Цьогорічна 62-а за рахуноком Мюнхенська конференція проходитиме з 13 по 15 лютого традиційно у столиці Баварії (Німеччина). Там очікують на найчисельнішу за всю історію конференції (проводиться щорічно взимку, починаючи з 1963 року)делегацію зі США.

Держсекретар Марко Рубіо їде до Мюнхена зняти напругу після минулорічної промови віцепрезидента Венса, яка у деяких присутніх на безпековій конференції-2025 викликала сльози? Чи навпаки?

Коли торік віцепрезидент США Джей Ді Венс прибув на Мюнхенську конференцію з безпеки, він приголомшив господарів, заявивши, що придушення свободи слова європейськими союзниками Вашингтона становить більшу загрозу безпеці, ніж російська військова агресія.

Цього року, коли американську делегацію очолює держсекретар Марко Рубіо, європейці можуть сподіватися на більш стриманий тон – тоді як Росія та Китай уважно стежать за можливими новими ознаками розколу в західному альянсі.

«Держсекретар Рубіо та віцепрезидент по-різному доносять свої меседжі, у них різні особисті стилі. Але, на мою думку, щодо політики існує стовідсоткова узгодженість», – сказав Радіо Свобода Олександр Ґрей, який працював у Раді нацбезпеки США під час першого терміну Дональда Трампа.

«Послання нагадуватиме Стратегію національної безпеки: воно чітко окреслюватиме наші інтереси та галузі їх перетину з Європою, але водночас не уникатиме вказівки на зони, де існують тривожні розбіжності», – додав він.

Віцепрезидент США Джей Ді Венс виголошує промову під час 61-ї Мюнхенської конференції з безпеки (MSC) у Мюнхені, Німеччина, 14 лютого 2025 року

Нова Стратегія національної безпеки

Стратегія національної безпеки (NSS), оприлюднена у грудні 2025 року, значною мірою відповідала духу промови Венса. У ній була критика того, що документ називає «цивілізаційним стиранням» – маючи на увазі європейську політику щодо регулювання мови ворожнечі в інтернеті та імміграції. У Москві документ сприйняли схвально, зокрема через згадки про відновлення «стратегічної стабільності» з Росією.

Це стало одним із низки епізодів, які позначили непростий рік у трансатлантичних відносинах – від напруженої суперечки в Овальному кабінеті між президентом США Дональдом Трампом і президентом України Володимиром Зеленським до жорсткої реакції Європи на тиск Вашингтона щодо передачі Данією Гренландії.

Президент США Дональд Трамп і президент України Володимир Зеленський зустрічаються в Овальному кабінеті Білого дому у Вашингтоні, США, 28 лютого 2025 року

Тим часом регулярні заяви Трампа про те, що Європа має менше покладатися на Вашингтон як у власній обороні, так і в підтримці України, викликали побоювання щодо можливого згортання американської присутності на Старому континенті.

«Сполучені Штати більше не розглядають Європу як головний театр нашої геополітичної взаємодії. І причина проста: Росія – це держава, що перебуває у занепаді, і причому у невідворотному занепаді. Вона не є найбільшою загрозою для Сполучених Штатів», – зазначив Ґрей.

«Не думаю, що Європа розуміє фундаментальні цивілізаційні виклики… Існує глибока невідповідність між американською консервативною політикою та мейнстримною європейською політично-економічною моделлю», – додав він.

Перед конференцією схожу позицію висловив і посол США при НАТО Метью Вітакер. За його словами, США та Європа співпрацюють у галузі оборони – однак розходяться у цінностях.

Державний секретар США Марко Рубіо разом із послом Сполучених Штатів при НАТО Метью Вітакером прибувають до штаб-квартири НАТО в Брюсселі, Бельгія, 3 квітня 2025 року

Виступаючи 9 лютого на заході в Берліні, Вітакер назвав промову Венса «провокаційною» та такою, що містила «обґрунтовану критику» щодо енергетичної політики, імміграції та свободи слова.

«Але водночас це не означає, що ми розлучаємося», – додав він. – «Багато наших союзників можуть критикувати Сполучені Штати, але ми все одно залишаємося вашим найкращим другом і союзником».

Напружене партнерство США та Європи

Відповідаючи на запитання щодо Гренландії – де Трамп спершу заявив, що не виключає застосування сили, а згодом пом’якшив цю позицію після переговорів із генсеком НАТО Марком Рютте в січні – Вітакер сказав, що «йдеться лише про те, чи достатньо Данія інвестує в безпеку Гренландії», і застеріг від «зловмисного впливу Китаю або Росії».

