Білі крила лелек, яскраві квіткові костюми, синьо-жовті кольори та «Червона калина» посеред Берліна. Цьогоріч українці на фестивалі Karneval der Kulturen демонстрували Україну як дітоцентричну націю, для якої їхнє виховання та майбутнє є центром уваги.
«Це прекрасна можливість показати Україну ширше – не лише через війну, а й через наших талановитих дітей, наш український драйв. Люди останні роки чують, на жаль, новини про те, як гинуть наші діти. Наш меседж був про те, що діти у всьому світі потребують захисту, підтримки суспільства, своїх родин», – пояснює засновниця українсько-німецького центру AdlerA e.V. Оксана Орел. Саме ця організація цьогоріч представляла українську колону на одному з найбільших мультикультурних фестивалів Європи.
Кожна колона рухалася вулицями столиці Німеччини приблизно чотири-п’ять годин. У карнавальній ході 24 травня взяли участь 67 міжнародних груп і близько чотирьох тисяч учасників, а сам фестиваль, за даними організаторів, зібрав близько 770 тисяч глядачів.
Як українці в Берліні через дітей, культуру та символи розповідали світові про Україну розповідає проєкт Радіо Свобода «Ти як?».
Учасники української колони під час карнавальної ходи Karneval der Kulturen у Берліні, Німеччина, 24 травня 2026 року
«Окрема велика спільнота»
Оксана Орел з Одеси після початку повномасштабного вторгнення Росії разом із донькою знайшла прихисток у Берліні. Тепер вона представляє українську спільноту в депутатському комітеті з міграції та інтеграції при районній адміністрації, а також разом з іншими біженцями заснувала українсько-німецький центр AdlerA e.V («e.V.» означає офіційно зареєстровану громадську організацію в Німеччині).
Організація працює переважно з дітьми, молоддю та жінками, які виїхали до Німеччини після початку повномасштабного вторгнення Росії, але також залучає представників української діаспори.
Центр організовує заняття з дитячої хореографії, українську суботню школу для учнів початкових класів, спортивний проєкт «Шахтар Академія» для дітей і підлітків, а також проводить профорієнтаційні заходи та підтримує молодь у процесі інтеграції на ринок праці Німеччини.
Оксана Орел – засновниця українсько-німецького центру AdlerA e.V після закінчення фестивалю, Берлін, Німеччина, 24 травня 2026 року
Заснувати та офіційно зареєструвати ГО в Німеччині було дуже складно, розповідає Оксана.
Ніхто не зрозуміє українців краще, ніж самі українці
«По суті, українська спільнота зараз лише починає офіційно структуруватися. До цього українці тут були представлені радше окремими людьми, практично не було сильних громадських об’єднань. І тому не було ні кому консультувати, ні звідки брати цей досвід.
І саме після 2022 року, на мою думку, настав важливий момент, щоб показати: українці – це окрема велика спільнота. Ніхто не зрозуміє українців краще, ніж самі українці. Ні турецька діаспора, ні сирійська, ні тим більше німці не зможуть пояснити нам наші власні потреби й виклики».
Як приклад організаторка наводить «Русский дом» у Берліні – велику російську структуру, яка десятиліттями вибудовувала навколо себе мережу громадських ініціатив. Йдеться також про дитячі садки, школи, спортивні та культурні проєкти. Натомість українська спільнота в Німеччині лише починає проходити цей шлях і формуватися.
Глядач знімає виступ української колони, Берлін, Німеччина, 24 травня 2026 року
Про підготовку до фестивалю
До участі в Karneval der Kulturen організація готувалася майже рік – заявки на відбір подавали ще восени. Організатори фестивалю оцінюють концепцію колони, її масштаб, ресурси та реалістичність втілення задуму. Тому цьогоріч із 140 команд відібрали лише 67.
За словами Оксани Орел, окремим викликом став пошук фінансування. Команда намагалася знайти підтримку серед українського бізнесу в Берліні, однак він поки що не надто розвинений. Частину витрат допомогла покрити Європейська організація жінок України – кошти спрямували на закупівлю тканин для костюмів і створення декорації. Водночас основний обсяг роботи та витрат залишилися на самій організації.
Учасниці в образі лелеки, Берлін, Німеччина, 24 травня 2025 року
Організатори української колони традиційно використовують образи з «Євробачення», яке відбувається зазвичай за тиждень до фестивалю (у 2026 році Україну на «Євробаченні» представляла співачка Leléka). Тому цьогоріч у колоні танцювали дівчата в білих костюмах із великими крилами – в образі лелек. А на центральній платформі поставили велике гніздо з двома лелеками як символом родини.
