«Чорний список» Євросоюзу, створений після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, нині охоплює понад 2700 осіб і компаній. Зараз його переглядають два рази на рік, наступний дедлайн підтвердження – 15 березня. Угорщина і Словаччина знову застосовують своє право вето, щоб викреслити із санкційного списку кількох росіян, а 25 держав-членів ЄС, своєю чергою, пропонують поновлювати цей список лише раз на рік, замість двох разів, як нині. А також виключити натомість двох осіб, яких вважають юридично «слабкими випадками».
Очікується, що вони дійдуть до рішення на котрійсь із наступних своїх зустрічей цього тижня.
Подробиці зібрало Радіо Свобода.
Ситуацію ускладнює відсутність прогресу навколо нафтопроводу «Дружба», яким до Європи надходила російська нафта. Постачання здійснювалося до оточених сушею Угорщини та Словаччини. Вони досі користуються відповідним винятком із санкцій ЄС на російську нафту. Та після його припинення внаслідок російського удару наприкінці січня, Братислава і Будапешт заблокували кредит для України на 90 мільярдів євро (105 мільярдів доларів) і 20-й пакет санкцій проти Росії.
Нафтопровід «Дружба» між Угорщиною та Росією зображений на Дунайському нафтопереробному заводі угорської групи MOL у Сазхаломбатті, Угорщина, 18 травня 2022 року
Дві країни Центральної Європи звинувачують Київ у небажанні ремонтувати побудований ще за радянських часів трубопровід, який «прямує» через територію України до ЄС. Та Київ стверджує, що інфраструктуру пошкодили російські обстріли, а продовження атак Кремля на українські енергооб’єкти робить будь-який ремонт складним і небезпечним.
Хоча поновлення вже запроваджених санкцій із ситуацією навколо трубопроводу не пов’язують, один із посадовців ЄС на умовах анонімності сказав Радіо Свобода, що «все між собою пов’язано» і що відновлення роботи трубопроводу «Дружба» найближчими днями або навіть європейська місія для оцінки пошкоджень могли б зрушити цю санкційну справу з місця.
Щоб не було політичних винятків зі списку
Угорщина вдавалася до вето, щоб зняти санкції з окремих осіб, майже під час кожного продовження обмежень раз на шість місяців.
Таким чином у березні 2025 року з чорного списку зникли олігарх В’ячеслав Моше Кантор, міністр спорту Росії Михайло Дегтярьов і сестра мільярдера Алішера Усманова. Гульбахор Ісмаїлова.
Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан цілує руку очільниці Єврокомісії Урсулі фон дер Ляєн після саміту Європейської ради в Брюсселі, Бельгія, 19 грудня 2024 року
За словами кількох людей, знайомих із цим питанням, але не уповноважених говорити публічно, Братислава знову активізувала спроби домогтися виключення з санкційного списку Усманова та російсько-ізраїльського олігарха Михайла Фрідмана – як це вже було під час попереднього обговорення й продовження санкцій у вересні 2025 року.
Крім того, Будапешт намагається домогтися виключення зі списку олігархів Дмитра Мазепіна, Петра Авена, Муси Бажаєва та Альберта Авдоляна.
У вересні 2025 року інші 25 держав-членів ЄС змогли відбити ці вимоги, запропонувавши натомість продовжити санкції не на шість, а на 12 місяців, а також заявивши, що не повинно бути так званих «політичних винятків» із санкційного списку.
Тоді цим 25 країнам також допомогли, за повідомленнями, Сполучені Штати, які закликали Угорщину та Словаччину відступити, а також рішення Суду ЄС, який визнав санкції проти іншого російського олігарха, Романа Абрамовича, юридично обґрунтованими – тим самим зміцнивши аргументи проти виключення будь-яких осіб, яких вважають близькими до президента Росії Володимира Путіна.
У підсумку жодну із запропонованих Угорщиною та Словаччиною осіб зі списку не виключили, однак термін продовження санкцій залишився шестимісячним.
Бізнесмен Роман Абрамович (зліва) і президент Росії Володимир Путін (справа). Сочі, Росія, 20 липня 2016 року
Тепер ці 25 країн намагаються повторити ту саму тактику – погрожують продовжити санкції на 12 місяців, а також пропонують вилучити натомість дві інші особи.
Згідно з документом, з яким ознайомилося Радіо Свобода, пропонується виключити Маю Болотову та Нілса Трооста. Ці два імені юридична служба ЄС вважає «слабкими випадками», що означає, що їх, імовірно, довелося б виключити в будь-якому разі через недостатність доказів.
