П’ять днів на тиждень Олег Оврамець працював водієм на пивоварному заводі в Німеччині, а у вихідні разом із дружиною Марією будував власний фудтрак. Зарплату чоловік витрачав на матеріали, а від купівлі причепа до продажу м’ясних страв на грилі минув рік.
Олександр Дзусь до ФРН приїхав із готовою бізнес-моделлю, яка вже успішно працювала в п’яти країнах. Він планував відкрити мережу перукарень і тут, але від ідеї довелося відмовитися ще до запуску, втративши при цьому декілька тисяч євро. Невдала спроба зрештою стала поштовхом до створення спільноти українських підприємців у Німеччині.
Як українці започатковують бізнес у Німеччині, з якими труднощами стикаються та яких помилок радять уникати – розповідає проєкт Радіо Свобода «Ти як?».
Від власного бізнесу до спільноти підприємців
Олександр Дзусь розповідає, що його донька має рідкісне (орфанне) захворювання. За його словами, необхідне лікування в Україні було недоступне, отримати його можна було лише у США та Німеччині. Тому родина переїхала до ФРН, де донька отримала необхідну медичну допомогу. Тепер щодня щонайменше до 17-річного віку, каже чоловік, вона має отримувати терапію. Відтак найближчі дев’ять років сім’я буде пов’язана з Німеччиною.
Олександр Дзусь
Спершу, каже Олександр, він мав тимчасовий захист, а згодом змінив його на інший тип дозволу на проживання на підставі підприємницької діяльності. В Україні чоловік також займався бізнесом – мав мережу салонів, яка нині налічує понад 180 закладів у п’яти країнах. Це перукарні з доступною фіксованою ціною та без попереднього запису.
«Ми планували перенести цю бізнес-модель і сюди. Навіть знайшли інвесторів для відкриття мережі салонів і перше приміщення. Але вже на етапі запуску з’ясувалося, що для відкриття перукарні в Німеччині обов’язково потрібен дипломований майстер-перукар, який навчався близько семи років і зміг підтвердити свою майстерність».
За словами Олександра, одні кандидати хотіли половину бізнесу, інші – були готові формально надати документи за значну щомісячну оплату, співмірну з вартістю оренди приміщення. На такі умови сім’я не погодилася. Загалом пошуки фахівця тривали декілька місяців і обійшлися в декілька тисяч євро, витрачених на консультації.
Учасники UA Well Community в Німеччині
Ця історія, каже Олександр, стала поштовхом до того, щоб глибше розбиратися, як працює підприємництво в Німеччині. Тож 2023 року він створив спільноту українських підприємців UA Well Community.
Ми самі потребували такої спільноти, але її не існувалоОлександр Дзусь
«Спочатку це була не бізнес-ідея, а бажання об’єднати українських підприємців, щоб ті, хто вже адаптувався до життя та ведення бізнесу, допомагали тим, хто тільки починає свій шлях. Ми самі потребували такої спільноти, але її не існувало, тому вирішили створити її. Певний час усе фактично фінансувалося власним коштом».
З часом, розповідає він, з’явилася команда, працівники та постійні витрати. Тому зараз річний членський внесок становить 1200 євро. Це, за його словами, дає змогу фінансувати роботу команди, організацію подій та розвиток самої спільноти.
«Зараз бізнес-клуб об’єднує понад 100 активних учасників – українських підприємців у Німеччині, які ведуть бізнес тут, в Україні чи інших країнах. Ми організовуємо зустрічі з представниками влади та німецького бізнесу, нетворкінги й освітні заходи з маркетингу, фінансів, оподаткування, міграційного права та масштабування бізнесу. Я також консультую підприємців у Німеччині з питань розвитку бізнесу, маркетингу та франчайзингу».
Учасники UA Well Community разом із родинами під час сімейного дня в зоопарку в Німеччині
Зараз, розповідає Олександр, команда працює над розробкою застосунку, у якому учасники зможуть знаходити підприємців за містом або галуззю, зв’язуватися з ними та кооперуватися на місцях.
Найактивніше, за його словами, спільнота працює в Мюнхені, Штутгарті та Нюрнберзі. У найближчих планах – відкриття представництва у Франкфурті.
«Зарплату ніс у будівельний магазин»
Олег Оврамець і Марія Гладко-Прохоренко – подружжя з Одеси, яке виховує трьох дітей. Спершу, розповідає Олег, сім’я мала бізнес з приготування та продажу м’яса на грилі. Згодом чоловік вирішив також продавати самсу з тандирів біля супермаркетів.
«Я вклав у цю справу дуже багато грошей: позичив, узяв кредити – загалом вклав усе, що мав, і навіть більше. А потім почалася війна (повномасштабна – ред.). Усе, у що я вклав гроші, – оренда складу, ремонт, проведення води й електрики – лопнуло, як мильна бульбашка. У нас не залишилося нічого, крім боргу в 12 тисяч доларів».
Олег Оврамець і Марія Гладко-Прохоренко
Після початку повномасштабного вторгнення родина виїхала з України. Спершу – до Молдови на декілька тижнів, а потім – до Німеччини.
Олег розповідає, що в ФРН одразу почали відвідувати мовні курси. Щоб повернути борги й потрохи відкладати гроші, чоловік влаштувався водієм на пивоварний завод, де розвозив пиво. Олег працював п’ять днів на тиждень, а у вихідні разом із дружиною будував фудтрак.
