Молодший – у тюрмі, старший – на фронті: «вагнерівець» здав власного сина через антивоєнні погляди?

«Сибір.Реалії»

28 січня 2026 року 2-й Західний окружний військовий суд Росії визнав 30-річного Євгена Убіраєва з міста Пить-Ях у Ханти-Мансійському автономному окрузі винним за статтею про участь у терористичному співтоваристві та засудив його до 15 років позбавлення волі (5 років у тюрмі, решту терміну – в колонії суворого режиму). Підставою стали три фотографії – двох стоянок і комплексу протиповітряної оборони (ППО), зроблені Євгеном ще у 2023 році, повідомляє проєкт Радіо Свобода «Сибір.Реалії». Під час апеляції адвокат розраховує «скинути хоча б пару років».

Тим часом батько Євгена В’ячеслав Убіраєв пішов із в’язниці на фронт і воює проти України. Близькі родини не виключають, що саме він і доніс на сина.

Востаннє батько і син бачилися близько пів року тому в СІЗО, де сидить Євген. В'ячеслав погрожував убити його як зрадника.

«Це був не український куратор»

За версією слідства, 11 березня 2022 року Євген Убіраєв звернувся через інтернет до«Інтернаціонального легіону оборони України» проєкту уряду України для залучення іноземних добровольців для відсічі російському вторгненнюі заявив, що хоче воювати у ЗСУ. На той момент організація не була визнана в Росії терористичною. 2 жовтня 2023 року представник уже визнаного в Росії терористичним«ЛСР» Легіон «Свобода Росії» – сформований із російських військовополонених і добровольців військовий підрозділ Збройних сил Українинаписав Убіраєву в телеграм, давши йому завдання сфотографувати в Москві зенітно-ракетний комплекс та автомобілі військових на стоянці. Коли Убіраєв надіслав знімки, «український куратор» дав, за версією слідства, наступне завдання – пов'язане з використанням вибухового пристрою.

«Виконувати його Євген відмовився. І це був не український куратор, а хтось, хто завідомо готував підставу для Жені, це була провокація», – кажуть близькі Євгена. При цьому вони не приховують, що він «вкрай негативно» сприймав вторгнення Росії в Україну і дійсно намагався у 2022 році зв'язатися із ЗСУ.

– У нього завжди були дуже однозначні антирежимні погляди, і, звісно, антивоєнні, – каже давній друг Євгена Артем (імена співрозмовників змінені з міркувань безпеки). – У нього в Україні було чимало друзів. Ще одна причина, чому він проти будь-якої війни: батько – військовий, воював у Чечні на боці Росії, після неї повернувся додому з проблемами з психікою, почав пити, бити його та його матір. Ще коли Женя був маленьким, він чітко бачив, що з людьми робить війна.

В'ячеслав Убіраєв, батько Євгена, народився у місті Брянка Ворошиловградської області Української РСР (нині Луганська область України) у 1972 році. Але давно живе в Росії, в Ханти-Мансійському автономному окрузі, там же одружився і в 1996-му в пари народився син. Згодом вони розлучилися, і Євген жив із вітчимом.

– Батьки у нього і вітчим максимально пропутінські завжди були, і, ясна річ, початок«СВО» Так у Росії називають війну проти Українивикликав дуже бурхливий конфлікт у сім'ї, – каже Артем. – Хоча Женя дуже любить батьків, вони всі – віряни, Женя навіть займався відеографією для РПЦ. І у нього це додатково викликало когнітивний дисонанс: як так можна, бути вірянами, але при цьому підтримувати таке?! Крім того, в той момент він розійшовся зі своєю дівчиною після 5 років стосунків через її зраду. Це його остаточно добило. Він зізнавався в той час, що хотів вчинити суїцид (він у принципі схильна до депресій людина, є такий момент), але не хотів помирати «просто так». Тому ось так – через звернення до легіону – вирішив пожертвувати собою. Але ми впевнені, що той контакт, який вийшов з ним на зв'язок через півтора року (!) після його звернення в бот легіону – він від початку був співробітником російських служб! Вони вели його з самого початку, просили зробити фото і так далі.

Після того, як Євген зробив фото стоянок та ППО, той, з ким він був на зв’язку в інтернеті, запропонував йому «помістити під чийсь автомобіль певний пристрій вибухонебезпечного характеру».

