TikTok та інші методи заманювання молоді. Як Китай нарощує свою «м’яку силу»

Дорунтіна Баліу

ПРИШТИНА – У той час як масштабні китайські інвестиції привертають дедалі більше уваги всієї Європи, Пекін робить ставку на більш тихі інструменти впливу на Балканах: стипендії, університетські обміни та молодих студентів, які діляться своїм життям у Китаї з авдиторією у себе на батьківщині.

Йдеться про навчальні можливості, що фінансуються Китаєм, які пропонують безкоштовне навчання, стипендії та доступ до університетів, які швидко розвиваються. Багато студентів розповідають про свій досвід у соціальних мережах, збираючи значну кількість підписників; інших запрошують до участі в офіційних китайських ЗМІ або установах.

«Я подала заявку [на курс китайської мови] з цікавості, тому що це була нова мова, якої я ніколи раніше не вивчала, – розповіла Радіо Свобода 24-річна Ера Керная з півночі Албанії, яка зараз вивчає інформатику в Куньмінському університеті науки і технологій у провінції Юньнань. – Якби хтось запитав мене три роки тому, я б сказала, що Китай – це закрита комуністична країна, але зараз [моя думка] [повністю] змінилася».

Хоча Пекін найбільш відомий у регіоні завдяки мільярдним інфраструктурним проєктам, кредитам та технологічним партнерствам, саме освіта стала тихим каналом, через який Китай формує сприйняття про себе – особливо серед молодших поколінь, які, за опитуваннями, відкритіше сприймають наратив про Китай як доброзичливу і відповідальну державу.

«Я хотіла змінити уявлення албанців про Китай і сказати їм, щоб вони не вірили всьому, що бачать», – каже Керная, яка від 2023 року веде TikTok про життя в Китаї й уже має понад 8 тисяч підписників.

Аналітики вважають, що для Пекіна ці програми мають довгострокову мету: розвиток особистих мереж, формування сприятливих наративів і підготовку майбутніх фахівців із безпосереднім досвідом життя у Китаї, готових ділитися ним удома. Така м’яка сила є важливим доповненням до зростаючого політичного і економічного впливу Китаю на Балканах і може сприяти формуванню авдиторії, більш сприйнятливої до розширення економічного впливу та відстоювання китайських інтересів в регіоні.

«Пекін зацікавлений у тому, щоб залучити до Китаю якомога більше іноземних студентів і вчених, – сказав Радіо Свобода Стефан Владисавлєв, експерт із ролі Китаю на Балканах у белградському аналітичному центрі Foundation BFPE. – Китай прагне позиціонувати себе як постачальник розвитку, а присутність в Європі є дуже важливим аспектом його глобальної стратегії».

М’яка сила Китаю досягає неочікуваних територій

Досвід Кернаї відображає ширшу тенденцію, що спостерігається на Балканах, де можливості отримання освіти в Китаї викликали інтерес навіть у таких країнах, як Албанія та Косово – традиційно прозахідних у своїй політичній орієнтації завдяки історичній підтримці США їхньої державності та демократії.

Албанія і Косово пов’язані політично, мовно й культурно – не виглядають очевидними майданчиками для китайського впливу. Регіональний вплив Пекіна традиційно поширювався з Сербії, де Белград залучив мільярдні інвестиції й вибудував тісні політичні зв’язки з Пекіном.

Сербія виділяється як найбільш просунутий партнер Китаю в галузі освіти в регіоні: тут діють три Інститути Конфуція, а китайську мову викладають у десятках шкіл. За 20 років кількість їх учасників зросла з кількох десятків до кількох сотень щороку, а співпраця в галузі освіти була активізована завдяки кільком новим двостороннім угодам, підписаним у 2018 році.

«Якщо Китай має плацдарм на Західних Балканах, він має його і в Європі», – каже Владисавлєв.

Втім, м’яка сила Китаю, яка переважно проявляється через освітні програми та поширення інформації в соціальних мережах, також має перші успіхи в інших частинах регіону.

Інститут Конфуція в Албанії, де Керная вивчала китайську мову і отримала допомогу в поданні заявки на стипендію, є одним із найпомітніших каналів освітнього обміну при Тиранському університеті.

Він позиціонує себе як «неурядовий, некомерційний освітній інститут», що співпрацює з Пекінським університетом іноземних мов. Він також пропонує стипендії та допомагає студентам подавати заявки, зокрема в окремі університети або на федеральному та національному рівнях у Китаї.

Ера Керная (праворуч), 24-річна дівчина з північної Албанії, зараз вивчає інформатику в Куньмінському університеті науки і технологій

Такі інститути є всюди на Західних Балканах, окрім Косова, незалежність якого Китай не визнає й тому не має там офіційної присутності.

Інститути Конфуція опинилися під дедалі пильнішою увагою в Європі та за її м межами, уряди кількох країн закрили їх через побоювання щодо академічної свободи та політичного впливу. Але на Балканах багато молодих людей бачать у них корисний трамплін для пошуку економічних та освітніх можливостей.

