Доступність посилання

ТОП новини

«Життя солдата найбільш важливе»: генерал-майор Ніколюк про навчання мобілізованих і аналіз бойового досвіду


Фотоколаж зі світлиною командувача підготовки Командування Сухопутних військ ЗСУ Віктора Ніколюка
Фотоколаж зі світлиною командувача підготовки Командування Сухопутних військ ЗСУ Віктора Ніколюка

Триває робота над законопроєктом про мобілізацію, незабаром лави української армії може поповнити велика кількість нових людей, яких потрібно буде навчити і підготувати до бойових дій. Однак і зараз процес навчання військ триває безперервно – як за кордоном, так і в Україні. Журналісти проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії» поговорили з командувачем підготовки Командування Сухопутних військ ЗСУ генерал-майором Віктором Ніколюком про те, як змінилась ця система за майже два роки масштабної війни, та про особливості процесу підготовки як нещодавно мобілізованих, так і досвідчених військовослужбовців.

Пане генерал-майор, у Кабміні працюють над законопроєктом про мобілізацію. Нам невідома кількість людей, яку мобілізують, називали різні цифри, зокрема, до пів мільйона осіб. Яка зараз робота ведеться в центрах підготовки, щоб навчити таку кількість людей і чи це взагалі реально?

– 500 тисяч, 100 тисяч, 200 тисяч – як буде визначено законом про мобілізацію, ми готові. На сьогоднішній день, наприклад, ми постійно проводимо відповідні заходи, відбуваються службові наради, де уточнюються фактичні спроможності всіх навчальних центрів, реальний стан інструкторського складу, тому що значна частина задіяна в районах виконання бойових завдань. Але станом на сьогодні ми спроможні будь-яку кількість особового складу навчити. Якщо аналізувати, скільки [військовослужбовців] було підготовлено за кордоном і на території нашої держави, то це, скажімо так, 20% за кордоном, решта підготовлені тут.

«Кожен мобілізований має пройти базову загальновійськову підготовку»

Питання навчання і підготовки військ – одне з ключових як для успіху виконання бойових завдань, так і для зменшення втрат. Давайте розпочнемо з нещодавно мобілізованих. Який на сьогодні курс підготовки вони проходять перед тим, як потрапити у зону бойових дій? Скільки це займає часу і чи достатньо цього часу, щоб з учорашнього цивільного зробити підготовленого військового?

– Є відповідне рішення президента, верховного головнокомандувача Збройних сил України, в якому чітко вказано, що кожен мобілізований, який приходить до збройних сил, має пройти базову загальновійськову підготовку. Це рішення виконується беззастережно. Є відповідні програми. Звичайно, раніше це були програми підготовки протягом декількох місяців. Станом на сьогодні програми підготовки дещо зменшені, внесено корективи, виходячи з практичної складової, наголос стоїть саме на практичній складовій.

Програми підготовки дещо зменшені, наголос стоїть на практичній складовій

У подальшому відбувається фахова підготовка особового складу, виходячи з тої спеціальності, на яку йде військовослужбовець. Звичайно, мені як командувачу підготовки хотілося б, щоб було значно більше часу для підготовки особового складу. Щоб всі нюанси, всі тонкощі, які ми враховуємо у ході узагальнення бойового досвіду, щоб їх можна було вкласти в голову кожного військовослужбовця, що в подальшому забезпечить як виконання бойового завдання, так і збереже йому життя. Але ми врахуємо реалії, і тому ті військовослужбовці, які приходять потім до своїх військових частин, в оперативно-тактичні угруповання, там продовжується їхня підготовка безпосередньо перед виконанням бойового завдання. Протягом мінімум 2-3 тижнів, а то й навіть більше від місяця, їх готують безпосередньо до виконання бойових завдань.

Курс базової загальновійськової підготовки розпочинається для курсантів знайомством зі зброєю
Курс базової загальновійськової підготовки розпочинається для курсантів знайомством зі зброєю

Ви вже сказали, що внесено зміни у базову військову підготовку. Можете навести приклади, що саме змінилося?

– Раніше у базовій загальновійськовій підготовці, 3-місячній програмі, ми брали за основу підготовку наших партнерів по країнам Північноатлантичного альянсу. Це було зроблено для того, щоб в подальшому спільні навчання, тренування проводились по єдиному протоколу і було розуміння між собою.

