Після успіху з томосом у Порошенка немає іншого вибору, як стати на бік мови

Президент України Петро Порошенко на тлі банера про важливість української мови під час поїздки до Херсонської області, 13 жовтня 2018 року

(Рубрика «Точка зору»)

«Не словом, а ділом!» Це вже трохи призабуте нині гасло було популярним на початку 2000-х років. Саме з цим гаслом ішли до майбутніх перемог на парламентських і президентських виборах Віктор Ющено і партія «Наша Україна», одним із облич та головних штабістів якої був Петро Порошенко.

У статті 2003 року «Гідність демократії» Ющенко, зокрема, проголосив: «…русофони мають погодитися з тим, що українська мова, переслідувана впродовж століть, має право на так звану позитивну дискримінацію – тобто компенсаційно/пільговий пакет». Ці слова виявилися приємною для слуху риторикою. І не більше – майже як декоративна «Концепція державної мовної політики», виставлена на президентський сайт Ющенка за два дні до закінчення його каденції, «у свинячий голос», й «атакована»міністром Януковича Дмитром Табачником, після чого цей документ контрольовано «забули».

До речі, мені довелося докласти чимало зусиль, щоб увести в законодавче поле «Концепцію…» – від статей і публічних виступів до формулювання абзацу, який увійшов у преамбулу законопроекту № 5670 «Про державну мову», де я був співавтором: «виходячи з Концепції державної мовної політики, яка затверджена Указом Президента України № 161/2010 від 15 лютого 2010 року і визначає стратегічні пріоритети в подоланні викликаних багатовіковою асиміляційною політикою колонізаторів та окупантів деформацій національного мовно-культурного і мовно-інформаційного простору, та відповідно до якої повноцінне функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території держави є гарантією збереження ідентичності української нації та зміцнення державної єдності України».

«Знову за рибу гроші»

Частина політикуму і суспільства трактує мовну ситуацію, що склалася, і потребу мовного закону як набридливу і надуману проблему – мовляв, усе непогано з державною мовою, є вибір, хто хоче, той спілкується й одержує послуги українською. Насправді ж ні риби, ні грошей.

«Рибу» можна буде купити вже в лютому, якщо парламент сплатить належну ціну. Колись, пригадую, на цінниках писали «ціна договірна». Але мова – це далеко не товар і ціна тут має бути фіксована. На жаль, перші раунди торгів відбулися, внаслідок чого напередодні першого читання мовного законопроекту пожертвували такими важливими структурами, як Служба мовних інспекторів, Центр української мови і Термінологічний центр української мови. Більше відступати не можна.

Отож, розв’язка близька. Це може статися вже наступного місяця, а, можливо й, наступного тижня. Саме 5 лютого розпочинається перший пленарний тиждень десятої сесії Верховної Ради України VIII скликання. Ще один пленарний тиждень має відбутися в кінці лютого – на початку березня. А далі – президентські вибори і нове контрольоване «забуття» мови.

Під час пікетування громадськими активістами засідання голів фракцій Верховної Ради України з вимогою розглянути законопроекти про статус і використання української мови як державної. Київ, 3 вересня 2018 року

«Духовний брат еСДеків та реґіоналів»

«Духовний брат еСДеків та реґіоналів» – таку назву мала моя стаття 2005 року, яка йшла до читача 7 тижнів – через послідовні відмови «Дзеркала тижня», «Дня» та «України молодої». 20 квітня 2005 року вона з’явилася на шпальтах «Шляху перемоги». Там мене не цензурували.

А згадав я про цей давній матеріал як застереження Петрові Порошенку, бо та стаття була присвячена його скандальним мовним заявам у першу годину перебування на посаді секретаря Ради національної безпеки та оборони та його позиції щодо законодавчого регулювання мов в Україні.

Тодішня риторика Порошенка, на щастя, не була втілена в життя, бо й не було практично що втілювати, настільки освітній й, особливо, інформаційний простір були зрусифіковані. Сподіватимемося, що нинішня дуже правильна мовна риторика Петра Олексійовича на всебічну підтримку української мови буде, навпаки, втілена, і найбільша парламентська фракція БПП сконсолідує Верховну Раду до президентських виборів.

Звичайно, в президента і його команди є спокуса дослухатися до популістів і махрових популістів, які роблять надзусилля, щоб не допустити ухвалення закону про українську мову як державну – мовляв, бачите, частина громадських активістів категорично проти закону, немає консенсусу у вашому середовищі. Та й соціологія не дуже, суспільство не готове.

Насправді активна й притомна частина суспільства вважає, що після успіху з томосом у Порошенка немає іншого вибору, як стати на бік Правди і в мовному питанні. Та не лише в риториці, бо державний діяч має діяти. Бо, перефразовуючи класика, «за нас правда і воля святая».

Патріарх Філарет під час Всеукраїнського форуму «Захистимо мову – збережемо Україну». Київ, 25 вересня 2012 року

М’яч і далі перебуває на полі президента України. Поки що незрозуміло, до чого він готується: до затягування часу чи результативної атаки. Для Петра Порошенка та фракції «Блок Петра Порошенка» ухвалення/неухвалення закону про українську мову буде своєрідним тестом на «слово і діло» і, можливо, на осідлання/неосідлання президентської посади на другу каденцію.

Не словом, а ділом!

Тарас Марусик – журналіст, публіцист, перекладач з французької

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

НА ТЕМУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ:

Малюнок художника Олексія Кустовського

Мовне питання у контексті війни України з Росією: Путін не втрачає надії

Українська мова завойовує серця і розум відомих спортсменів

Українська мова почала домінувати на телебаченні – дослідження «Простору свободи»

Вальс на прощання з «русским миром»

Україна і Голодомор. Він і досі триває у вигляді русифікації