Від історії про багет до культурної дипломатії: як українка підкорює книгарні Франції

Анна Бронгель

«Я часто в книгарнях бачила українські казки, підписані як російські, і не могла з цим змиритися. Тому ми хочемо працювати над культурною дипломатією – через українську казку говорити про нас, про Україну», – розповідає видавчиня та засновниця мережі книгарень Наталія Моспан.

Після початку повномасштабної війни її родина знайшла прихисток у Франції. Там Наталія почала писати власну книгу про багет і французький гумор, а згодом вирішила відкрити своє видавництво, назва якого в перекладі – «Маленька качка». Попри багаторічний досвід в Україні, відкриття видавництва за кордоном переросло у справжній експеримент – нова мова, перші невдалі спроби і вивчення місцевих правил. Нині дитячі книжки видавництва можна придбати і в книгарнях, і онлайн. У планах Наталії – презентація українських казок французьким читачам.

• Чому французи купують книжки переважно в книгарнях, а не напряму у видавців?
• Як літературу популяризують у школах?
• І яку роль держава відіграє у відкритті бізнесу?

Про це Наталія розповіла проєкту Радіо Свобода «Ти як?».

«Франція не була вибором»

Наталія Моспан – українська видавчиня та засновниця мережі книгарень «Моя книжкова полиця». Незадовго до початку повномасштабної війни вона повернулася з Франції до України, куди їздила на кількаденну відпустку. Тоді, гуляючи французькими вулицями, каже вона, й не здогадувалася, що вже за декілька місяців Франція стане для її родини місцем прихистку від війни.

Наталія проводить захід для дітей у книгарні-кав'ярні «Моя книжкова полиця» у Києві

До початку повномасштабного вторгнення сім’я Наталії жила на Київщині. У перший день широкомасштабного вторгнення вони поїхали до села у Вінницькій області, де мешкала бабуся її чоловіка. Згодом багатодітну родину запросили родичі до Хорватії, адже мали вільні апартаменти до квітня.

«Поки ми були в Хорватії, з командою вирішили щось робити, бо наближалася Болонська виставка дитячої літератури – найбільша у світі. І як наш український стенд буде порожнім? Ми за десять днів намалювали дуже складну книжку, європейські партнери її надрукували, і ми безкоштовно роздавали. Книга розповідала про війну – про українських дітей, чиє життя забрала Росія».

Одна з книжок, яку видало видавництво «Моя книжкова полиця»

Хорватські апартаменти родині довелося залишити раніше запланованого терміну, каже видавчиня. Тож Наталія почала шукати нове доступне житло в інших країнах – розглядала Польщу, Чехію, Італію. Однак знайти помешкання для великої родини – Наталії, її чоловіка, мами та трьох дітей – виявилося складно.

«Я подивилася на варіанти у Франції – просто написала запит. Нам відповіли, що можемо приїхати на місяць чи два. У середині квітня ми вирушили в місто Каркассонн, про яке я майже нічого не знала. Чула лише про настільну гру з такою назвою, але в неї не грала. Тому Франція не була вибором – доля сюди нас привела».

Перші спроби і помилки

У Франції Наталія почала вивчати мову та писати дитячу книжку Une baguette – історію про багет із притаманним французьким гумором.

Книжка Une baguette

«Я могла довго розглядати всі ці булочки, печиво, багети на полицях. Починала розуміти продавців, їхні варіації звернень до покупців, намагалася щось відповідати, говорити слова, які я чула й запам’ятовувала. Французи всюди додають гумор. І те, як вони вміють жартувати над собою, – на мою думку, фантастично».

Маючи десятирічний досвід у книжковому бізнесі в Україні, який досі працює, Наталія вирішила відкрити видавництво у Франції та самостійно видати авторську книжку. Своє видавництво вона назвала Le Petit Canard – у перекладі «Маленька качка».

«Petit – моє улюблене французьке слово. А от canard – качка має значення у французькій пресі, кулінарії і є колір – blue canard – це щось між бірюзовим, темно-сірим, зеленкуватим. Такий колір можна побачити на краю пір’я качура, коли він розкриває крила. І я створила назву, яка є дуже близькою саме до дитячого видавництва – щось таке гарне, жовте, миле, сонячне».

