Як стати олімпійським чемпіоном? Скільки часу потрібно тренуватися, щоб здобути медаль світової першості? З чого почати свій спортивний шлях? Такі запитання зірковим олімпійцям мала змогу задати будь-яка дитина, яка відвідала Олімпійський урок у Києві – щорічний всеукраїнський проект НОК України. Такі зустрічі зі спортивними кумірами мотивують дітей до здорового образу життя та професійного спорту, вважають організатори. Проте Радіо Свобода дізналось: а хто ж був кумиром видатних українських спортсменів, на яких зараз рівняється малеча.
36 майданчиків, де представлені олімпійські та неолімпійські види – як-то кажуть, на будь-який смак, всюди черги з кількох десятків дітей, адже всі хочуть перевірити свої сили та поспілкуватися з видатними улюбленими олімпійцями. Серед бажаючих – і школярі, які вже займаються професійно спортом, і малеча, для яких це дебютні змагання.
Олімпійська руханка
Іванці 8 років. Мріє займатися стрибками у воду. Каже, хоча на майданчих і не представлено улюблений вид, але є змога поспілкуватися з улюбленим спортсменом.
«Подобається Ілля Кваша. Він багато вигравав нагород, чарівно стрибав і взагалі у нього красива посмішка», – каже Іванка.
А ось Максиму 11 років. І він «все дитинство» займається карате. З кумирів – Станіслав Горуна та Анжеліка Терлюга.
«Ви бачили, які вони на змаганнях? Справжній вогонь в очах і неймовірна швидкість. Так може лише олімпійський чемпіон або людина з надздібностями», – вважає Максим.
Майбутнє українського боксу
Семирічна Марія щаслива зустрітися зі своєю спортивною «зіркою» – Ганною Різатдіновою. Каже, минулого разу після фото з бронзовою призеркою Олімпійських ігор в Ріо, виграла свою першу нагороду, тож сподівається на «фарт» і в цьому році.
«Мама каже, що тільки постійно працюючи над собою можна здобути нагороду Олімпіади. Ось Ганна Різатдінова дуже багато тренується і ніколи не показує, що вона втомилася або щось болить. Я хочу бути, як вона. Непереможною і красивою», – каже Марія.
Для таких дітей олімпійські чемпіони та призери – це приклад, який вони хочуть наслідувати. А хто мотивував українських спортсменів до своїх перемог?
Фехтування - продовжують чемпіонські традиції
Художня гімнастка Ганна Різатдінова – бронзова призерка Олімпіади в Ріо 2016 року
«Хотіла бути схожою на Ганну Безсонову – призерка Олімпійських ігор, чемпіонка світу. Я дуже щаслива, що встигла застати її у Школі Дерюгіних. Це був останній рік, коли вона виступала. Я намагалася перейняти все: як вона входить до зали, кладе сумку, спілкується з тренерами, працює над програмою. Вона дуже працелюбна дівчина. Мені це подобалося, тому я також стільки часу намагалася тренуватися. Аня це помічала. Вона завжди мені щось підказувала. Було дуже приємно», – каже Ганна Різатдінова.
Ганна Різатдінова
За словами олімпійської призерки, головне у кожному спортсменові – працьовитість. Тож бажає всім, хто лише починає займатися художньою гімнастикою не боятися старанно і постійно тренуватися.
«Мене, як спортсменку, зробила лише моя працьовитість. Мені ніхто не пророчив зіркового майбутнього, не казав, що у мене є потенціал чи талант. Було моє бажання – я хочу перемагати. Тому була готова залишатися скільки завгодно після тренувань і постійно працювати», – каже Ганна Різатдінова.
Лазер-ран - щось нове, але цікаве
Стрибун у висоту Сергій Бубка – олімпійський чемпіон, рекордсмен та президент НОК України
«Коли я був дитиною, то кумирами були Лассе Вірен (прим. ред – бігун, чотириразовий олімпійський чемпіон) та Валерій Брумель (прим. ред – стрибун у висоту, олімпійський чемпіон). Пізніше, коли вже сам був досвідченим спортсменом, то прикладом завжди був Віктор Санєєв – олімпійський чемпіон 1968, 1972, 1976 років у потрійному стрибку, який у 1980 став срібним призером Олімпіади, а крім того, був рекордсменом світу. Головне, що він був не лише «зіркою», але й дуже хорошою людиною. Він до всіх ставився з повагою, і це викликало таке ж ставлення і до нього», – розповів Радіо Свобода Сергій Бубка.