Інші учасниці були одягнені в жовтих та синіх костюмах – кольори українського прапора, пшеничного поля й неба. Разом із «янголами» вони символічно оберігали дітей, які були в образах квітів – з великими квітковими композиціями на головах.
Діти в костюмах квітів під час ходи. Берлін, Німеччина, 24 травня 2026 року
Люди мають буквально за декілька секунд зрозуміти сенс того, що відбувається
«Оскільки колона постійно рухається, люди мають буквально за декілька секунд зрозуміти сенс того, що відбувається. Тому ми зробили акцент на зрозумілих символах: жовто-синіх кольорах, дітях-квітах, янголах-охоронцях і лелеках, які оберігають дітей та символізують українську родину й майбутнє».
За її словами, під час підготовки організатори насамперед орієнтувалися на власні ресурси – кількість дітей, наявні костюми та реквізит. Частину костюмів і декорацій створювали власноруч: окремо шили образи для учасниць, дівчата виготовляли вінки та прикраси, а батьки допомагали з реквізитом і декораціями.
Про цьогорічну концепцію
У попередні роки українська колона робила акцент на темі війні та використовувала більш драматичні образи – обпалені соняшники, поля, охоплені вогнем, які асоціювалися з Херсонщиною та іншими українськими регіонами. Цього ж року команда вирішила відійти від такого настрою й показати інший етап – відродження, родину та майбутнє.
Українська платформа організації AdlerA e.V з лелеками у гнізді. Берлін, Німеччина, 24 травня 2026 року
Україна показує себе як країну, готову бути партнером Європейського Союзу
«Україна сьогодні показує себе як країну, готову бути партнером Європейського Союзу, а не лише країною, яка просить про допомогу через війну. Ми хочемо показати, що українці – це сильна, об’єднана нація, для якої родина є однією з головних цінностей. А діти – це найважливіше, що ми маємо.
У нашій концепції є також сенс про повернення наших дітей – тих, які зараз перебувають і в Росії, і в різних країнах світу. Для нас дуже важливо знати, де наші діти, підтримувати їх і піклуватися про них».
Оксана наголошує, що колона не просто йшла, а упродовж чотирьох годин безперервно виконувала танцювальну композицію із закладеним певним сенсом, щоб глядачі вздовж усього маршруту могли побачити цілісну історію.
«У перший рік, коли ми запропонували нашій студії сучасного танцю взяти участь у карнавалі, діти поставилися до цього дуже скептично. Вони танцюють хіп-хоп, модерн, джаз-фанк. І коли ми пропонували: «Ходімо на український карнавал, будете танцювати під українську народну музику», вони казали: «Фу, ми не хочемо. Не хочемо вдягати віночки, хочемо щось сучасне».
Діти в традиційному українському одязі беруть участь у карнавальній ході. Берлін, Німеччина, 24 травня 2026 року
Але після першої участі, каже вона, все змінилося. Тепер діти із задоволенням чекають карнавалу, адже це одна з найбільших і головних подій у Берліні.
У перші роки люди часто не розуміли, хто ми й звідки
«У перші роки люди часто не розуміли, хто ми й звідки. Бо так само і ми не дуже багато знаємо, наприклад, про Нікарагуа чи Сомалі, хоча ці країни теж широко представлені на карнавалі, мають свої колони, національні костюми й дуже колоритні образи. Ми дивимося й питаємо: «А ви хто?» Так само й нас у перші роки дуже часто запитували: «А ви хто? Яка це країна?».
Зараз же, розповідає Оксана, українську колону в Берліні вже значно легше впізнають за синьо-жовтними кольорами, національними костюмами: «Ми вже відчуваємо, що українці стали набагато більш ідентифікованими та впізнаваними».
Глядачі реагують на виступ української колони під час карнавальної ходи. Берлін, Німеччина, 24 травня 2026 року
Водночас, додає Оксана Орел, упродовж декількох років організатори стикалися і з хвилею хейту від представників російської спільноти та ботів в інстаграмі та тіктоці, проте з часом адаптуватися до цього.
«Ми дуже задоволені результатом. Енергії отримали купу, діти і батьки – усі задоволені, – ділиться Оксана Орел із Радіо Свобода після завершення виступу, – Коли чуєш «Слава Україні» від людей вздовж дороги – це неймовірно й дуже цінно. Ми відчули багато підтримки – і від українців, і від німців, і від інших національностей».
Станом на початок травня 2026 року, за даними УВКБ ООН, у Німеччині статус тимчасового захисту мали майже 1,3 мільйона українців.