Видавчиня оглядає макет книжки

За словами Наталії, створення видавництва стало для неї способом дослідження французької книжкової індустрії.

«В Україні створення видавництва, книгарні – це спосіб самовираження, спосіб комунікації зі світом. Тут це стало моїм дослідженням галузі: зняття «рожевих окулярів», спростування стереотипних думок, уявлень про бізнес за кордоном.

Водночас мені хотілося ділитися своїми враженнями від Франції, французів, стилю життя. І це була, мабуть, моя перша помилка. Я діяла імпульсивно з першою книжкою – без достатньої підготовки, контрактів з дистриб’ютором, дифузором. Через недостатнє володіння французькою, розуміння галузі і звичок читачів я не змогла дати книжці такого потужного розповсюдження».

Книжка Мamzelle-ville

Водночас українка взялася за видання іншої книжки – французького автора Мamzelle-ville. Це збірка оповідань про соціальну взаємодію та різні характери людей невеликого містечка у форматі напівкоміксу. Однак і тут, зізнається видавчиня, вона припустила помилки – через незнання зробила великий наклад.

Український і французький ринки: відмінності

Після перших помилок Наталія почала вивчати інформацію про французький ринок на державних сайтах. За її словами, саме доступність інформації, чіткість правил і державна підтримка є одними з головних відмінностей французької системи від української.

«У Франції вся інформація доступна. Держава сприяє, проводить тебе в цей світ. Я завантажила посібники, де були відповіді на всі запитання. До цього я не розуміла загалом, як розвивати бізнес, на чому тримати фокус. Я спочатку побудувала стратегію, що спробую охопити читачів і паралельно книгарні. Проте це було на 100% марно взагалі. Тобто я зареєструвалася скрізь, але залишилася невидимою».

Наталія Моспан

Видавчиня зазначає, що реклама у Франції потребує значно більших бюджетів і не гарантує продажів.

«Люди рідко купують книжки в інтернеті, особливо дитячі. Вони йдуть до книгарень – їх у Франції дуже багато. Тобто люди не звикли купувати у видавця напряму. Ті гроші, які ти інвестуєш у соцмережах, рекламу в Google, вони практично нічого не приносять. Інвестувати потрібно було саме в контракт із книгарнями, з бібліотекарями.

Багато незалежних видавців оббивають пороги книгарень, просять взяти свої книжки на реалізацію. Все те саме, як в Україні, просто зовсім інший масштаб ринку. Але тут також є труднощі: великі мережі замовляють книжки через дистриб’юторів, дифузорів».

Книги французького видавництва Наталії у книгарні

Важливим елементом французького книжкового ринку є також планування участі у фестивалях, заходах, організації автограф-сесій. За спостереженнями видавчині, для французів дуже важливо отримати книжку з підписом автора.

Окремо українка звертає увагу на взаємодію освітньої галузі із видавничою. Каже: про книжкові тенденції діти дізнаються у школі, зі шкільної бібліотеки, вчителів та плакатів, які розміщують у фойє освітніх закладів.

«І ще одна відмінність – це вміння розвивати персонажів у літературі. В Україні ми більше працюємо над книжкою, над історією. У Франції – над персонажем, з яким в подальшому читач буде встановлювати зв’язки, асоціювати себе з ним. Саме тому з’являються іграшки, ігри, пов’язані з цими героями».

Наталія Моспан

Після перших не надто вдалих спроб Наталія почала працювати з дистриб’ютором та дифузором. Сьогодні книжки її французького видавництва можна придбати як у книгарнях, так і офлайн. У каталозі – п’ять дитячих видань, шосте – у друці. В планах видавчині – познайомити Францію з українськими казками.

«Я часто в книгарнях бачила українські казки, підписані як російські, і не могла з цим змиритися. Тому ми хочемо працювати над культурною дипломатією – через українську казку говорити про нас, про Україну. Насправді я й раніше робила це, просто в інший спосіб: залучала до створення книжок українських ілюстраторів, авторів, перекладачів».

Станом на кінець 2025 року, за даними УВКБ ООН, у Франції перебуває майже 78 тисяч українців зі статусом тимчасового захисту.