ЛЬВІВ – Українсько-польська суперечка на тлі історичного минулого вийшла за межі України і Польщі. Про неї говорять у Європі, США та Канаді. Західні медіа не оминають увагою погіршення відносин між двома сусідніми державами і зазначають, що давні історичні розбіжності наклалися на політичний прагматизм і зміну ролі Польщі, яку раніше часто називали «головним лобістом» членства України в ЄС.
Чому президент України Володимир Зеленський останнім часом так активно почав говорити про історичну пам’ять? Чому ухвалив рішення про створення національного пантеону? Чи може це бути розрахунком на майбутні президентські вибори? Адже, як зауважують експерти, тема української історії не була одним із ключових напрямів його президентства у попередні роки.
Нині навіть тим українцям, які раніше нічого не знали про складні події на Волині в роки Другої світової війни, відомо, що в центрі суперечок між Україною і Польщею є Волинська трагедія, ставлення до Української повстанської армії (УПА), провідника Організації українських націоналістів (ОУН) Степана Бандери. Українці почали активніше цікавитись українською історією, зокрема українським націоналізмом, визвольним рухом.
Тим часом у Польщі посилюються антиукраїнські настрої. Історичні розбіжності по обидва боки кордону вже мають і наслідки. Бо зросла кількість поляків, а таких майже 60%, згідно з опитуваннями, які виступають проти вступу України до ЄС. І президент Польщі, і близькі до його оточення політики заявили, що «Україна з Бандерою не зайде в ЄС».
Ба більше, тема УПА дійшла вже до Брюсселя. Адже група польських євродепутатів хоче провести дебати у Європарламенті та ухвалити резолюцію щодо жертв «геноциду УПА». Тим часом євродепутати, з якими спілкувалося Радіо Свобода, наголошують, що історичні суперечки між українцями і поляками не повинні впливати на переговори про вступ України до ЄС. Водночас розуміють, що конфлікт між Україною і Польщею загострюється.
Після внесення законопроєкту про створення національного пантеону українців критика з польського боку посилилася. 28 червня у день святкування Конституції України Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкт про пантеон як невідкладний. При цьому Зеленський наголосив, що «ніхто й ніколи не буде наказувати нам, як жити, як говорити, кого нам любити, кому бути вдячними і яких героїв шанувати».
30 червня Верховна Рада проголосувала за створення Українського національного пантеону. Багато українців сприйняли рішення схвально, декого здивувала така швидкість без попереднього обговорення.
Тим паче, що не визначене місце для пантеону і не складений список, хто буде там похований і перепохований з українських діячів.
Прогнозовано, що у Польщі розкритикували рішення про створення пантеону. У канцелярії президента Кароля Навроцького заявили про «наступний етап ескалації». До того Навроцький казав, що після вшанування лідера ОУН Андрія Мельника та присвоєння українському підрозділу почесного найменування «імені Герої УПА» Україна демонструє, що «не готова бути частиною європейської сім’ї».
Заупокійне богослужіння та чин похорону полковника армії УНР, лідера ОУН Андрія Мельника та його дружини. Київ
Приціл на вибори?
Частина співрозмовників Радіо Свобода пов'язує активізацію української влади у питаннях історичної пам'яті з можливою підготовкою до майбутньої виборчої кампанії. Інші вважають таке пояснення надто спрощеним і пояснюють ці кроки насамперед загостренням відносин із Польщею та необхідністю реагувати на польську риторику.
Критики Володимира Зеленського нерідко характеризують його гуманітарну політику 2019 року, коли він йшов на вибори, формулою «какая разніца».
«Фактично історичні питання, минуле не мали для нього значення», – говорить у коментарі Радіо Свобода Ігор Гринів, політтехнолог, очільник Інституту стратегічних досліджень та прогнозів «Янус», народний депутат України п'яти скликань. Під час президентської кампанії 2019 року він очолював виборчий штаб кандидата Петра Порошенка, який тоді програв Володимиру Зеленському.
