Кордон з ЄС вже рік на карантині: як припинення малого прикордонного руху вплинуло на життя людей?

Піший перехід у Шегині

Львів – Рік, як український кордон через пандемію працює із певними обмеженнями. Припинений Малий прикордонний рух (МПР), учасниками якого є жителі населених пунктів, розташованих у тридцятикілометровій зоні від кордону з Євросоюзом, і які постійно проживають у прикордонній зоні не менше трьох років. Як ці зміни перетину кордону вплинули на життя учасників МПР?

Малий прикордонний рух (МПР), який у 2009 році задумали, щоб полегшити спілкування між родичами, для спрощення культурного і освітнього обміну, діяв, як малий бізнес для тисяч жителів прикордоння. Люди ходили через піший перехід Шегиня-Медика, їздили автомобілями, перевозячи алкоголь і сигарети. Це була прибуткова торгівля. Повертаючись назад, підсідали в машини, якими перевозили товар на суму, що перевищувала ліміт «для особистих потреб», і теж з цього мали певний заробіток. Така ситуація влаштовувала і самих жителів МПР і, зрештою, ймовірно, і владу, яка досі не створила у прикордонні нових робочих місць.

Уже рік через пандемію – МПР припинений.

Володимир з села Раденичі Мостиського району розповів Радіо Свобода, що з його села більшість молодих чоловіків за цей час виїхала на заробітки за кордон, працюють там, здебільшого, на будівництві.

Ні заробітку, ні роботи
Володимир

«Я їздив раніше у Польщу, два-три рази у тиждень, брав норму на людину – 50 кг товару, щось заробляв. Дуже багато людей ходили і їздили у Польщу. Занесли норму – купили продукти. Ціни у нас космічні зараз і те, що закритий кордон дуже вплинуло, бо ні заробітку, ні роботи. Я переважно зараз їжджу по будовах і ремонтах в Україні. Колись працював у Чехії, у Польщі. Тепер, щоб поїхати на роботу, потрібно мати запрошення, всі підтверджуючі документи», – каже Володимир.

На пішому пункті пропуску є черги щодня

Малий прикордонний рух із Польщею, згідно з Угодою про МПР, охоплює понад 900 тисяч осіб, переважна більшість із Львівщини. У Мостиському районі нараховується 63 такі населені пункти. Переважна більшість їхніх жителів заробляла саме з кордону.

У селі Шегині проживає 1200 людей. Тут розташований автомобільний і піший пункт пропуску. Виконувачка обов’язки голови Шегинівської ОТГ Оксана Павуцьо говорить про те, що ситуація із закриттям кордону дуже вплинула на бюджет кожної родини в селі. Так, протягом року, відколи тимчасово припинений рух для учасників МПР, у Шегині ніхто з мешканців не відкрив власну справу.

Село, немов затихло
Оксана Павуцьо

«Село, немов затихло. Люди бідніше живуть. Я спілкуюсь із селянами і мене питають про працевлаштування. Це все дуже важко. ОТГ об’єднало 30 сіл, які входять у МПР і жили ці люди переважно з кордону. Ходили в Польщу, з тими «підсадками», як вміли так і заробляли. Все зупинилось. Є люди, які влаштувалися на роботу, бо бачать, що просвітку у пандемії немає. Хто має «карту поляка», то йому легше перетнути кордон. Деякі невеликі магазини у селі закрились. Колись до нас їхали люди з Польщі, тут вони купували різний товар. Селяни рятуються, як можуть: чоловіки працюють на будівництві за кордоном, жінки – у містах у магазинах», – розповідає Оксана Павуцьо.

Автомобільна черга у пункті пропуску Шегині

Якщо до пандемії на пунктах пропуску на українсько-польському кордоні у чергах були переважно учасники МПР, то нині на пішому переході мешканці всіх українських регіонів, також є і громадяни Молдови.

А ось що розповіли Радіо Свобода українці, які були на пішому переході Шегині-Медика:

– Їду на роботу. Нічого для мене за час пандемії не змінилося, бо і раніше я мала запрошення на працю. Тепер треба пройти карантин 10 днів. Бо постійно приїжджає поліція. Зараз і у Польщі важко знайти роботу.

– Україна не дає роботи, а якщо і є, то дуже мала зарплата, тому ми і їдемо за кордон. Біля Варшави працюватиму, це різні роботи.

– Я з Львівської області, з села Стрільбичі. Рік тому не був у тому натовпі на кордоні, тоді залишився у Польщі. Потім приїхав. Це друга моя поїздка під час карантину. Страхівка, тест на коронавірус і запрошення на працю – це і маю зі собою. На мене не вплинули зміни на кордоні через пандемію, бо не носив сигарети і горілку, а працював на будові у Польщі.

– У Польщі не було роботи і я повернулась додому. Тепер їду, а це підготовчі роботи до полуниці. Вижити в Україні нереально. Так воно є.

Неналежні документи – повернення

Протягом року пасажиропотік через українсько-польський кордон, за даними прикордонників, зменшився утричі, автомобільний – у 2,5 рази.

Збільшилось число повернення громадян
Ярослава Мельник

«До карантину у пункті пропуску у Шегині були переважно місцеві жителі. Особливо піший перехід, а зараз, враховуючи, що це єдиний міжнародний пішохідний пункт пропуску на українсько-польскому кордоні, то відповідно, тут категорія осіб з усієї України. Вони повинні мати всі підтверджуючі документи щодо поїздки у Польщу. Останнім часом збільшилось число повернення громадян України польською стороною. Якщо не може людина довести мету поїздки, не подає документів про підтвердження в’їзду, немає ПЛР-тесту, то її повертають», – каже речниця Львівського прикордонного загону Ярослава Мельник.

Про те, що протягом року карантину значно строгіше перевіряють документи кожної людини, яка перетинає кордон, говорить водій Назар Туркевич. Він працює на фірмі з перевезень, яка має укладений договір із польським підприємством.

Стало більше машин і менше людей
Назар Туркевич

«За час пандемії на кордоні стало більше машин і менше людей. Щоб заїхати в Польщу, то у моїй машині не може бути дві людини, раніше пропускали по два водії, не можна нікого підсадити в автомобіль. Їжджу у Польщу раз у тиждень чи два», – говорить Назар Туркевич.

Керівниця громадської організації «Європа без бар’єрів» Ірина Сушко зауважує, що протягом року пандемії, громадян неналежно інформували про зміни правил при перетині кордону. І як вислід, у березневі дні минулого року були натовпи людей на пунктах пропуску, доводилось залучати до перевезень громадян України навіть рятувальників.

Інформаційна політика була провалена
Ірина Сушко

«Влада не була готова до планових, системних реакцій. Це зрозуміло, бо ми не зіштовхувалися раніше з таким. Питанням інформування громадян займалися різні структури – Адміністрація президента і сам президент, МЗС, а це спричиняло розрізненість інформації і люди не розуміли, що їх очікує завтра. Інформаційна політика була провалена. Малий прикордонний рух відновлять, але це залежить від рівня пандемії. До червня суттєвих змін не буде. МПР працює, як інструмент, він потрібен, дискусії про те, як його вдосконалити велись до карантину. Поки все відкладено, бо рух обмежений. Треба говорити про побудову нових пунктів пропуску, електронну чергу, про перспективні пункти пропуску», – наголосила Ірина Сушко.

Уже можна спрогнозувати, що з початком сезонних робіт у Польщі, черги на пішому переході знову будуть дуже великими.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Дні пам’яті жертв 40-х років ХХ століття в Україні та Польщі: без правди не буде порозуміння