ВАШИНГТОН – Блокада іранських портів, яку ВМС США проводять уже третій тиждень, зупинила майже всю морську торгівлю Ірану, включно з експортом нафти. Водночас вона посилила напруженість між сторонами, поки вони ведуть епізодичні мирні переговори.
27 квітня Радіо Свобода поспілкувалася з колишнім директором з комунікацій Центрального командування США (CENTCOM) та полковником у відставці Джо Буччіно, щоб обговорити ескалацію ситуації та стратегічну «гру хто перший кліпне», яка нині визначає обстановку в регіоні.
Полковник Буччіно також був речником американського міністра оборони Джеймса Меттіса під час першого терміну президента США Дональда Трампа і є автором книги When Every Word Counts: How to Earn Trust, Command Attention, and Communicate Clearly in Any Situation («Коли кожне слово має значення: як здобути довіру, привернути увагу й чітко комунікувати в будь-якій ситуації»).
– Як би ви охарактеризували нинішню морську позицію США в Ормузькій протоці, і що ця ситуація говорить нам про те, на якому етапі зараз перебуває цей конфлікт?
– Це певною мірою патова ситуація.
Обидві сторони відчувають, що мають важелі впливу, і, думаю, обидві мають підстави так вважати.
Схоже, адміністрація Трампа не відчуває тиску часу; наразі вона не бачить потреби поступатися щодо будь-якої зі своїх цілей.
Іран, імовірно, відчуває те саме.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Кого у США турбують зв’язки Росії з Іраном?– Ми спостерігаємо зменшення інтенсивності руху через протоку: судноплавство відбувається лише в обмеженому режимі. Також є повідомлення, що Іран пропускає деякі кораблі за певних умов, навіть вимагаючи оплату у власній валюті. Як ви це інтерпретуєте?
– Іран вважає, що контролює цей стратегічно важливий водний шлях і зможе утримувати цей контроль у найближчі місяці. Вони й надалі використовуватимуть це як важіль впливу на адміністрацію Трампа.
На думку Тегерана, вони посилюють економічний, психологічний та військово-економічний тиск. Вони стверджують, що в протоці є міни, хоча ми насправді не знаємо, чи вони там залишилися, де саме вони знаходяться і якого вони типу.
Це цікавий зріз того, як Іран має намір і надалі вести цю війну.
– Із стратегічної точки зору, наскільки важливе значення має протока для важелів впливу Ірану, і як США враховують це у своєму плануванні?
– Коли цей конфлікт почався наприкінці лютого, протока була відкрита. Зараз вона фактично закрита, і ця зміна має глобальне значення.
Іран розуміє, що це створює економічний тиск далеко за межами регіону: це впливає на нафтові ринки, світову торгівлю та енергетичну безпеку. Водночас США розгорнули значну морську міць, включно з трьома авіаносними ударними групами – більше, ніж будь-коли в цьому регіоні з 2003 року. Те, що ми маємо зараз, – це фактично гра в витримку: кожна сторона чекає, хто поступиться першим.
– Чи грає час на користь Сполучених Штатів чи Ірану?
– Обидві сторони вважають, що час на їхньому боці. Іран стежить за внутрішньою політикою США: цінами на нафту в США та Європі, опитуваннями громадської думки та тим фактом, що до проміжних виборів США залишилося п’ять місяців. Все це враховується в їхніх розрахунках.
Тим часом Трамп як ніколи чітко дав зрозуміти, що не відчуває тиску, який змушував би його діяти швидко. Він вважає, що має можливість завдати «нокаутуючого удару» по ядерних можливостях Ірану. Це завжди було критично важливим у його баченні. Принаймні зовні він не демонструє жодного тиску часу.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Чи діє американська морська блокада Ірану? Так і ні– Як недорогі іранські засоби ведення війни впливають на операції ВМС США? На чому командири найбільше зосереджені, захищаючи свої сили?
– Ризики в Ормузькій протоці часто походять від систем озброєння, які коштують зовсім небагато.
Згадайте про дрейфуючі міни; це «некеровані» міни ще рівня Першої світової війни. Вони ні до чого не прикріплені, а просто дрейфують на поверхні. Ми не знаємо, де вони знаходяться, й Іран теж не знає. Вони зливаються з уламками, деревиною та рибальським спорядженням.
Потім є сценарій «трьох хлопців у вантажівці»: прибережні вогневі позиції, що запускають дрони, які коштують лише кілька тисяч доларів. Вони летять так низько над водою, що їх важко виявити на радарі. До того часу, як ви їх побачите, вони вже над вами.
Попри наші найсучасніші засоби, це великі ризики. Але ми публічно зобов’язалися тримати цю блокаду, доки Іран не відкриє протоку і не погодиться припинити збагачення урану.
– Нещодавня операція США з порятунку пілота глибоко в Ірані привернула значну увагу. Які уроки з таких операцій можна застосувати до поточної ситуації?
– Це демонструє, що ми можемо вводити сили спеціального призначення та підрозділи морської піхоти безпосередньо на територію Ірану для забезпечення силового захисту.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Трамп і директор ЦРУ розповіли подробиці порятунку пілота в ІраніЯкщо подумати про операцію з вивезення збагаченого урану з країни, для цього знадобляться величезні ресурси – сухопутні війська, повітряне прикриття та землерийна техніка – і все це під обстрілом. Та рятувальна операція доводить, що ми маємо спроможність зробити таке завдяки координації Центрального командування і Сил спеціальних операцій.
– Іран також веде міжнародну діяльність, зокрема з Китаєм та Росією. Наскільки важливі ці відносини в цій ситуації?
– Якщо якась країна й має зовнішній вплив, то це, ймовірно, Китай, хоча навіть він обмежений. Є розмови, що Китай може передати Ірану свої новітні системи протиповітряної оборони, які здатні виявляти F-15, чого Іран наразі не здатний зробити.
– Президент Росії Володимир Путін зустрівся 27 квітня з міністром закордонних справ Ірану, і, за повідомленнями, він «отримав послання» від нового верховного лідера аятоли Моджтаби Хаменеї. Чи сигналізує це про щось важливе?
– Є причина, чому ви останнім часом не бачили аятолу і навіть не чули його голосу. Ймовірно, він перебуває за дві милі під землею, під бетонним укриттям, і спілкується через паперові записки. До нього важко доставити інформацію, і так само важко отримати від нього рішення.
Іранське керівництво роздроблене між Корпусом вартових ісламської революції, парламентом і муллами. Виникає величезна затримка в ухваленні рішень, оскільки доводиться чекати відповіді від Моджтаби Хаменеї.
Я ніколи не мав ілюзій, що це займе кілька тижнів. Пріоритетом режиму є захист аятолли, і це ускладнює будь-які потенційні переговори.
– Якщо напруга продовжить зростати, на які ознаки ви будете звертати увагу?
– Я буду стежити за тим, чи почнемо ми діяти щодо острова Харг. Для мене це природний наступний етап.
Ми вже «послабили» оборону острова, знищивши більшу частину його систем ППО. У зоні бойових дій у нас перебуває 82-га повітряно-десантна дивізія, готова провести повітряно-десантну операцію для захоплення нафти. Якщо захопити цю нафту, це вдарить по здатності режиму платити та поповнювати запаси КВІР.
Якщо КВІР перестане отримувати зарплату та у них закінчаться боєприпаси, вони можуть почати складати зброю. Саме тоді можна буде завдати «нокаутуючого удару». Ми ще дуже далеко від цього – наразі ми все ще сподіваємося на переговорне завершення ядерної програми – але якщо досягнемо цієї мети, то все це було б того варте.