Експерти, які відстежують діяльність Китаю в регіоні, кажуть, що особисті історії та досвід місцевих студентів, які навчаються в Китаї, мають вплив і нагадують модель, запозичену у західних країн, зокрема США.

«Китай бере приклад з країни, яка найкраще використовує м'яку силу: США», – каже Владисавлєв.

Стипендії та обміни

Освітня діяльність Китаю на Балканах базується на низці різноманітних програм: стипендії китайського уряду, гранти через Інститути Конфуція, міжуніверситетські угоди та короткострокові навчальні курси.

Оскільки програми значно відрізняються, залежно від країни та року, а також через те, що китайські та місцеві балканські установи не публікують даних, немає публічної статистики, яка б показувала, скільки балканських студентів навчається в Китаї.

Радіо Свобода виявило, що кілька албанських студентів, які навчаються в Китаї, з’являлися в китайських державних медіа, зокрема в албанській редакції China Radio International (CRI), що входить до складу головної державної телерадіокомпанії Китаю CGTN, де вони позитивно відгукувалися про свій досвід.

Опитування в Албанії, зокрема «Барометр безпеки Албанії» Центру дослідження демократії та управління, показують загалом нейтральне ставлення до Китаю з невеликим зростанням позитивних оцінок упродовж останніх років.

Тим часом, попри відсутність інституційної співпраці в Косові, окремі студенти – часто з діаспори в Європі та Північній Америці – все ж потрапляють до Китаю й діляться своїм досвідом.

Влера Келменді, студентка, яка народилася в Косові та мігрувала до Норвегії, в інтерв’ю місцевому телеканалу ATV у 2025 році розповіла, що вибрала Китай з цікавості, і описала свій дуже позитивний досвід перебування там.

Келменді відмовилася давати інтерв'ю Радіо Свобода. Вона має понад 16 тисяч підписників у TikTok, де документує своє життя в КНР, і охоплює аудиторію в Косові, де громадська думка щодо Китаю все ще залишається переважно негативною.

Хоча в Косові немає офіційних курсів китайської мови, представники Інституту Конфуція в Тирані заявили, що бачать на них зростаючий попит серед студентів Косова.

«Ми були б раді бачити студентів з Косова, які вивчають китайську мову, – сказав Радіо Свобода директор Інституту Конфуція в Тирані Чжен Баогуо. – Якщо вони зацікавлені, ми зробимо все можливе, щоб створити для них можливості».

Програми продовжують розвиватися

За дві години їзди від Косова, що у Північній Македонії, шлях до Китаю для 26-річного Кадіра Ісмайлі був значно простішим. Хоча спочатку він хотів навчатися в іншому місці, студент албанського походження сказав, що отримав китайську державну стипендію на навчання в магістратурі в провінції Юньнань завдяки допомозі посольства.

Як і інші, він зібрав понад 31 тисячу підписників в TikTok, де розповідає про життя в Китаї. «Я починав вести TikTok для справ, але якщо бачу щось цікаве тут – публікую, – каже він. – Вдома люди кажуть, що не уявляли, яким Китай є насправді».

Кадір Ісмайлі, студент з Північної Македонії, живе і навчається в Китаї, де знімає контент в TikTok про своє життя в країні

За останнє десятиліття близько 100 македонських студентів навчалися в Китаї за мовними та університетськими програмами.

Дослідження впливу Китаю в Північній Македонії, проведене аналітичним центром Estima зі Скоп’є, показало, що «сприйняття Китаю в Північній Македонії є неоднозначним, але більш позитивним серед людей, які мали безпосередній досвід взаємодії з Китаєм».

За даними Estima, кількість китайських стипендій для студентів Північної Македонії з 2005 року зросла.

Програми вивчення китайської мови також набирають популярності в інших країнах.

Згідно з доповіддю Центру аналізу європейської політики, з 2015 року в Чорногорії діє Інститут Конфуція, і за цей період до Китаю спрямували понад 100 студентів.

У Боснії і Герцеговині існує офіційна угода про обмін студентами з Китаєм, і програми, профінансовані Китаєм, продовжують розвиватися, зокрема через Університет Східного Сараєва, де понад 170 студентів взяли участь у обмінах.

Серед них є 23-річна Ана Ясаревич, яка навчалася на факультеті китайської мови Університету Східного Сараєва. Вона провела минулий рік в Університеті Ухань разом з кількома іншими колегами з факультету.

«Коли ми приїхали, це було трохи культурним шоком, тому що все було зовсім іншим», – сказала вона.

Вона каже, що після закінчення університету планує вступити на магістратуру в Китаї.

«Мені там сподобалося, хоча я розумію, що багатьом не подобається, як там все влаштовано, – сказала вона. – Я побувала в багатьох містах, подорожувала країною і всюди почувалася у безпеці».

До цього репортажу долучилися журналісти Балканської служби Радіо Свобода Міла Манойлович, Марія Августинович-Стояк і Петар Клінчарський