Боролися всі: і малеча і дорослі, дівчата і хлопці
Каноїст Юрій Чебан – дворазовий олімпійський чемпіон
«Мої кумири – мої батьки. Вони встигали працювати на кількох роботах, займатися родиною, а крім того, ще й спортом. Куміри – зіркові спортсмени – приходять і йдуть, а мама та батько – назавжди. Мало хто про це знає, але мама – чемпіон СРСР з веслування на байдарках та каное. Тому саме вона зародила любов до каное. Моя мама, як-то кажуть, без комплексів. З одного боку, це відштовхує, а з іншого – заворожує. Ось ця безкомплексність, прямолінійність і звичка, як бронепоїзд іти до своєї мети – для мене завжди були прикладом. Коли я розумію, що не можу чогось зробити, то завжди запитую, а як би в цій ситуації поступила мама. Або вона б «забила», або боролася б до останнього. Безкомплексність дозволяє дістатися до мети або хоча б досягти результату, а вже від цього можна рухатися далі», – каже Юрій Чебан.
На Олімпійському уроці була можливість перевірити свою влучність
Стрибун у воду Ілля Кваша – бронзовий призер Олімпійських ігор 2008 року
«Моїм кумиром був Дмитро Іванович Саутін. Це легенда нашого виду спорту, найтитулованіший стрибун у воду в історії – 8 олімпійських нагород. І я дуже хотів бути схожим на нього. Коли на моєму другому чемпіонаті Європи ми з ним змагалися, то для мене це було щось таке неймовірне. Я завжди на нього дивився у телевізорі, а тут він поруч…І ми ще й змагаємося один проти одного за «золото». Звичайно, я програв (сміється). Саутін був першим, я – другим. До цього чемпіонату ми не були знайомі. Це була моя дебютна європейська першість, де я був підготовлений на нормальному рівні. І вже боровся за нагороди. Йшов 2008 рік. І я за три дні до змагань розбив руки об трамплін. Було питання – чи зможу я взагалі виступати на цьому турнірі? Лікар зробив неможливе. У мене прибрали набряк, і я з перемотаними руками стрибав. І тоді Саутін вже на п'єдесталі дізнався про мене і зрозумів, що в Україні з’явився новий перспективний спортсмен», – розповів про свого кумира Ілля Кваша.
Ілля Кваша
Зараз бронзовий призер хоча і припинив спортивну кар'єру, проте зі стрибками у воду не прощався – продовжує тренувати та спілкується з молодшим поколінням.
«Дуже прикольно, коли ти заходиш до басейну, а до тебе біжить група дітей і вітаються з тобою, спілкуються, фотографуються. Я завжди підтримаю та щось підкажу, допоможу. Якщо щось не вдається і звернуться за порадою, то знову ж таки не відмовлю, бо тренер бачить по-своєму, а ти, як спортсмен, можеш звернути увагу на те, чого раніше не виділяли. Що побажати малечі? Іти вперед, вірити у свою мрію та головне – працювати. Дуже багато працювати, бо без цього не буде медалей та перемог. І звичайно, мати мету. У мене була мрія – потрапити на Олімпійські Ігри. А вдалося не лише реалізувати, але й перевищити очікування – у мене є нагорода. Коли в тебе з'являється медаль, то ти хочеш другу, третю – і це мотивує працювати далі», – каже Ілля Кваша.
Скелелазіння стало перевіркою на сміливість для маленьких учасників
Ольга Саладуха – бронзова призерка Олімпійських ігор 2012 року у потрійному стрибку
«Надихали Сергій Бубка та Лілія Підкопаєва – люди, які виступали за Донецьку область. Мої земляки. І коли я знаходилася поруч із Сергієм Назаровичем у манежі – це був якийсь додатковий стимул до тренувань. Він був наглядним прикладом, для чого ми займаємося спортом, що треба робити для перемог, скільки треба працювати, і чому не можна здаватися. На нього рівнялися всі спортсмени легкої атлетики, і, думаю, не лише цього виду спорту. Що потрібно спортсменам-початківцям? Вірити в себе, попри будь-яку ситуацію, багато працювати – і все обов'язково вдасться», – прокоментувала Радіо Свобода Ольга Саладуха.
Ольга Саладуха
Для учасників Олімпійського уроку, крім спілкування з видатними спортсменами, було підготовлено квест. Кожен охочий отримав олімпійський щоденник, де записани усі спортивні майданчики. Перевіривши власні сили у кожному виді спорту, діти отримували оцінку-наліпку. За певну кількість таких «позначок» майбутніх спортсменів нагороджували заохочувальними подарунками.