Нілс Троост – нідерландський бізнесмен, якого ЄС включив до санкційного списку наприкінці 2024 року. Його компанія Paramount Energy and Commodities продовжувала торгувати російською сирою нафтою за цінами, що перевищували встановлену за підтримки G7 граничну ціну. На сьогодні він єдиний громадянин ЄС, якого внесли до чорного списку за підрив територіальної цілісності України. Водночас він стверджує, що його ввели в оману під час укладення угоди, яка зрештою порушила правила ЄС щодо торгівлі російською нафтою.
Мая Болотова була внесена до санкційного списку у 2022 році. Вона є дочкою керівника російського енергетичного гіганта «Транснефть» Миколи Токарєва. В офіційному журналі ЄС зазначено, що «Болотова та її колишній чоловік Андрій Болотов володіють елітною нерухомістю в Москві, Латвії та Хорватії на суму понад 50 мільйонів доларів, яка може бути пов’язана з Миколою Токарєвим».
Журнал також зазначає, що «вона має зв’язки з компанією Ronin, яка керує пенсійним фондом «Транснефти». Коли [Болотова] подавала заявку на отримання кіпрського громадянства, вона вказала адресу Ronin Europe як свою власну в повідомленні для преси».
Спільне засідання уряду України і Європейської комісії. Київ, 2 лютого 2023 року
«Експрес»-вступу України до ЄС не буде?
Стає дедалі очевиднішим, що ЄС не зможе прийняти Україну до свого складу вже наступного року.
Очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн фактично сказала про це президентові Володимиру Зеленському під час візиту до Києва в лютому. Вона зазначила, що Єврокомісія не встановлює конкретних дат. А на початку березня посли кількох держав-членів ЄС під час вечері з ключовими членами кабінету фон дер Ляєн відкинули ідею Єврокомісії про так зване «зворотне членство».
Цей варіант передбачав би спочатку надання членства в ЄС, а вже потім – поступове розширення доступу до спільного ринку з вимогою постійного прогресу в демократизації та верховенстві права.
Схоже, що план ЄС щодо України полягає у збереженні статус-кво з поєднанням другого варіанту – своєрідної «поступової інтеграції», яка дала б Києву доступ до певних переваг ЄС ще до повноправного членства.
Ця ідея циркулює в брюссельських коридорах уже понад десять років і нещодавно була публічно підтримана прем’єр-міністром Албанії Еді Рамою та президентом Сербії Александаром Вучичем у спільній колонці для німецької газети Frankfurter Allgemeine Zeitung.
Очільник МЗС України Андрій Сибіга і президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн у Києві, Україна, 24 лютого 2026 року
Ідея вступу України до ЄС до 2027 року вже кілька місяців викликає занепокоєння в Брюсселі. Вона є частиною 20-пунктового плану під проводом США щодо врегулювання війни між Росією та Україною, який був підготовлений за мінімального залучення Європи.
У Брюсселі всі згодні, що членство в ЄС є найвищою гарантією безпеки, яку можна запропонувати Києву. Водночас у Євросоюзі наголошують, що вступ – і завжди був – тривалим і складним процесом, під час якого національне законодавство країни має бути приведене у відповідність до законодавства ЄС.
Теоретично зміна уряду в Угорщині могла б покласти край багаторічному вето Будапешта на запуск переговорів про вступ України до ЄС. Але навіть у такому разі закриття всіх переговорних розділів, найімовірніше, зайняло б у Києва багато років. Україна ще не настільки просунулася у підготовці та реформах, необхідних для вступу до блоку.
Саме тому Єврокомісія, ймовірно, і розглядає можливість «зворотного членства» для України.
Єврокомісарка з розширення Марта Кос перед засіданням міністрів закордонних справ держав-членів ЄС. Брюссель, Бельгія, 29 січня 2026 року
Але під час вечері з послами держав-членів 4 березня ця ідея «зворотного членства» зазнала широкої критики. Згідно з підсумковим звітом зустрічі, що потрапив у розпорядження Радіо Свобода, дві ключові держави – Франція та Німеччина — відкинули цю пропозицію, і їх підтримали Австрія, Бельгія, Болгарія, Греція, Угорщина, Нідерланди, Польща, Словаччина та Швеція.
Натомість значно ширшу підтримку отримали два інші варіанти – збереження статус-кво або поступова інтеграція до ЄС, подібна до тієї, яку підтримують лідери Албанії та Сербії.
Усе це відображає три позиції, яких більшість держав-членів ЄС дотримується, навіть якщо не говорить про них публічно.