Акцент на вправи з вогневої підготовки, психологічні вправи

Враховуючи те, що терміни були скорочені, але обсяги не зменшені, тому була врахована саме практична складова. Нами було внесено акцент на вправи з вогневої підготовки, вправи стрільб в обмеженому просторі, психологічні вправи, які дають можливість готувати військовослужбовця до ведення стрілецького бою. І решта психологічних вправ, які дають йому можливість діяти в обмеженому просторі, в окопі, в бліндажі, і, відповідно, стресостійкість до вибухів, обстрілів тощо.

Є таке твердження, що армія – це зріз суспільства. Чи можете описати такий середньозважений портрет мобілізованого, що це за людина?

– До повномасштабного вторгнення, це суто моя думка, молодий контрактник, військовослужбовець, який пройшов навчання, який свідомо прийшов в армію, і який готовий до виконання будь-яких завдань. Станом на сьогодні, на жаль, враховуючи втрати, вік мобілізованого збільшився. І, звичайно, це певні труднощі підготовки, витримка фізичних навантажень, це необхідно враховувати. Але ми на це впливаємо, ми врахуємо ці зміни.

Вік мобілізованого збільшився

На сьогоднішній день ми знову відродили фізичну підготовку, причому, як у вищих військових навчальних закладах, так і на центрах підготовки. Щоб за ті декілька місяців людина звикла до навантажень, необхідно щоб за нею хтось дивився, контролював її. Є відповідні фахівці, ми знову проводимо з ними зборові заходи, ми їх навчаємо і враховуємо це.

Які фахівці в армії зараз найбільш затребувані? Є у вас такі дані?

– Такі дані, напевно, було б некоректно озвучувати, але все-таки найбільш потрібні фахівці – це, звичайно, піхота. Це та піхота, яка йде вперед, яка штурмує, яка закріплюється в окопі, утримує позиції, та піхота заходить на ворожі позиції, відбиває ворога. Найбільш масова підготовка в сухопутних військах – це підготовка піхотинця. Не принижуючи ролі, дуже важливі і безпілотники, і танкісти, і артилеристи, і мінометники, будь-хто. Але на сьогоднішній день – це піхота.

«Ми на декілька років випереджаємо тих, хто нас навчає»

Щодо підготовки українських військових за кордоном, чи не створює це якихось незручностей? Нещодавно представник командування армії США в Європі та Африці Мартін О’Доннел заявив, що партнери підготували понад 116 тисяч українських військовослужбовців на 80 різних локаціях.

– Ні. Ми враховуємо те, що відбувається підготовка на різних локаціях. Все залежить від того, хто перебуває там від старшого командування. Перед тим, як наш особовий склад туди їде, ми оглядаємо ті програми, по яких його будуть готувати, за необхідності, а необхідність така буває часто, ми вносимо туди зміни, коректуємо їх.

Звичайно, є певні труднощі. Це нормативна правова база тих країн, на яких проводиться заняття. Є певні нюанси, наприклад, не проводити інженерну підготовку, не проводити вибухові роботи. Але на сьогоднішній день це враховується і є локації, на яких ці заняття відбуваються.

Віктор Ніколюк відвідує військові полігони і навчальні центри в Польщі, де відбуваються навчання та тренування військовослужбовців українських підрозділів
Віктор Ніколюк відвідує військові полігони і навчальні центри в Польщі, де відбуваються навчання та тренування військовослужбовців українських підрозділів

Є певна уніфікація програми?

– Програма, практично, вся уніфікована. Якщо ми, наприклад, візьмемо Іспанію чи Велику Британію, не суттєва різниця, вона не впливає на підготовку особового складу і за необхідності ми її коректуємо.

Доводилось бачити такі нюанси, в соцмережах про це писали, що іноді військовослужбовцям доводиться складати додатковий іспит в Україні, після того, як він за кордоном отримав певну спеціальність. Є така проблема?

– Не хочу нікого зачепити, але з нашим бойовим досвідом ми на декілька років випереджаємо тих, хто нас навчає. Ми, звичайно, обмінюємось цим досвідом, але необхідно враховувати, що воно не стоїть на місці. Будь-яка війна змінюється і ці тонкощі необхідно враховувати.

З нашим бойовим досвідом ми на декілька років випереджаємо тих, хто нас навчає

Країни Альянсу дають базову підготовку, а врахування тих нюансів – це наша складова, наш обов'язок. Перед тим, як військовослужбовці сюди приходять, звичайно, ми перевіряємо ті навики, які їм мали дати, і потім ми вже їх доточуємо в тому сенсі, який необхідно нам.

Україна отримує величезну кількість озброєння, яке застосовують саме Сухопутні війська. Від кулеметів і ПЗРК до танків, гармат і «Гепардів». Вочевидь, має бути певний настріл по завершенню навчання – чи то гармата БМП, чи танк, чи щось інше. Чи в достатньому об’ємі мобілізовані отримують цей досвід?