За словами Ігоря Гриніва, відбулася зміна парадигми сьогодні не в державі, а саме в Зеленського, на що є об’єктивні і суб’єктивні причини.
Зеленський, відчувши несприйняття активної частини суспільства його фрази «какая разніца», дуже швидко став на чолі цього процесуІгор Гринів
«Питання зміни парадигми, яка має під собою, окрім об’єктивних і суб’єктивних обставин, які президента могли змінити, ще таку річ, як популізм. Зеленський, відчувши несприйняття активної частини суспільства його фрази «какая разніца», дуже швидко став на чолі цього процесу і часами біжить швидше, аніж саме суспільство. Чому біжить швидше? На це вже можуть бути політичні причини», – каже Ігор Гринів.
Політтехнолог Гринів вважає, що Володимир Зеленський хоче здобути симпатії електорату, який його не підтримував на виборах у 2019 році, але для якого історична пам'ять є важливою.
«Тепер він пробує бути своїм для цього електорату і зірвати його аплодисменти, тому часами, може, біжить так, що наноситься певна шкода уже державним інтересам. А тут вступає у конфлікт компетенція. Багато речей, про які говорить президент, пантеон, герої, перезахоронення, а насправді він не знає біографії цих людей, не знає проблем, які при цьому можуть виникнути чи з сусідами, чи в самій Україні», – говорить Ігор Гринів.
Український політтехнолог Ігор Гринів
Ігор Гринів зауважує, що існує політичний мем, що двічі в одного електорату не можна виграти вибори.
Для прикладу, Леонід Кравчук і Леонід Кучма йшли з різними гаслами під час першого балотування у президенти і другого. Опонентом Кравчука був радянський дисидент, громадський діяч В’ячеслав Чорновіл. Тоді Кравчук виступав із гаслами популярними у східних і центральних регіонах України, але не у західних. А вже в 1994 році його риторика цілковито змінилась і він говорив про УПА, яка зародилась на Волині, сам народжений у цьому регіоні.
Також і Кучма у 1994 році розмовляв російською і йшов до виборців із проросійськими гаслами, а в 1999 році намагався отримати підтримку у мешканців західних областей і його риторика була проукраїнська.
У 2014 році під час виборчої кампанії було зруйноване протистояння між східною та західною частинами України. Тоді перемогу здобув Петро Порошенко, який об’єднав країну перед російською загрозою, говорить Ігор Гринів. У 2019 році українцям здалося, що війна притихла і президентом може бути така людина, як Зеленський, який обіцяв, що війна швидко закінчиться, якщо «перестати стріляти». У це люди повірили.
Зеленський бере все вищу нотуІгор Гринів
«Нині політтехнологи, напевно, говоритимуть, що зараз треба змінити курс і що єдина загроза для Зеленського на виборах – це електорат, який мав зовсім іншу позицію, і на цьому фланзі у Зеленського є конкуренти – і Залужний, і Порошенко, і Білецький і навіть Буданов, бо всі вони сприймаються як більш патріотичні, ніж сам Зеленський. А Зеленський таким чином бере все вищу і вищу ноту. Його позиція – така ж електоральна гра всередині країни, як і Навроцького в Польщі, як була в Орбана», – зазначив Радіо Свобода Ігор Гринів.
Активність української сторони у питаннях історичної пам’яті є більше реактивною, породженою гострими нападками польської сторони, натомість вважає Валерій Пекар, громадський діяч, підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи.
За словами Валерія Пекаря, український президент має гостре відчуття гідності країни.
Поведінка української сторони є скоріше реактивноюВалерій Пекар
«Історична пам'ять є політичним прицілом для Зеленського, але поведінка української сторони є скоріше реактивною. Польща перетнула певну червону риску щодо української гідності. І українська сторона мала б відповідати якимось чином. Тому це реактивна поведінка, аніж спрямована на наступні вибори», – сказав Пекар у коментарі Радіо Свобода.