– Женя категорично відмовився! Після цього нібито «куратор легіону» (а за фактом, ми впевнені, російський силовик) почав погрожувати йому – мовляв, «здасть» його російським спецслужбам. Тоді Женя вирішив виїхати з Росії, – розповіла проєкту «Сибір.Реалії» близька знайома родини Убіраєвих Олена. – Він на той час був уже одружений з Дарією (вони познайомилися та одружилися десь на другий рік війни). Рішення поїхати далося їм дуже важко: обоє дуже люблять країну, Дарії довелося кидати улюблену роботу, до того ж, у них – батьки похилого віку. До останнього вони чекали, але потім Жені не просто почали сипатися погрози, стало зрозуміло, що він потрапив на підставу, залишатися було не можна. У червні 2024-го вони виїхали. Спочатку в Білорусь, потім у Вірменію. При цьому Женя навіть тоді весь час казав: «Ми скоро повернемося, будемо знову з близькими». Він дуже сподівався на це. У нього навіть закордонного паспорта ніколи не було. Перед від’їздом він подав на нього. Але отримати паспорт, виїхавши, так і не зміг – йому весь час повідомляли з консульства, що його «документи на розгляді».

При цьому у Вірменії у Євгена все спочатку йшло непогано. За освітою він – електромонтер. Але ще в Росії почав освоювати 3D-дизайн. У Єревані досить швидко зміг влаштуватися працювати онлайн в естонську фірму, яка спеціалізується на комп'ютерному дизайні.

Євген Убіраєв

– Він був неймовірно щасливий, що його взяли поки стажером. До того ж, у компанії працювало багато хлопців та дівчат із Росії, України та Білорусі, крім європейців. Тобто ком’юніті було максимально різношерстим і підтримувальним. Женя згадував, що запитував у HR, чи не буде проблем через його громадянство, але там оцінювали не за паспортом, – розповідає Олена. – Та головним для Жені в той момент було, щоб їхнє перебування з Дашею у Вірменії було легальним. Вони навіть роздумували над тим, щоб у перспективі отримати вірменське громадянство, тому боялися порушити щось навіть у дрібницях, думали, що нелегальне перебування може все ускладнити й навіть призвести до депортації. Тому для них таким важливим був візаранПроцедура продовження легального перебування в країні шляхом короткострокового виїзду за її межі через 180 днів після прибуття. Про візаран через Росію вони, ясна річ, не думали. Казахстан відлякав черговими новинами про чиюсь депортацію, у Грузію не радили їхати без закордонного паспорта. З доступних опцій залишилася Білорусь. Сподівався проскочити. Адже до цього вони в’їхали до Вірменії саме через Білорусь.

«Під конвоєм поверну»

За візараном до Білорусі Убіраєв вирушив у грудні 2024 року. На зворотному шляху його затримали в мінському аеропорту.

– Женя встиг повідомити Даші про затримання. Вона почала обдзвонювати і прикордонну службу, і всі інші інстанції, найняла адвоката, – розповідає Олена. – Ніхто не міг сказати, де він, казали, не було такого, нічого не знаємо. Кілька днів інформації не було взагалі. Потім вона додзвонилася до когось із РУВС, той пообіцяв «пошукати». Після того, як вона протягом дня обривала йому телефон, він сказав, що так, вашого чоловіка затримали, етапували до Єкатеринбурга. Її саму, коли вона летіла до Жені в Росію через Мінськ, на в’їзді затримали в аеропорту, а потім білоруський КДБ допитував, дивилися телефон, погрожували передати місцевій міліції. Потім після допитів відпустили. Подробиці затримання самого Жені він зміг повідомити тільки адвокату, той уже передав рідним і друзям. Нам достеменно відомо, що в Мінську Женю катували й били. Зараз побачення із ним дуже обмежені. Наскільки знаю, навіть дружина з ним через скло лише пару разів бачилася. Суд спочатку пообіцяли зробити відкритим, а потім раз – і закрили. Дружина приїжджала на суд, її залишили стояти за дверима, пустили тільки на надання свідчень і вирок. І для суду спочатку планували етапувати Женю до Москви, але зрештою суддя приїхав до Єкатеринбурга сам.

Коли близькі Євгена дізналися прізвище судді, їх охопив розпач.

– Женю судив МассінСуддя Другого Західного окружного військового суду Юрій Массін оголосив вирок у справі режисерки Євгенії Беркович та драматургині Світлани Петрійчук, який посадив Беркович і Петрійчук, – розповідає Олена. – У справі йому не «навішали» зайвих дій, за словами адвоката, йому трапився тямущий слідчий, який бачив, що Женя – взагалі не злочинець і не терорист. У результаті вони з адвокатом відбили обтяжувальні обставини... Ми розуміли, що термін буде чималий, але в підсумку він виявився набагато більшим, ніж очікувалося, за справу, де немає ні збитків, ні постраждалих, а просто три фотографії.