– Наявна тренажерна база є не в тому обсязі, якому б хотілося. На сьогоднішній день нами проведено низку перемовин із країнами-партнерами і визначено потребу, яка нам необхідна. Ми ініціюємо питання забезпечення, але враховуючи, звісно, як ви кажете, настріл і те, що більшість снарядів використовується саме для практичних стрільб, нами акцентовано увагу саме на тренажерну підготовку. Ті тренажери, які є у нас, вони всі збережені, вони всі функціонують.

Зразки іноземної техніки будуть поставлені в навчальні центри

Програмне забезпечення дає можливість готувати фахівця, члена екіпажу, навідника танку чи навідника бойової машин піхоти в повному обсязі. Потім він сідає на машину і деякі в нас кажуть, що значно легше на машині, ніж було на тренажері.

Це ви говорите про тренажери до радянської техніки, чи вже і до західної?

– До радянської техніки. Зразки іноземної техніки, наприклад, бойові машини піхоти, зараз у нас будуть поставлені в навчальні центри. Небагато, хотілося б їх більше, але це вже та робота, яка дає результат.

Нами піднято питання закупівлі тренажерів, яке в цьому році дасть повністю можливість закрити базову і фахову підготовку військовослужбовців Сухопутних військ. Практично, це не така значна сума, але вона дійсно дасть можливість закрити всю цю підготовку.

Великий акцент ми зробили на підготовку людей, які керують боєм, це центри і відділи імітаційного моделювання, ми їх створюємо. Цього року ми їх закінчимо повністю, декілька центрів вже нами створено, вони вже функціонують, відібрано особовий склад, він пройшов навчання. Ми враховуємо бойовий досвід, позитивний, негативний, і ми його кладемо на відпрацювання відповідних штабних тренувань.

Українські піхотинці та танкісти проходять курси як індивідуальної, так і колективної підготовки під пильним наглядом та менторством іноземних інструкторів із країн-партнерів України
Українські піхотинці та танкісти проходять курси як індивідуальної, так і колективної підготовки під пильним наглядом та менторством іноземних інструкторів із країн-партнерів України

«Кожен інструктор має мати бойовий досвід»

Щодо інструкторів, хто зараз ці люди? Це ті, що були до повномасштабного вторгнення, нові інструктори? І які є запобіжники, щоб контролювати процес навчання, щоб він був не для «галочки»?

– На сьогоднішній день з метою підняття якості і перевірки командуванням Сухопутних військ вже декілька разів було ініційовано проведення відповідних комісій, які визначають ступінь підготовленості військовослужбовців. Робота продовжується і є рішення заступника головнокомандувача до кінця місяця знову ж доповісти реальний стан справ.

На сьогодні потреба в інструкторському складі є. Але необхідно враховувати, що підготовка інструктора – це не місяць, не два. Якщо взяти повний цикл підготовки, враховуючи проміжні рамки, два роки він має побути на одній посаді. Якщо ми навіть це прибираємо, то сама лише підготовка інструктора займе від шести до дев'яти місяців. Це безперервна така робота, яка має бути. Ті інструктори, які є, вони працюють, вони готують особовий склад, але йде робота по підвищенню їхнього фахового рівня: інструктор базового рівня, підвищеного рівня і академічного рівня. Це вже та людина, яка сама складає програми, і яка працює із сержантським складом.

А який відсоток серед них з бойовим досвідом? Чи вони всі з бойовим досвідом?

– Не всі з бойовим досвідом. Ми враховуємо це. Кожен інструктор має мати бойовий досвід, це вимога і головнокомандувача, і командувача Сухопутних військ, ми її дотримуємось.

Інструктор готує особовий склад і з цим особовим складом іде виконувати завдання

Але той особовий склад, який ми набираємо на інструктора, він має пройти певний період навчання, освоїти ту програму, яка в нього вкладена. Потім, ухвалено таке рішення, інструктор готує особовий склад і з цим особовим складом він іде виконувати завдання. Два-три тижні він з ними виконує бойові завдання, він бачить, як підготував особовий склад, реально оцінює їхню готовність, бачить свої недоліки. Потім вони повертаються, проводиться нарада, на якій чітко кожен момент розбирається. Тим паче, що зараз є можливість (це робити – ред.) в реальному часі, це стріми, відеоспостереження, доповіді військовослужбовців, інтерв'ю командирів. В подальшому він знову готує підрозділ і ще на декілька тижнів вони йдуть виконувати завдання. Лише потім вважається, що він має бойовий досвід.

