425-й окремий штурмовий полк «Скеля» – на піку суспільного обговорення. З одного боку – факти ефективності полку та довіра вищого командування. Його командир та ключові офіцери – Герої України, а бойовий шлях підрозділу охоплює найтяжчі оборонні та наступальні операції від Бахмута до Покровська.
З іншого боку – недобра слава, про яку говорять за спиною. Глядачі проєкту Радіо Свобода «Свобода Live» писали про це у коментарях під випусками. Обговорення масштабувалось після оприлюднення розслідування видання «Бабель». Журналісти виявили, що за останні пів року в навчальних структурах підрозділу зафіксували понад два десятки небойових смертей новобранців. Офіційною причиною більшості летальних випадків у документах вказана пневмонія, проте заяви родичів та правозахисників змусили говорити про значно глибші проблеми – від заяв про неналежний медичний догляд до ймовірних катувань. Справа набула такого розголосу, що командувача полку Юрія Гаркавого відсторонили від виконання обов'язків, а ДБР та Офіс омбудсмана розпочали офіційні перевірки.
Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський назвав «ганебною історією» оприлюднені в ЗМІ дані про можливі катування, побиття і небойові смерті мобілізованих у 425-му окремому штурмовому полку «Скеля».
У самому полку звинувачення називають однобокими, хоча й підтверджують смерть 25 військовослужбовців зі згаданого списку.
Представники частини апелюють до незадовільного стану здоров’я деяких мобілізованих, наявність у деяких наркотичної залежності та наголошують, що в усіх випадках поліція не виявила ознак кримінальних правопорушень.
Але родичі мобілізованих до «Скелі» чоловіків почали організовуватись у групи, щоб на хвилі активного обговорення отримати відповіді, яких їм не вистачає. Вони звертаються до редакції Радіо Свобода, просять розголосу історій їх рідних, адже від прямої комунікації з полком відповідей не отримують. Історії різні – хтось помер під час навчань, хтось зник безвісти. У когось – чоловіки досі служать, але зв'язок з ними дуже рідкісний та короткий.
Радіо Свобода дотримується принципу збалансованості та прагне почути позицію обох сторін. Тому ми переадресували запитання від родичів та суспільства начальнику групи цивільно-військового співробітництва полку «Скеля» Андрію Сураю. Про те, чому не дозволяють користуватись мобільним на полігонах, як підрозділ взаємодіє зі слідством та як командування реагує на звинувачення у насильстві – дивіться та читайте у нашому ексклюзивному інтерв’ю.
Про людей на замісній терапії та хворих у «Скелі»
Замісна підтримувальна терапія – один із методів лікування залежності від наркотиків. Під наглядом лікарів залежним дають значну меншу дозу наркотику, яка допомагає зменшити так звану «ломку» та потяг до шкідливих речовин.
Про те, що у одному полку перебувають люди на ЗПТ, ще в квітні цього року озвучила Ольга Решетилова, військова омбудсменка. Тоді, щоправда, назву підрозділу вона не назвала, але вже після публікації розслідування «Бабеля» розкрила, що мова про «Скелю». З обмовкою, що це проблема не тільки «Скелі», а всього війська. У публікації «Бабеля» йшлось про ізоляцію залежних, відсутність адекватної медичної допомоги та випадки застосування фізичної сили для контролю над ними.
Вони підходять до лікарів і лікарі їм допомагають «переламатися»
Факт того, що до штурмових підрозділів потрапляють люди із залежностями чи серйозними хворобами (ВІЛ, гепатити, туберкульоз), викликає багато запитань до проходження цими людьми військово-лікарської комісії. Як людина з документом, який може бути підставою для відстрочки чи служби у тилу опиняється на БЗВП штурмового підрозділу?
Але те, як з такими людьми себе поводять у полку – відповідальність полку. Андрій Сурай каже, що механізму із продовження ЗМТ під час служби у армії не існує, тому якщо така людина потрапляє у 425-й полк, то «він займається так, неначе він не приймав ніколи наркотики».
