Група польських євродепутатів пропонує провести дебати у Європарламенті та ухвалити резолюцію щодо жертв «геноциду УПА».
Опитані Радіо Свобода депутати Європарламенту переконані, що історичні суперечки не повинні впливати на переговори про вступ України до Євросоюзу, хоча визнають ризик подальшого загострення між Києвом і Варшавою.
Польські євродепутати з партії президента Кароля Навроцького «Право і справедливість» (ПіС) хочуть винести на обговорення до Європейського парламенту тему Польща стверджує, що УПА брала участь у тому, що вона називає геноцидом поляків на території сучасної північно-західної України, яка під час війни перебувала під німецькою окупацією. Україна заперечує польське трактування подій 1940-х років як геноциду, наголошуючи, що ці сили воювали як проти нацистів, так і проти радянських військ, а також самі стикалися з ворожістю з боку поляків.
У Варшаві ці події називають Волинською різаниною, тоді як у Києві використовують термін Волинська трагедія. та роль Української повстанської армії.
Депутат Європарламенту від ПіС Пйотр Мюллер повідомив 28 червня у Х, що його політична група подала пропозицію провести дебати та ухвалити резолюцію щодо вшанування жертв «геноциду, вчиненого УПА».
Пантеон як ескалація
Цей допис з’явився після оголошення президента України Володимира Зеленського на святкуванні Дня конституції України про створення національного пантеону українців, які «в різні століття та епохи боролися заради України».
Раніше у повідомленнях ЗМІ щодо планів створення пантеону йшлося про можливе включення до нього лідерів українського націоналістичного руху XX століття, в тому числі Степана Бандери. Для багатьох українців він є символом боротьби за незалежність України та опору радянському пануванню, тоді як значної частини польського суспільства та політичного класу є насамперед винуватцем Волинської трагедії, яку польський парламент визнав геноцидом польського населення.
«Президент України зробив черговий крок, який руйнує польсько-українські відносини. На жаль, це доказ (як ми вже згадували раніше), що попередні рішення були навмисними», – написав Мюллер, дізнавшись про законопроєкт про Український національний пантеон, який президент України подав до Верховної Ради.
Він закликав «польський політичний клас» до «жорсткої та наполегливої політики», коли будуть не лише допомагати Україні, але й «вимагати».
«Наша група в Європейському парламенті подала запит на дебати та резолюцію щодо вшанування пам'яті жертв геноциду, скоєного УПА. Відносини в Європі повинні ґрунтуватися на правді. Українські політики нарешті повинні це зрозуміти», – написав Мюллер.
Відреагував на новини про пантеон і міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш. В етері польського телеканалу Polsat 29 червня він заявив, що «з Бандерою Україна до Європейського Союзу не увійде», а також висловив переконання, що Київ матиме проблеми зі вступом до ЄС, якщо не змінить свій підхід до історичної політики.
Що можуть зробити поляки в Європарламенті?
Чи дійсно Польща може гальмувати Україну на шляху до ЄС? Якщо говорити виключно про Європарламент, то навряд чи.
У той час як на рівні Ради ЄС, де збираються лідери, міністри чи посли з усіх країн-членів і мають одноголосно погоджувати відкриття чи закриття переговорних кластерів на шляху України до ЄС, у Європарламенті польські депутати мають менше важелів впливу, оскільки там голосування відбувається більшістю, і протягом останніх 4,5 років більшість парламентарів, яких загалом 720 з 27 країн ЄС, завжди підтримували Україну.
Щоб зрозуміти наміри та плани парламентарів з Польщі, Радіо Свобода звернулось з проханням про коментар як до автора допису про ініціювання дебатів Пйотра Мюллера, так і 5 інших польських євродепутатів з різних політичних груп, проте відповіді поки що не надійшли.
Водночас євродепутати з інших країн, які погодились поспілкуватись з Радіо Свобода, поки не бачать серйозних ризиків для переговорів про вступ України.
«Інтеграція України до ЄС пов'язана з Копенгагенськими критеріями, верховенством права, боротьбою з корупцією та реформою судової системи. Йдеться не про історію, а про те, що відбувається зараз», – сказав Радіо Свобода австрійський депутат від ліберальної групи Renew Europe Гельмут Брандштеттер.
Водночас він визнав, що історичне питання для поляків, схоже, тепер постало гостро і може бути небезпечним.
«Раніше, коли я говорив із поляками про Україну, вони завжди говорили про сільське господарство. Вони казали: «Ми хочемо, щоб Україна стала частиною Європейського Союзу, але не в сфері сільського господарства». Це була головна тема. А сільське господарство – це, звичайно, про фермерів, але також про цифри і гроші, а це обговорювати легше, ніж націоналістичні ідеї з минулого. Саме це є небезпечнішим», – сказав Брандштеттер.
«Ми повинні усвідомлювати, що особливо крайні політичні групи шукають подібні теми, щоб сказати: «Бачите, це знову вина українців», – додав австрійський євродепутат.
Водночас він закликав українців та поляків дискутувати, залучати незалежних істориків ззовні та йти до примирення.
«Були жертви з обох сторін, були помилки та, можливо, злочини з обох сторін. Це потрібно досліджувати», – сказав він.
Схожої думки дотримується і віцепрезидент Європарламенту, іспанець Хаві Лопес. За його словами, історичні суперечки не повинні ставати перешкодою для розширення Європейського Союзу.
«Європейська інтеграція народилася після конфліктів між державами-членами. Першим великим кроком стало примирення між Францією та Німеччиною після Другої світової війни. У цьому й полягає глибокий сенс європейської інтеграції. І ми впевнені, що разом з Україною, державами-членами та Польщею ми зможемо побудувати спільне майбутнє», – сказав він у коментарі Радіо Свобода.