Усе вкладали в нашу мріюОлег Оврамець
«Купили причіп для перевезення автомобілів і на його основі почали зводити конструкцію: зробили стіни та гриль. Від купівлі причепа до відкриття бізнесу минув цілий рік. Але не через якісь там складнощі, а тому, що в нас було небагато грошей. Тобто я працював, отримував зарплату за місяць – і ніс її в будівельний магазин, купував матеріали. Майже ні на що інше грошей не витрачали, усе вкладали в нашу мрію».
За словами чоловіка, сам фудтрак обійшовся приблизно в 35 тисяч євро. На момент відкриття бізнесу родина мала борг у 20 тисяч євро, зараз залишилося дві з половиною тисячі.
«Це дуже дешево, бо ми все робили самі. Якби ми купували готовий фудтрак, він обійшовся б нам тисяч у 60. І, звісно, додатково потрібні були гроші на першу закупівлю, на оренду місця за перший та останній місяці. Тому, щоб запустити цей бізнес, нам знадобилося приблизно 40–45 тисяч євро».
Фудтрак Олега та Марії
Олег і Марія нині розвивають сімейний бізнес в Аугсбурзі – фудтрак із м’ясними стравами Grillmetz. Підприємець розповідає, що їм дуже допоміг вступ до UA Well Community, де під час зустрічей вони могли обговорювати оформлення документів, податки та інші питання.
Німців дуже важко переконати вперше спробувати щось новеОлег Оврамець
«Бували моменти, коли ми три місяці не могли отримати податковий номер, тому що тут усе довго. Але я вам чесно скажу: якщо ти знаєш, які кроки потрібно робити, що за чим іде, то все можливо. Навіть той самий фудтрак – як його будувати? Ніхто не знає, ніхто не показує. І тут же недостатньо просто його збудувати. Потрібно все офіційно оформити, щоб він міг пересуватися дорогами. Ми пройшли для нього технічний огляд TÜV, тому тепер наш фудтрак може їздити по всьому Євросоюзу».
Після відкриття, додає Олег, непросто було і з пошуком клієнтів. Подружжя завело сторінку в TikTok і почало публікувати там відео.
«Німців дуже важко переконати вперше спробувати щось нове. Але коли вони куштують, то приходять у повний захват і повертаються знову й знову. Зараз приблизно 70% наших клієнтів – українці та інші російськомовні, а десь 30% – німці. До нас узагалі їдуть люди звідусіль».
Учасники UA Well Community під час відкриття фудтрака Олега та Марії
Наразі, окрім Олега, у штаті працює двоє найманих працівників – сушист та кухар-заготівельник.
«Ми пройшли не дуже легкий шлях. Але ми це зробили, домоглися свого, тому що в нас була мета й ми чітко її перед собою поставили. Зараз, думаю, у наш бізнес уже вкладено приблизно 80-90 тисяч. Після відкриття ми облаштували місця для відвідувачів, побудували додаткову кухню, а просто на парковці – повноцінний туалет із каналізацією. Туалетом, до речі, я можу пишатися, тому що не в усіх ресторанах є такий туалет, як у нас на парковці. Тобто все, що заробляємо, ми знову вкладаємо в бізнес».
У майбутньому, каже Олег, подружжя хоче відкрити власний великий гарний ресторан, де буде більше простору для реалізації їхніх ідей.
Дзусь каже про три головні помилки українців
За словами Олександра Дзуся, перша помилка – намагатися вести бізнес у ФРН так само, як в Україні.
Тут зовсім інший клієнт і зовсім інша культура споживанняОлександр Дзусь
«Тут зовсім інший клієнт і зовсім інша культура споживання. Особливо це видно в маркетингу. В Україні ми звикли до яскравої реклами, промоутерів, великих акцій, гучних відкриттів. У Німеччині така комунікація часто може дати протилежний ефект. Тут навіть газети та реклама в поштових скриньках можуть працювати краще, ніж сучасні інструменти, до яких звикли українські підприємці».
Друга помилка, розповідає підприємець, – намагатися заощадити на податках, бухгалтерії та професійних консультаціях.
«Українцям інколи здається: «Податковий консультант дорогий, я сам розберуся». А потім одна неправильно зроблена реєстрація, бухгалтерська помилка може коштувати тисячі євро. У Німеччині я б спочатку з’ясував усі юридичні, податкові та професійні вимоги до конкретної діяльності, ретельно проаналізував ринок – і лише після цього вкладав гроші».
Учасники UA Well Community під час зустрічі у Штутгарті, Німеччина
Третьою помилкою Олександр називає спробу будувати в Німеччині бізнес для українців за українськими цінами.
«Витрати тут німецькі: оренда, зарплати, страхування, податки. Тому, умовно, якщо робити масаж за 20 євро тільки тому, що це звична ціна для українського клієнта, дуже складно побудувати бізнес, який реально буде тебе забезпечувати. Перед інвестиціями я б обов’язково перевірив три речі: чи можна юридично займатися цією діяльністю, чи є на неї попит у Німеччині та чи сходиться економіка бізнесу з місцевими цінами й витратами. А для цього потрібні перевірені консультанти та люди, що вже пройшли цей шлях».
Станом на 30 червня 2026 року в Німеччині понад 1,2 мільйона українців мали статус тимчасового захисту, згідно з даними Євростату. Це становить 29,2% від усіх отримувачів такого статусу в ЄС.