«Навіщо Україні незалежна церква?» – у статті під таким заголовком газета «День» зазначає, що свобода конфесійного вибору повинна бути. Проте йдеться про церкву, яку б підтримувала більшість суспільства і яка давала би фундаментальні моральні цінності для побудови громадянського суспільства. Якби вона була, то багато нинішніх українських проблем можна було б уникнути. Для розбудови міцної держави Україні потрібна своя церква. Ідеться не лише про єдність українських православних, а й про духовне здоров’я нації, пропагування своєї культури і традицій.
«Україна ризикує втратити контроль над Маріуполем» – у матеріалі під таким заголовком «Газета по-українськи» наголошує, що залізничне сполучення сходу України з іншими частинами держави перетворюється на стратегічне після відкриття Кримського мосту. Він перекрив нормальну навігацію Керченською протокою й Азовським морем. Тому для Маріуполя та інших промислових центрів Донеччини залізниця стає основним каналом комунікації з «материком». Видання наголошує, що Україні важливо зберігати контроль над Маріуполем. По-перше, це стратегічна точка, що визначає утримання всього Приазов’я. По-друге, це значний промисловий центр, який забезпечує наповнення бюджету, що надзвичайно важливо в умовах війни. Утримання Маріуполя, крім військових чинників, залежить і від соціально-економічної ситуації в регіоні та від комунікації Приазов’я з іншими частинами України. У разі погіршення соціально-економічного стану Маріуполя невдоволення громадян Росія може використати для розхитування ситуації. На жаль, завдяки «Укрзалізниці» з комунікацією стає все гірше, зазначає газета. Після того, як Росія методично почала відрізати Україну від моря, необхідно було оптимізувати залізничний транспорт. Однак ситуація тут, м’яко кажучи, небезпечна. Зношеність рухомого складу «Укрзалізниці» – серйозна. Нестача транспорту – вражає, наголошує дописувач газети.
У США прогнозують світову економічну кризу. Експерти «Газети по-українськи» оцінюють ситуацію, зокрема, в Україні, неоднозначно. Дехто погоджується, що на наближення нової хвилі вказує стабільність фондових ринків. Зашкалюють показники доходності, ціни на товари зростають. Чим довше триває стабільність, тим скоріше настане криза. Додатково впливає політика президента США Дональда Трампа, зазначає видання. Українська економіка – переважно сировинна. Під час кризової хвилі, яка насувається, ціна на сировину впаде. Країна не отримає необхідної кількості валюти за експорт – і курс гривні суттєво знизиться. Тому треба будувати переробну економіку. Утім, як переконують інші експерти видання, – передумов для економічної кризи зараз у світі немає. Коли є великий економічний бум, тоді й трапляється криза. Зараз важко сказати, в якій сфері можуть виникнути проблеми. Імовірно, йдеться про фондовий ринок. Там постійно формується ціна, час від часу відбуваються коливання курсу. Але значного впливу на світову економіку це не має. До того ж в Україні дуже маленький фондовий ринок. Тому боятися кризи українцям не варто, вважає економіст Олександр Охріменко.
Сьогодні Україна прощається з дисидентом та політиком Левком Лук'яненком. Газета «Україна молода» згадує, що коли на початку 90-х років минулого століття Левко Лук’яненко з’явився в українському політикумі, здавалося, що він зійшов з картин про добу козаччини: високий, ставний, з розкішними вусами і густим чубом, одягнений у вишиванку. Проте він був козаком не тільки зовні, а й мав козацьку душу. Ототожнював себе з Северином Наливайком. Майже третину свого життя – 27 років таборів – провів у неволі за свої переконання. Пройшовши мордовські табори, Левко Лук’яненко згодом назавжди увійде в історію країни як автор Акта про незалежність України. У 1991 році саме він написав від руки текст цього документа на сторінках зі звичайного зошита і зачитав його привселюдно на Софійській площі в Києві.
Газета «День» пише, що Левко Лук’яненко був представником покоління, яке боролося за незалежність. Його поважали і прихильники, і вороги. І те, що його поважали навіть вороги, є показовим орієнтиром. Головний редактор газети вважає, що представники влади мали б не просто обмежитись добрими словами, а могли б доручити уряду створити комісію з вшанування пам’яті Лук’яненка, взяти на себе всі витрати, залучити найкращих архітекторів, скульпторів та художників для того, щоб створити пам’ятник. Ну і звичайно необхідно перевидати все те, що написав Левко Лук'яненко, наголошує редактор.