Деяких «Скеля» витягає із залежності, каже Андрій Сурай:
«Насправді дуже багато наркоманів хоче перестати бути наркоманом. Вони підходять до лікарів і лікарі їм допомагають «переламатися». Плюс до цього добавте те, що в них нема там їхніх друзів, які їх просять і приносять дозу. Вони повністю змінили оточення. Вони живуть в іншому світі. Через то дуже багато наркоманів припиняють бути наркоманами. Але ми їх фіксуємо, що він – наркоман. Оце ті 2000 людей. Це ми їх знайшли, ми дали їм можливість перестати бути наркоманами. Більшість із них перестала бути наркоманами, але ми собі це зафіксували. І коли до нас приїжджала перевірка з Офісу омбудсмена, ми показали – дивіться, кого нам присилають. І ми з цим постійно працюємо. Нам доводиться з цим працювати».
Представник «Скелі» запевняє, що вони ведуть статистику наркозалежних та хворих у полку, щоб мати можливість надати їм допомогу. Понад 500 людей вони відправили у лікарні, де вони можуть отримувати ЗПТ. Це саме ті, які мають на руках документи, що вони мають на це право. Так само і з хворими:
«У нас велика кількість людей з гепатитом С, і вони повинні служити, це так держава вирішила, не я. І якщо їм стає зле через загострення, то ми їх так само госпіталізуємо. Вони зафіксовані, ми слідкуємо за ними. Вони знають, що вони можуть звернутися до лікарів і той факт, що ми знаємо їх кількість (вона немаленька), це вже каже про те, що, як мінімум, вони звертаються. Тобто про яке катування ми можемо казати, якщо вони в нас всі записані?»
425-й окремий штурмовий полк «Скеля», проведення БЗВП
Про «жорстокість» інструкторів
У «Скелі» були внутрішні перевірки, які виявили, що деякі інструктори під час навчань зловживали своєю владою. Але, твердить Андрій Сурай, такі люди одразу відсторонювались від роботи з новоприбулими:
«Хтось когось вдарив, хтось когось заставив занадто великі фізичні навантаження. Те, що, умовно кажучи, завжди робилося і робиться в армії, коли, якщо ти не слухаєш, не робиш те, що тебе просять, то там весь взвод починає відтискатися. І от коли цим зловживали, ми бачили, що людина це робить не для того, щоб добитися результату, а просто йому подобається, він так самостверджується. То ми таких людей відсторонювали, звичайно. Я не хочу казати про цифри, тому що яку б я цифру не назвав, що вона значить? Ну, якщо я скажу там 24 або 15, це ж нічого не змінить».
Про «міни» навколо місць перебування новоприбулих
Людина, яка хоче вчинити злочин, самовільного залишення частини, знаючи історію, що тут кругом міни, чи побіжить вона через ліс?
Одна із історій, яка була описана у публікації «Бабеля» – замінована територія навколо навчальних центрів та розподільчих пунктів підрозділу. За словами мобілізованих, яких цитує «Бабель», лісові масиви по периметру таборів, де утримували новобранців, облаштовувалися мінно-вибуховими загородженнями або сигнальними розтяжками. Повсюди нібито стояли таблички «міни», а звуки підриву періодично чули вночі.
Андрій Сурай визнає, що сигнальні розтяжки дійсно можуть бути на певних полігонах, як і таблички «міни». «Скеля» не мінує», – запевняє Сурай. Він каже, що є один полігон, який розташованій на деокупованій території, і там дійсно могли залишитись міни після окупації. Але також він натякнув, що такі таблички на полігонах мають також і застережний психологічний ефект – зупиняють від вчинення СЗЧ:
«Людина, яка хоче вчинити злочин самовільного залишення частини, знаючи історію, що тут кругом міни, чи побіжить вона через ліс?»
425-й окремий штурмовий полк «Скеля»
Про «рідкісні і нетривалі» дзвінки рідним
Перша проблема, кажуть родичі новоприбулих на БЗВП до «Скелі», з якою вони стикаються – це «рідкісні та дуже короткі» розмови із рідними. Редакції Радіо Свобода родини військових розповідали про дзвінки раз на тиждень або й на кілька тижнів. Враховуючи, що деякі мобілізовані були, так би мовити, «з вулиці» мобілізовані ТЦК, родичі кажуть, могли навіть не здогадуватись, що їхній чоловік, брат, батько чи син вже проходить БЗВП, бо у новобранців практично одразу вилучали мобільні телефони. За словами очевидців, ці розмови часто відбувалися під наглядом інструкторів, через що бійці не могли відкрито розповісти про реальні умови перебування, психологічний тиск чи проблеми зі здоров'ям. Родичі опинялися в інформаційному вакуумі.