Стривожені європейські лідери намагалися заспокоїти Вашингтон, пообіцявши суттєво збільшити оборонні витрати відповідно до вимог Трампа задля більш справедливого розподілу фінансового навантаження в НАТО.

Прем’єр-міністр Гренландії Єнс-Фредерік Нільсен зустрічає прем’єр-міністерку Данії Метте Фредеріксен після її прибуття до Нуука, Гренландія, 23 січня 2026 року

Вони також неодноразово вихваляли лідерство Трампа на міжнародній арені, наголошуючи на спільній історії та цінностях. Імовірно, схожа риторика звучатиме й у Мюнхені.

«Очікую дещо суперечливої атмосфери», – сказав Радіо Свобода Карло Масала з Університету Бундесверу (Збройних сил Німеччини) в Мюнхені.

«Європейці й американці запевнятимуть один одного, що вони все ще партнери. Але за зачиненими дверима європейці фактично шукатимуть способи стати більш незалежними від США», – додав він.

Масала, який торік опублікував впливову книгу «Якщо Росія переможе» про можливе вторгнення РФ до країни-члена НАТО Естонії, зазначив, що нині всі трансатлантичні відносини «обертаються навколо України».

Вашингтон суттєво скоротив підтримку Києва після того, як Трамп обійняв посаду в січні 2025 року. Водночас США й надалі відіграють ключову роль, надаючи українським Збройним силам розвіддані та постачаючи зброю, профінансовану європейськими країнами.

«Якщо ця адміністрація відмовиться навіть від цього, ситуація для українців буде зовсім іншою. Тому вся стратегія Європи у відносинах зі США зосереджена на тому, щоб утримати Америку залученою до питання України», – сказав Масала.

Президент США Дональд Трамп спілкується з пресою в Овальному кабінеті Білого дому у Вашингтоні, США, 2 лютого 2026 року

Зеленський дотримується подібної стратегії на зустрічах із Трампом та іншими представниками адміністрації після суперечки в Овальному кабінеті. Водночас він неодноразово закликав європейців діяти активніше, не чекаючи на Вашингтон.

Торік на конференції він закликав до створення європейської армії – і цілком можливо, повторить цей меседж у Мюнхені. У січні, виступаючи на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, Зеленський знову згадав цю ідею, висловивши розчарування тим, що гучні заяви не підкріплюються рішучими діями.

«Ще рік тому тут, у Давосі, я завершив свою промову словами: «Європа має знати, як захищати себе». Минув рік – і нічого не змінилося», – сказав він.

Цю позицію поділяє й Річард Ширрефф, колишній заступник Верховного головнокомандувача Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі.

«Сполучені Штати можна не враховувати. Тепер це відповідальність Європи та Канади», – сказав він Радіо Свобода. «Тривалого припинення вовню в Україні не буде, доки Росія не зазнає поразки в Україні. А для цього Європа та Канада мають розробити й реалізувати стратегію, яка забезпечить Україні всю необхідну підтримку»

Президент України Володимир Зеленський під час на Всесвітньому економічному форуму в Давосі, Швейцарія, 21 січня 2025 року

Ширрефф, який нині входить до ради з безпеки та оборони міжнародного аналітичного центру Globsec, заявив, що ключові лідери НАТО не поділяють такої позиції:

«Гадаю, [прем’єр-міністр Канади Марк] Карні це розуміє. Решта лише говорить – але не усвідомлює ситуації. Зараз немає справжньої політичної рішучості. Будьмо відверті: Польща, Литва, Естонія, Латвія, Фінляндія – вони це повністю розуміють. Але, боюся, [інші] західні лідери у цьому питанні політично доволі слабкі й неадекватні»

«Спроби задобрити Трампа з боку таких політиків, як Рютте, [прем’єр-міністр Великої Британії Кір] Стармер і [президент Франції Емманюель] Макрон, призвели до того, що Трамп почав їх зневажати», – додає Ширрефф.

Фокус на Україні

Україна протягом останнього року неодноразово виявляла розбіжності між Вашингтоном і його європейськими союзниками по НАТО, і ця тема стане однією з ключових у Мюнхені. Європейські лідери публічно підтримали зусилля Трампа щодо досягнення миру, однак заявили, що не вірять у щирість намірів Росії припинити повномасштабне вторгнення, розпочате в лютому 2022 року.