Лопес наголосив, що примирення є спільною відповідальністю обох сторін.
«Те, що нас об'єднує, значно більше за те, що нас розділяє», – зазначив він.
«Скринька Пандори»
Чи мають такі дискусії відбуватися не між Україною та Польщею, а на міжнародному майданчику, як Європарламент, опитані депутати не впевнені. Віцепрезидент Європарламенту сказав, що йому на той момент було не відомо про ініціацію резолюції.
А латвійський депутат Європарламенту Рейніс Познякс, який входить до тієї ж політичної групи, що й Пйотр Мюллер (консерватори), не мав певності, чи такі дебати узагалі допустять на порядок денний.
«Я також знаю про цю ініціативу лише з дописів у соцмережах про те, що наша політична група має намір запропонувати такі дебати. Але це ще має бути схвалено Конференцією президентів Європарламенту. Тож нам потрібно зачекати і подивитися, чи буде це затверджено», – розповів Познякс Радіо Свобода.
Він також додав, що не вважає Європарламент доречним майданчиком для таких дискусій.
«Якщо ми почнемо з одного конкретного історичного конфлікту, інші країни також захочуть вирішувати власні суперечки на європейському рівні. У Європі 27 країн зі складною історією, де герої для одних можуть бути антигероями для інших. Це відкриває скриньку Пандори», – вважає латвійський депутат.
Навіть якщо дебати все ж відбудуться, він сумнівається, що знайдеться достатня підтримка для резолюції, яка б засуджувала Україну чи закликала до сповільнення євроінтеграції.
«Історичні питання завжди складні, але їх також потрібно вирішувати, якщо ми хочемо жити разом в одному Союзі. Але тут питання в часі. Я вважаю, що зараз, посеред війни, не найкращий момент для спроб їх вирішити, тому що в такому випадку виграє лише агресор», – сказав він.
Водночас Познякс зауважив, що навіть якщо якась резолюція буде ухвалена, юридичних наслідків для України вона не матиме.
УПА: коротко про головне
Українська повстанська армія (УПА) – військово-політичне формування, що діяло на території України в 1942–1956 роках.
Метою створення УПА було об’єднання розрізнених збройних груп націоналістів під керівництвом ОУН(б). Своїм головним завданням УПА декларувала створення національної української армії для відновлення незалежної Української держави і підготовку повстання після того, як комуністичний СРСР і нацистська Німеччина виснажать одне одного у кровопролитній війні.
УПА виступала за створення самостійної соборної Української держави, яка мала включати в себе всі етнічні українські землі.
Часом заснування вважають 14 жовтня 1942 року, а одним із останніх боїв УПА з військами НКВС був бій із метою заблокувати радянські військові колони до Угорщини для придушення антикомуністичного повстання 1956 року. За деякими даними, все ж останній бік вояки УПА дали аж в 1967 році.
Із травня по листопад 1943 року головним командиром УПА був Дмитро Клячківський, з 1944 по 1950 рік – Роман Шухевич, з 1950 по 1954 рік – Василь Кук.
Для УПА була характерна партизанська тактика, все озброєння було трофейним – німецьким, радянським, угорським та австрійським (ще з Першої світової війни). Окрім українців, у складі УПА воювали євреї, росіяни та бійці інших національностей.
УПА воювала на два фронти – проти нацистської Німеччини і згодом проти радянської влади, а діяльність УПА визнавали антинімецьким повстанням німецькі окупаційні керівники, зокрема Еріх Кох. Напади частин УПА на німецькі військові підрозділи, як випливає з німецьких документів, тривали до серпня 1944 року, про збройний конфлікт німців і УПА свідчать і звіти радянських партизанів.
Радянська пропаганда очорнювала УПА як структуру, що співпрацювала з нацистською Німеччиною.
У Росії УПА визнали екстремістською організацією рішенням Верховного суду у 2014 році.
У Польщі теж переважає негативне ставлення до УПА. У 2016 році парламент Польщі кваліфікував дії солдатів УПА проти польського населення на Волині як геноцид.
Радіо Свобода розповідає про Волинську трагедію у спецпроєкті
На Волині діяла не лише УПА, а й мережі й загони «Бульби»-Боровця, «мельниківців» та різних отаманів. Діяли також німецькі каральні частини та поліцаї, в лавах яких служили і українці, і поляки, – а також радянські партизани.
На основі документів СБУ встановлено, що в Західній Україні польські втрати становили 30 327 осіб та 240 знищених населених пунктів, а українські – 16 523 та 115 відповідно. Натомість Інститут національної пам’яті Польщі вважає, що УПА та інші загони націоналістів причетні до загибелі близько 100 тисяч поляків.
Ставлення до УПА в українському суспільстві після здобуття незалежності коливається між позитивним (борці за незалежність) і негативним («німецькі колаборанти»), після Революції гідності почало переважати визнання заслуг.
Із 2015 року вояки УПА мають статус борців за незалежність України у ХХ столітті. 2018 року було ухвалено закон, що надає солдатам УПА статус учасників бойових дій.
Згідно з соцопитуванням, проведеним восени 2023 року, для понад двох-третин населення України УПА стала символом захисту незалежності.
«Ми спостерігаємо серйозну переоцінку минулого. Історія УПА стає одним із ключових елементів нашої національної памʼяті. ...Для понад 70% українців ця історія стала досвідом і заклала традицію спротиву агресору та захисту незалежності», – сказала на презентації досліженння Ярина Ясиневич, програмна директорка Центру досліджень визвольного руху.
Форум