У будь-якому війську проблема – це молодший командир

Також ухвалено рішення, що всі інструктори використовуються в складі мобільних тренувальних груп. Тобто ми беремо інструкторів, наприклад, які готують механізованих штурмовиків, ми їх відправляємо в одне оперативно-тактичне угрупування, потім в інше. Маючи бойовий досвід, вони готують там особовий склад, і деякі знову ж залучаються до виконання бойових завдань.

Окрім базових вмінь обслуговування «АК», курсанти навчаються правильно пристрілювати зброю
Окрім базових вмінь обслуговування «АК», курсанти навчаються правильно пристрілювати зброю

Чи є труднощі з навчанням сержантів та офіцерів – наскільки тут відбулися зміни у їх підготовці, зважаючи, що з повномасштабним вторгненням різко зросла в них потреба і люди почали швидко просуватися по службі?

– У будь-якому війську проблема – це молодший командир. Командир відділення, командир взводу, командир роти. Це та ланка, яка воює, яка з особовим складом перебуває на місці виконання завдання, в окопі, в танку. На жаль, це та ланка, яка має вести за собою, яка несе втрати. І, звичайно, враховуючи плинність кадрів і потребу командирів відділення, командирів взводів, цей процес не закінчується. Він постійний. Його контролює вищий штаб, його контролює наш командувач, його контролюють на всіх рівнях. І, звичайно, він потребує ще більшого ресурсу. Більшого ресурсу як інструкторського, так і людського.

Якщо ми беремо сержанта, ми його готуємо 50 діб. Це саме його базова підготовка. Потім фахова підготовка, командири відділення. Ми врахуємо бойовий досвід, ми даємо йому те, що він має знати. Були випадки, наприклад, у мене, коли головний сержант роти керував навіть ротою.

На жаль, було декілька випадків, що командир роти загинув, і саме головний сержант виконав бойове завдання, утримав позицію, що призвело до того, що живі люди і виконане завдання. І ми на це також акцентуємо.

Основний акцент – це практична складова, це вміння працювати з людьми. Ми залучаємо психологів, щоб визначити лідерські здібності. Коли в нас проводиться базова загальновійськова підготовка, кожен військовослужбовець має бути оцінений по рейтингу. І відповідно з цих рейтингових даних вже центр підготовки, командири навчальних батальйонів, дають пропозиції, кого з військовослужбовців залучити на яку посаду.

«Недооцінювати ворога не можна, інакше ти програєш»

Як зараз побудована робота з аналізом бойових дій, вдалих, невдалих операцій? Чи є відповідне узагальнення і яким чином воно відбувається?

– Є відповідне узагальнення. Нами проведена колосальна робота, ми врахували досвід партнерів, ми проводили зустрічі з країнами-партнерами. Була проведена не одна службова нарада під керівництвом заступника головнокомандувача по узагальненню бойового досвіду саме в масштабах, скажімо так, збройних сил.

У нас є мобільні групи вивчення бойового досвіду, вони працюють у військах

Верхній штаб – це більше такі доктринальні положення. Наше завдання – це від колективної до індивідуальної підготовки. На сьогоднішній день у нас є мобільні групи вивчення бойового досвіду, вони працюють уже у військах. Щомісячно ми їх збираємо по результатах того, що вони напрацювали, проводиться нарада, в ході якої визначається, що ж позитивно чи негативно, що там у ворога, яка позиція, як змінилося, як використовуються той чи інший вид зброї, які безпілотники, на яких висотах вони літають, бомбери як працюють, FPV-дрони, використання танку, бойової машини піхоти. На яких відстанях, вони змінюються, можна використовувати автоматичні гранатомети, міномети, тощо, щоб захистити свій особовий склад і в той же час не дати можливість ворогу підтягти резерви.

Підготовка штабу – що було позитивно, що було враховане, наприклад, найкраще виконані завдання, різні нюанси. Навпаки, якщо щось було не виконане, чому, що завадило? І потім це має лягти у підготовку того штабу, який проходить підготовку і ми це використовуємо навіть для бойового стажування.

Тобто перед тим, як піти в зону виконання завдань, штаб стажується разом з тим штабом, який вже виконує завдання, враховує їхній досвід: відпрацювання документів, ухвалення рішень, управління підрозділом, і потім повертається й відпрацює знову на своєму ж підрозділі.

Інструктори діляться досвідом, який з ними і їхньою зброєю траплявся в бойових умовах, із курсантами
Інструктори діляться досвідом, який з ними і їхньою зброєю траплявся в бойових умовах, із курсантами

Якщо говорити про противника, про російську армію, вони теж вчаться, і це видно на полі бою. Наскільки українська армія, на вашу думку, встигає реагувати на їхні нововведення?