10 лютого щорічний звіт розвідувальної служби Естонії став черговим підтвердженням цих побоювань. У ньому зазначено, що співпраця Москви в мирних переговорах є «хитрощами», спрямованими на «поглиблення того, що Москва вважає існуючими розколами між США та Європою».

Зустріч «Дев’ятки». Переговори лідерів України, США, Франції, Фінляндії, Німеччини, Великої Британії, Італії, ЄС і НАТО. Вашингтон, США, 18 серпня 2025 року

Тим часом, як ще одну ознаку трансатлантичної напруженості, європейські медіа цитували Макрона, який заявив, що Трамп є «відверто антиєвропейським» і прагне «розчленування» Європейського Союзу.

Інтерв’ю Макрона стало новою спробою забезпечити Європі роль у переговорах щодо завершення війни в Україні. За повідомленнями, він заявив, що Європа має ініціювати власний діалог із Росією, «щоб не залежати від третіх сторін у цьому обговоренні».

Глава дипломатії ЄС Кая Каллас підтримала цю позицію, заявивши: «Усі за столом переговорів, включно з росіянами й американцями, мають розуміти, що без участі європейців не обійтися».

Колишній радник Трампа Ґрей, який нині є генеральним директором компанії American Global Strategies LLC, вважає, що це не обов’язково є серйозною проблемою.

«Європа, безумовно, має відігравати свою роль. Не впевнений, що ця роль полягає в щоденній участі в переговорах, але очевидно, що Європа матиме важливу роль у визначенні того, яким має бути майбутнє безпекове врегулювання на її сході», – сказав він.

_________________________________

Очільник Росії Володимир Путін 10 лютого 2007 року на Мюнхенській конференції з безпеки звинуватив Захід, передусім США Очільник Росії Володимир Путін 10 лютого 2007 року на Мюнхенській конференції з безпеки звинуватив Захід, передусім США, у втручанні у внутрішні російські справи, перешкоджанні зовнішній політиці Росії. Окрему увагу він приділив НАТО, яке «выдвигает свои передовые силы к нашим государственным границам». За словами Путіна, «розширення альянсу не має жодного стосунку до модернізації самого альянсу або до забезпечення безпеки в Європі» (хоча взяті до НАТО за три роки до цього виступу Путіна Болгарія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія та Естонія самі хотіли поповнити альянс, і у НАТО не було формальних причин (військовий конфлікт на території потенційного члена, невирішена територіальна суперечка) їм відмовити.
Деякі тези виступу Путіна:
«Єдиним механізмом ухвалення рішень щодо використання військової сили як останнього аргументу може бути тільки Статут ООН»

«Нас не можуть не турбувати плани щодо розгортання елементів системи протиракетної оборони в Європі. Кому потрібен черговий виток неминучої в цьому випадку гонки озброєнь?» (Представники західних держав заявляли натомість, що ця система скерована не проти Росії, а для захисту Європи від можливих атак із боку Північної Кореї та Ірану)

«Сьогодні ми спостерігаємо майже нічим не стримуване, гіпертрофоване застосування сили в міжнародних справах, військової сили, сили, що втягує світ у безодню одного конфлікту за іншим».
«Для сучасного світу однополярна модель не тільки неприйнятна, але і взагалі неможлива»

«Окремі норми, ледь не вся система права однієї держави, передусім, звичайно, Сполучених Штатів, переступила свої національні кордони в усіх сферах: і в економіці, і в політиці, і в гуманітарній сфері та нав’язується іншим державам»

«Росія – країна з більш ніж тисячолітньою історією, і практично завжди вона користувалася привілеєм проводити незалежну зовнішню політику. Ми не збираємося зраджувати цій традиції і сьогодні»

«ОБСЄ намагаються перетворити на вульгарний інструмент забезпечення зовнішньополітичних інтересів однієї або групи країн стосовно інших країн», у втручанні у внутрішні російські справи, перешкоджанні зовнішній політиці Росії. По суті це було оголошення війни Заходу. Наступного року Росія напала на Грузію, потім Росія розпочала гібридну війну проти України, анексувавши Крим і спровокувавши збройний конфлікт на Донбасі. І уже 4 роки Росія веде повномасштабну загарбницьку війну в Європі, атакуючи Україну усіма видами наявного озброєння (окрім ядерного), руйнує міста і вбиває цивільне населення. «Путін нам усе сказав, ми просто не слухали», – наголосив в інтерв'ю Радіо Свобода генерал Петреус, командувач Центрального командування США ( 2008-2010 р.р.) директор Центрального розвідувального управління США (ЦРУ) (2011-2012 р.р.)