Було наказом командира зараз визначено – не менше раз на три дні повинні віддзвонитися додому
Вилучення телефонів – практика не тільки «Скелі». По-перше, це питання дисципліни, адже БЗВП в першу чергу про навчання за дуже короткий строк. І щоб військовий не відволікався на телефон, деякі командири вирішують справу категорично. По-друге, це питання безпеки, бо велика кількість телефонних сигналів в одному глухому місці може дати підказу армії РФ, де розташовані навчальні центри.
Саме так і пояснюють рідкісні дзвінки родичам у «Скелі». Мовляв, це питання безпеки. Були випадки, коли військові з рідними не розмовляли по тижню, але ситуацію виправили, запевняє Сурай:
«Ця ситуація була. Вона змінена. Було наказом командира зараз визначено – не менше раз на три дні повинні віддзвонитися додому. Знову ж таки, це ми кажемо на етапі підготовки, коли вони вже йдуть в підрозділи, де вони вже там займаються, і після того, як вони виходять на бойові, там набагато з цим простіше».
Чи ховають у «Скелі» людей від перевірок?
Після того, як Офіс омбудсмана та ДБР розпочали масштабні ревізії у полку, журналістам почали надходити повідомлення від родичів мобілізованих про нібито приховування від цих перевірок групи людей. Нібито тих, хто має хвороби або ознаки побиття, переховували у підвалах, щоб перевірка не виявила їх. Про це в ефірі програми Радіо Свобода «Свобода Live» розповіла авторка матеріалу «Бабеля» про полк «Скеля» Катерина Лихогляд.
Андрій Сурай відкинув такі звинувачення. Каже, що переміщення особового складу відбувається постійно, людей не ховають спеціально:
«Переміщення є, я підтверджую, воно постійне. Це не для того, щоб щось кудись приховати. Це нормально, бойова робота проходить, люди переміщуються. Не для того, щоб вони чогось не сказали, а для того, щоб вони їхали воювати. А ті, хто відвоював, поїхали відпочивати».
Про розстріл автомобіля журналістів Sky News
У червні 2026 року головний продюсер Sky News в Україні Азад Сафаров розкрив деталі інциденту, що стався у березні 2025 року поблизу Добропілля Донецької області. За його словами, під час офіційно погодженої зйомки репортажу разом із полком «Скеля» невідомий військовослужбовець впритул розстріляв автомобіль іноземних журналістів. На кузові машини нарахували 12 кульових отворів, які прицільно прийшлися на водійські двері та лобове скло. Водійка знімальної групи вижила завдяки тому, що транспортний засіб був броньованим.
Подія відбулася безпосередньо біля командно-спостережного пункту (КСП) «Скелі». Попри попередні домовленості, що водійку пустять до укриття штабу, супроводжуючий пресофіцер полку пішов туди сам, залишивши її в автівці. Близько 23:30 пролунали постріли, а одразу після атаки до розстріляної машини підбіг інший військовий, який почав квапливо збирати гільзи з землі та погрозами наказав водійці негайно залишити територію. Тоді британський мовник свідомо утримався від міжнародного скандалу, аби не шкодити іміджу України в часи війни, і намагався розв’язати питання через внутрішні канали. Проте звернення до пресцентру напрямку, Генерального штабу ЗСУ та особиста обіцянка тодішнього командира полку «розібратися», каже Сафаров, завершилися нічим.
Андрій Сурай стверджує, що внутрішнє розслідування з приводу цього інциденту було проведене, і автомобіль розстріляли не військовослужбовці «Скелі»:
«Я не знаю, що це за військовослужбовці там були. На цьому напрямку була величезна кількість підрозділів. Більш того, є так звані «зведені загони», куди попадають військовослужбовці взагалі з різних частин. Тому що цей прорив – це була пожежа, яку гасили. Гасили одночасно всі, і там було дуже багато безладу».