- По-перше, вони хочуть зберегти право вето у політиці розширення;
- по-друге, вони не хочуть, щоб процес ішов надто швидко;
- по-третє, вони розуміють, наскільки складно реформувати процедуру розширення без змін до договорів ЄС – а це справжня «скринька Пандори», яку ніхто не хоче відкривати, адже тоді блок на роки загрузне в конституційних суперечках.
Щодо питання вето, у ЄС відчувається роздратування жорстким «ні» Будапешта щодо України, а також усвідомлення того, що в процесі розширення нині існує понад сотня можливостей для застосування вето.
Попри ці застереження, більшість столиць ЄС все ж хочуть зберегти право накласти вето на кандидатів на будь-якому етапі процесу, якщо це буде необхідно.
Прем'єр Угорщини Віктор Орбан прибуває на засідання Євроради в Брюсселі, Бельгія, 18 грудня 2025 року
Подібні настрої існують і щодо прискореного вступу. Чиновники ЄС, які говорили зі мною на умовах анонімності, зазначили, що вони все ще вважають розширення «процесом, заснованим на заслугах», у межах якого країни-кандидати проводять реформи, щоб уникнути демократичного відкату після вступу до союзу.
«Уникнути ще однієї Угорщини для нас значно важливіше, ніж швидкість», – сказав один дипломат ЄС.
Еді Рама та Александар Вучич також звернули увагу на необхідність реформ у самому ЄС, зазначивши, що «занепокоєння щодо процесу ухвалення рішень, інституційного балансу та політичної єдності є цілком обґрунтованими.
Провідні політики в Парижі, Берліні та інших столицях наголошували, що внутрішні реформи ЄС можуть бути необхідними, щоб розширений союз залишався здатним до рішучих дій».
Вони додали: «Ми не наївні. Ці аргументи мають значення. Ми – часто на власному досвіді – дізналися, наскільки складно переконати всі держави-члени пришвидшити наші процеси вступу і як легко можна заблокувати прогрес».
Натомість вони пропонують прискорену інтеграцію підготовлених країн-кандидатів до єдиного ринку ЄС. Але це відбувалося б без права вето, без додаткових комісарів, депутатів Європарламенту або змін у системі голосування. Фактично – усі переваги членства в ЄС, але без будь-якого інституційного представництва.
Пленарна сесія Європарламенту у Страсбурзі, Франція, 11 лютого 2026 року
Такий варіант був би дуже привабливим для Франції та Німеччини, а також для кандидатів на вступ із Західних Балкан, які й так не мають шансів приєднатися до блоку найближчим часом. Винятком є Чорногорія, нинішній фаворит серед кандидатів, яка все ще сподівається отримати повне членство до 2028 року і не шукає жодних «планів Б». Для України ж така модель фактично означає лише зруйновані надії.
Однак і цей підхід має проблеми. Передусім, наразі не існує юридичної можливості запропонувати «половинчасте членство» в ЄС. Країна або є членом, або ні.
Те, що можна зробити, – це щоб Європейська комісія проявила креативність і запропонувала своєрідний передвступний договір для тих країн, які зацікавлені у варіанті, запропонованому Албанією та Сербією. Наприклад, це могло б означати, що ще до повноправного членства вони могли б стати членами Шенгенської зони безвізових поїздок. Але й тут виникне складність – такий варіант має бути схвалений усіма державами-членами.
Професійні перевізники на кордоні Сербії та Хорватії перед протестом проти правил у межах Шенгенської зони. 26 січня 2026 року
У підсумку ЄС, імовірно, запропонує менш складні рішення, які не потребують великих юридичних змін. Деякі країни Західних Балкан уже входять до Єдиної зони платежів у євро (SEPA), і незабаром вони приєднаються до зони мобільного зв’язку ЄС «роумінг як удома», до якої Україна та Молдова долучилися на початку 2026 року.
Оскільки всі балканські країни мають угоди про асоціацію з ЄС, ці домовленості можуть бути поглиблені, щоб включати ширшу інтеграцію, наприклад у сфері зовнішньої політики та енергетики – на це звернули увагу багато послів ЄС під час вечері минулого тижня.
Можливо, це не влаштовує Україну, але більшість держав-членів ЄС і країн-кандидатів зараз поступово схиляються до «гібридної» моделі: поєднання нинішніх правил із додатковими бонусами поступової інтеграції – головне, щоб ніхто не отримав прискореного шляху до повноправного членства найближчим часом.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Кошта сподівається, що ЄС завтра продовжить санкції проти Росії та ухвалить нові ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Від Європи потрібно не мовчати»: Зеленський про арешт коштів «Ощадбанку» в Угорщині ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Готові допомагати тим, хто допомагає нам» – Зеленський про антидроновий захист Близького Сходу