Для судді Массіна цих фотографій виявилося достатньо.

– У підсумку 10 років суворого режиму, 5 років тюрми + штраф 300 тисяч. Його мати сказала, що не доживе до того часу, як він вийде, дружина Дарія – буквально посивіла за цей рік, – каже Артем. – Більшість родичів про те, що з ним сталося, ще не знають: мати приховує, і багато хто думає, що він просто за кордоном. Ті, хто в курсі, обурені таким терміном. Женю знають як чудову людину, вони розуміють, що він – абсолютно не «тюремний персонаж»!

Мати Євгена на суд сина не приїжджала.

– У них стосунки складні через різну позицію, вона йому навіть листів не писала з моменту затримання, але відправляла передачі. І він сам не хотів, щоб мати приїжджала на суд. Вона теж не хотіла, тільки просила передати Жені, що не розуміє його, але все одно любить, – каже Олена. – Вся родина – дуже консервативні люди (не тільки в політиці) з глибинки, при цьому Женя – неформал, гот, завжди виділявся. Він взагалі ніколи не мовчав, якщо бачив несправедливість або не підтримував щось, тому часто виникали конфлікти. Але Женя завжди все одно позитивно і з любов’ю відгукувався про рідню, про матір зокрема, казав, що вони дуже схожі. Загалом така собі tough love («жорстка любов»), на відстані було найпростіше, і обидві сторони це влаштовувало. Вітчима він дуже поважає, жодного поганого слова про нього не чула. Але вони не те щоб прямо дуже близькі. А з батьком складна історія.

Убіраєв-старший зараз за контрактом воює проти України.

«Сибір.Реалії» з’ясували, що він відбував покарання у Свердловській колонії ВК №13 за статтею 131 ч. 1 КК РФ – зґвалтування. Раніше В’ячеслав Убіраєв багаторазово потрапляв у поле зору поліції за асоціальну поведінку – появу нетверезим і розпивання спиртного в громадських місцях, непокору співробітникам ДПС, проживання без паспорта та прописки.

В’ячеслав Убіраєв, батько Євгена

– Батько Жені завербувався з колонії до ПВК «Вагнер», щоб вийти на волю після того, як почалася війна в Україні, – пояснює Олена. – Ще до втечі Жені до Вірменії у них була зустріч із батьком, у 2022 році. Женя жив поруч із автовокзалом, звідки військових (зокрема колишніх ув’язнених-«вагнерівців») відправляли на фронт, і його батько запропонував йому там зустрітися. Він пішов і нібито, за його словами, навіть зустріч пройшла непогано, попри те, що вони по різні боки барикад. Все-таки він, хоч і дорослий уже, завжди казав, що йому бракувало батьківської фігури в житті. Він хотів помиритися з ним, хоча б вийти на стабільний нейтралітет. Потім вони списувалися, і списалися, коли Женя вже у Вірменії був. Батько запитав Женю, чим ти там займаєшся, той відповів, що ось, намагаюся зробити закордонний паспорт, щоб подорожувати, а то навіть медового місяця не було. Його батько одразу став агресивним, назвав його зрадником батьківщини та втікачем, сказав, що під конвоєм поверне його назад.

Деякі друзі та рідні Євгена вважають, що його батько міг повідомити силовикам про місцеперебування сина. Інші в цьому не впевнені. Сам Убіраєв-старший на запитання редакції у соцмережах не відповів.

– Я зайвого на людину наговорювати не хочу, немає жодних доказів, – підкреслює Артем. – Але ось що ми точно знаємо: В’ячеслав без попередження прийшов на побачення до Жені в СІЗО наприкінці минулого року. І розмова там вийшла така: батько казав сину, що його треба «на ланцюг посадити». А потім почав погрожувати Жені, що, коли той звільниться, він його сам уб’є, бо Женя – зрадник.

Зараз Євген Убіраєв, як і раніше, перебуває в СІЗО-1 Єкатеринбурга, де він зустрів свої 29-й та 30-й дні народження.

– Під час апеляції адвокат розраховує «скинути хоча б пару років», – каже Олена. – За словами адвоката, якби термін був меншим, тоді ризиковано подавати апеляцію, щоб, навпаки, не докинули. А при такому величезному терміні, враховуючи, що у справі немає ні постраждалих, ні збитків, ні обтяжувальних обставин зрештою… На жаль, оскільки справа за такою статтею, так просто її не «спустять», але хоча б на якийсь прогрес сподіваємося.

Дружина та адвокат Євгена Убіраєва те, що з ним відбувається, для ЗМІ не коментують.