Питання мови, віри, нацпам’яті, національних героїв і пантеону будуть важливі на наступних президентських виборах і їх використовуватимуть кандидати у президенти. Однак Валерій Пекар не бачить шансів у чинного президента Зеленського на наступних виборах, яку б риторику він не підтримував.
«Тому що після війни жодне суспільство ніколи не голосує за того політика, який був провідником того суспільства під час війни, навіть якщо він приніс перемогу», – каже Валерій Пекар.
Від редакції: за результатами опитування, на умовних президентських виборах найближчої неділі у першому турі Володимира Зеленського підтримали б 32% українців, повідомила 1 липня група «Рейтинг». Це більше, ніж в його потенційних конкурентів.
Валерій Пекар, громадський діяч, блогер
Тема національного пантеону в Україні не є новою. Про неї говорив ще за свого президентства Віктор Ющенко. І роками велись дискусії, де цей меморіал створювати – у Києві чи Львові. Багато говорилось і про те, кого би мали поховати у цьому меморіалі.
До питання пантеону звернувся і Володимир Зеленський. Одного з лобістів у цьому співрозмовники Радіо Свобода називають керівника Офісу президента Кирила Буданова.
Команда Зеленського, каже політолог Володимир Фесенко, бачить це як інструмент патріотичної згуртованості. І саме в цьому був мотив, коли пропонували цю ідею. За його словами, історична пам'ять є приводом для конфліктів і політичною грою всередині країни.
А у протистоянні з поляками йдеться про гідність держави, коли українці захищають своє право на власну історію, своє тлумачення, зауважує політолог. На його думку, значна частина українського суспільства підтримує рішучі заяви президента Зеленського.
Це суперечить зовнішньо-політичним інтересам обох країн, але на рейтинги впливає позитивноВолодимир Фесенко
«Парадокс ситуації – політичне протистояння між поляками та українцями в широкому сенсі цих історичних питань позитивно вплинуло на рейтинги Навроцького і Зеленського. Це суперечить зовнішньо-політичним інтересам обох країн, але на рейтинги впливає позитивно. Зеленський відчуває, що працює на його рейтинги і тема хайпова. Там, де бачить, що може спрацювати на його політичний інтерес, він це схоплює і починає рухатись далі, не враховуючи, що це може спрацювати проти, завдати шкоди національним інтересам», – каже політолог Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента».
Володимир Фесенко, політолог
На тлі протистояння з Польщею, коли Україні стратегічно важливо рухатись до ЄС, отримувати підтримку від своїх партнерів, щоб протистояти Росії, з законодавчою ініціативою про національний пантеон можна було трішки зачекати, вважає Володимир Фесенко.
«Стилістика Зеленського щодо святкування Дня Конституції, погруддя Мазепи – це стилістика не Порошенка, а Ющенка. І це ніяк не пов’язано зі світоглядом Зеленського. Зараз відбувся збіг обставин», – говорить Володимир Фесенко.
Можливо, команда Зеленського, використовуючи питання історичної пам’яті, вирішила таким чином послабити майбутніх опонентів, перебрати симпатії електорату Залужного, Порошенка, припускають деякі експерти.
При цьому допоки триває українсько-російська війна, то розмови про вибори залишаються лише розмовами.
Тим часом 3 липня у Варшаві зустрілись міністри закордонних справ України Андрій Сибіга і Польщі Радослав Сікорський. Як повідомив український міністр, під час зустрічі він запропонував польській стороні «пакет антикризових кроків». Зокрема, ініціювати консультації між МЗС, зустріч істориків-фахівців періоду Другої світової війни, а також звернутися до релігійних лідерів обидвох країн для задіяння їхнього авторитету у двосторонньому діалозі. Також Україна продовжить видавати дозволи на проведення пошукових та ексгумаційних робіт польській стороні.