– Недооцінювати ворога, я вважаю, було б неправильно. Будь-який ворог має бути оцінений відповідно. Будь-яка навіть їхня методичка, яка ними напрацьована, завдяки нашим розвідникам, з'являється у нас.

У них значний людський ресурс, вони його не жаліють

Вони також вчаться, вони не стоять на місці, в певному сенсі вони нас доганяють, а в певному сенсі переганяють, це необхідно враховувати. Якщо, наприклад, нами були внесені зміни у штурмові дії і вони себе добре показали, то пройшло десь три місяці, дивлюся, вже їхня методичка практично копіює те, що ми робили.

Є певні моменти, наприклад, використання безпілотних літальних апаратів, їх значно більше, і тому нам це необхідно враховувати. І та тактика, яку застосовують вони, використання тих тактико-технічних характеристик, ми також враховуємо, тому що недооцінювати ворога не можна, інакше ти програєш. Тому це ми враховуємо, і є фахівці, які вивчають, виїжджають в район бойових дій, я здійснюю відповідні поїздки, спілкуюся з командирами бригад, батальйонів, і, відповідно, цей досвід збирається. Війна, це хто кого обіграє. Давати оцінку, де вони випереджають... В людському ресурсі так, у них значний людський ресурс, вони його не жаліють, вони його витрачають, але вони і вчаться також.

Насамкінець твердження, яке часто зараз повторюють, що маленька радянська армія не може перемогти велику радянську армію. Чи багато ще радянського в ЗСУ, зокрема в мисленні і в ставленні до бійців?

– Давайте так. Скільки років вже пройшло після Радянського Союзу? Практично вже декілька поколінь виросли, невелика кількість особового складу, скажімо так, яка ще застала радянське. Казати радянщина… Мені здається, це більше у підсвідомості кожної людини: як ти ставишся, як тебе виховувало суспільство, як тебе виховували батьки, як тебе навколишнє середовище виховувало? Кожна людина поводить себе з тобою так, як ти це їй даєш.

«Совок» не у виконанні, «совок» у голові

Якщо командир щось каже, наприклад, на підлеглих, то я вважаю, якщо він їх принижує тощо, тут необхідно не мовчати, тут необхідно сказати. Казати, що «совок»… «Совок» не у виконанні, «совок» у голові. Радянського в армії і так значно менше. Його вже практично немає. Раніше була «дідівщина». Зараз «дідівщини» немає. Люди виконують завдання, ті ж сержанти, вони з особовим складом, командири з особовим складом. Немає. Позбулися. Наступне. Якщо раніше до солдата ставилися так… добре, що ти є. На сьогодні ми розуміємо, що солдат – це основна бойова одиниця, яка виконує завдання. Ми як офіцери, виконуючи завдання, ми залежимо від нього. Його необхідно цінувати.

І саме ставлення таке, що життя солдата, воно найбільш важливе, воно вже в нас апріорі відпрацьовано, в усього нашого керівного складу, від командира відділення до президента України. Ми знаємо, що є особовий склад. Якщо його не буде, то який би ти не був геній мистецтва війни, але без особового складу ти його (бойове завдання – ред.) не виконаєш. В голові це вже все змінилося.

Якщо ці твердження донести до суспільства, на вашу думку, чи стане більше тих, хто буде не ховатися від ТЦК, а йти служити?

– Я вважаю, що так, але це проблема не армії. Це необхідно, як ви кажете, доносити до суспільства, абсолютно. Можна виступати на будь-яких брифінгах, на будь-яких зустрічах доводити це. Хто зрозуміє, той зрозуміє. Хто апріорі не хоче це сприймати, він його ніколи не буде сприймати. І щоб змінити цю підсвідомість, піде велика кількість часу. Але над цим необхідно працювати. Це спільна робота. Це не тільки збройні сили. Це збройні сили, це виші, це адміністрації.

Армія – зріз суспільства, вона показує яке суспільство станом на сьогодні

Взагалі, це такий державний компонент, який має працювати над цим. Тому що, як сказав, армія – зріз суспільства, вона показує яке суспільство станом на сьогодні, як хороші, так і негативні сторони. Суспільство, яке зараз захищає армія, але це все спільна робота, це така тотожність: армія – суспільство, армія – держава, армія – народ, як завгодно можна казати. Це єдине ціле. І це єдине ціле, воно має працювати спільно. Не стояти осторонь. Проблеми армії – це проблеми суспільства. Проблема суспільства – це проблема армії. Ми маємо це враховувати.

Форум

XS
SM
MD
LG