вердикт»: «Ви застарий для війська». А за три дні в «Айдар» прийшов мій син, і ще за тиждень він мені сказав, що без мене там справи не підуть. Врахуйте, що моя перша війна відбулась в Афганістані у 1982–1984 роках, я там 22 місяці у піхотному батальйоні провів, мав перше поранення. І там же здобув навички, які потрібно знати у зоні бойових дій.

У першому наборі «Айдару» більшість людей автоматів не бачили

А у першому наборі «Айдару» людей із таким досвідом (участі у воєнних діях) майже не було – там більшість автоматів не бачили! Але «айдарівці» мали величезний патріотизм, бойовий настрій, шалене бажання звільнити рідну землю й захистити Вітчизну!

– Пригадуєте, коли були поранені?

– Так, це трапилось, коли «Айдар» вирушив робити «коридор» для 80-ї бригади, що стояла в облозі у Луганському аеропорті. Збройні сили дали «Айдарові» два танки і чотири БМП (броньовані машини піхоти – ред.), от і вся допомога добровольцям. І в район аеропорту на підтримку «вісімдесятки» вирушили близько шістдесяти «айдарівців». Ми сіли «на броню» і поїхали у глибокий тил: перед нами стояло завдання вибити з селища Георгіївка проросійських бойовиків і зробити «коридор» для відходу наших військових із Луганського аеропорту.

Бойовик угруповання «ЛНР» на полі Луганського аеропорту, 11 вересня 2014 року
Бойовик угруповання «ЛНР» на полі Луганського аеропорту, 11 вересня 2014 року

20 липня ми закріпились у Георгіївці, а ввечері того ж дня прилетіла «моя» міна, розірвалася фактично на мені, майже відірвавши мені ногу. Завдяки лікарям із Львівського госпіталю ногу мені врятували. Ходжу, як то кажуть, «на своїх двох». А у 2015 році, коли уряд США започаткував програму підтримки й реабілітації українських вояків, приїхали до нас американські лікарі й обрали 24 поранених військових, серед них і мене.

– Що запам’яталось під час перебування у Сполучених Штатах?

– У центральному військово-медичному центрі США Medical Military Center Walter Reed ми з хлопцями опинились у серпні 2015 року. Першим із наших, кого ми там побачили, був Ігор Гордійчук (Герой України, генерал-майор Збройних сил України, офіцер Головного командного центру Генерального штабу України, начальник Київського військового ліцею імені Івана Богуна – ред.), який потрапив на лікування до Сполучених Штатів за іншою програмою раніше від нас.

Лікування й реабілітація у США у мене тривали більш як два роки, тож мене чи не весь персонал знав

Лікування й реабілітація у мене тривали більш як два роки, тож мене чи не весь персонал знав, чемно зі мною вітались і лікарі, і медсестри, і інтерни. А коли до нас приходили представники української громади, місцеві волонтери, то моє прізвище було паролем: кажеш охоронцю «Mr. Kosolapov», і пропускали спокійно.

– Чим займаєтесь нині?

– Зараз я дідусь, двійко онуків виховую. А доки у них літні канікули, я встиг долучитись до міжнародної акції «Об’єднані прапором» на підтримку кримських татар, адже до 2014 року у світі люди майже не вирізняли Україну, та й пізніше. У США іноді місцеві мешканці перепитують наших перекладачів, котрі нам допомагали у госпіталі, чи ми не є з Росії.

Ветеран АТО Олександр Косолапов під час спортивного тестування, Київ, 27 липня 2019 року
Ветеран АТО Олександр Косолапов під час спортивного тестування, Київ, 27 липня 2019 року

А ще я у липні цього року пройшов спортивні тестування у рамках підготовки українських ветеранів до участі у національних змаганнях «Ігри нескорених».

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG