У липні російські військові завдали удару по складу боєприпасів у невеликому містечку Вишневе Київської області. Розпочалася повторна детонація, яка тривала кілька годин. У результаті в місті були зруйновані п’ять вулиць – пошкоджень зазнали три сотні будинків. Частину людей тоді довелося евакуювати, а в повітрі фіксували небезпечний рівень забруднення.
Чи вдалося місту через чотири місяці повернутися до нормального життя та чи понесли відповідальність ті, хто всупереч закону розмістив склад із боєприпасами впритул до житлових кварталів? Ось що з’ясували журналісти телевізійної та онлайн-мережі «Настоящее время» (створена Радіо Свобода для російськомовної аудиторії).
Унаслідок масованого російського обстрілу 6 липня у Вишневому спалахнула пожежа, через що здетонували боєприпаси, склад яких розташовувався неподалік від житлових будинків. Загинули дев’ять людей, понад 50 постраждали. Пошкоджень зазнали майже 300 будинків.
Родичі загиблих закликали владу розслідувати подію, оскільки склад боєприпасів перебував поруч із житловою забудовою.
9 липня президент України Володимир Зеленський заявив, що винних притягнуть до кримінальної відповідальності. І, безумовно, будуть «звільнення в «Укроборонпромі».
У ніч, коли поруч із будинком Олени розпочалася детонація боєприпасів, вона була з чоловіком і сином. По сусідству мешкали її батьки. Батько вижив, мати загинула.
«Він був у кімнаті. І коли почала падати стеля, він рибкою виповзав, бо не може стати на ноги. Він виповз, його згодом підібрали рятувальники. Він отримав і опіки, і садна, тому що повз. А мама, яка вибігла, вона, на жаль... Я сподіваюся, що це було миттєво. Бо про інше мені не хочеться думати», – розповідає вона.
6 липня, коли армія Росії завдала удару по місцевому заводу, де, як згодом з'ясувалося, розташовувався склад із боєприпасами, приблизно пів сотні людей були поранені. Дев’ятеро загинули. Серед них і мати Олександра – сусіда Олени.
«Усе повністю розбомбило, нічого взагалі не вціліло. Два гаражі, хату, добудову (залишалося всередині доробити), господарську споруду – геть усе. Майно все згоріло. Якщо в мене й мама згоріла, то що вже казати», – розповідає він.
Олена воліє сюди не приїжджати, аби не бачити цієї страшної картини. А от Олександр відчуває обов’язок: тут на нього завжди чекають Діна та Лакі – двоє собак, які дивом вижили.
«Добре, що вони в мене були не прив'язані, а на волі. Вольєр був просто відчинений, і [вибухом] виламало ворота й двері – от і вибігли. На другий день повернулися живі. Я вранці й увечері приїжджаю сюди. Приходиш, поплачеш і пішов. Боляче», – каже Олександр.
На іншому кінці вулиці, серед купи обпаленого металу, Вероніка впізнає деталі колишнього інтер’єру. Кілька снарядів, що розлетілися під час детонації, влучили й у її будинок. Другий поверх згорів ущент, перший – частково. Уціліли лише кілька кімнат.
«Тут можна знайти шматочок люстри з моєї кімнати, я його впізнала. Тут був туалет, а зараз ось така зона open space. По дерев'яних сходах перекинулося все вниз. У нас був такий хол – просто коридор. Тут у нас була технічна кімната, котел, – показує вона. – Усе обладнання в будинку, усі комунікації – усе згоріло. Буквально щоразу, коли йде дощ, ми приходимо й вручну це все «вимакуємо». Ми дуже намагаємося цю підлогу врятувати. Її вже вкотре заливає, але вона тримається. Я сподіваюся, що вдасться все-таки врятувати».
Чотири місяці тому у Вишневому зазнали пошкоджень або були повністю зруйновані понад 250 будинків – здебільшого приватного сектору. Місцева влада виділила 20 мільйонів гривень (менше ніж пів мільйона доларів), аби допомогти людям із заміною вікон та покрівлі, оцінкою руйнувань, орендою нового житла й разовими виплатами.
«На жаль, ресурси міського бюджету обмежені, і покрити людям усі наслідки того, що вони зазнали по матеріальних збитках, це просто нереально. Ми включилися, наскільки це можливо, підтягнули всі резерви. Щось із запланованого не виконаємо, але в першу чергу акцент зроблений на допомгу жителям, які постраждали внаслідок трагедії», – каже перший заступник голови територіальної громади Вишневого Ярослав Варшавець.
Наразі постраждалі чекають на допомогу за державною програмою відбудови. Гроші обіцяють нарахувати до кінця року. Утім, майже завжди передбачених державою компенсацій не вистачає.
У Вероніки був дорогий ремонт із новими меблями, у який родина вкладалася роками. Тому, каже дівчина, краще обрати сертифікат на купівлю нового житла, а в зруйнованому будинку обійтися тимчасовим дахом.
«Поки ми просто накриваємо до найкращих часів зі сподіванням, що ми це відбудуємо рано чи пізно. Просто не зараз», – каже вона.
Олександр, навпаки, обрав компенсацію на відбудову. Переконаний, що майбутніх нарахувань на квартиру не вистачить. А от відновити невеликий мамин будиночок, можливо, і вдасться.
«На нове житло там виходить у мене 1 мільйон 800 тисяч. Ну, 30–35 тисяч доларів. Я квартиру куплю?» – ставить він риторичне запитання.
Олена після пережитого не взялася б відбудовувати родинне гніздо, у якому народилася, виросла та виховала дітей, навіть якби на таке будівництво вистачало із лишком. Тепер вона шукає житло в іншому місці – подалі від того, де зберігали боєприпаси.
«Я вам страшну річ скажу: я з іншого боку десь і рада, що тут нічого не залишилося. Тому що я б не змогла тут, чесно. Тут усе пов’язано з дитинством, із мамою. Усі ці стежки, городи... Тому я б тут не змогла», – зізнається Олена.
Поки триває війна, чимало постраждалих не поспішають відбудовувати зруйновані оселі. У Вишневому є випадки повторних російських ударів.
Після трагедії, яка сталася в ніч проти 6 липня, СБУ встановила, що снаряди зберігалися у неналежних для цього приміщеннях і поруч із житловою забудовою. Керівництво оборонного підприємства затримали за підозрою у службовій недбалості.
Вишневе через тиждень після обстрілів та детонацій (фоторепортаж)
