«Народні панцерники». Історії 75 саморобних броньовиків-учасників війни на Донбасі

У Дніпрі, біля вуличної експозиції Музею АТО, презентували книгу військового журналіста, учасника бойових дій Сергія Камінського «Народні панцерники». Вона розповідає про машини, якими волонтери забезпечували українських військових на початку війни: купували за власні кошти, ремонтували у гаражах, власноруч ставили броню й відправляли на фронт. Водночас ця книга – не зовсім про машини, а більше – про людей, які не шкодували сил і коштів, аби допомагати бійцям.

Військовий журналіст із Києва Сергій Камінський

Автор зібрав історії 75 «хенд-мейд» броньовиків, створених на базі цивільних та військових автівок. Упродовж чотирьох років він записав більше ніж сотню інтерв’ю з тими, хто робив ці автомобілі, – майстрами, волонтерами, воїнами.

«Пряник»

Сергій Камінський зазначає, що ідея книги з’явилася 2017 року. На автовиставці в Києві він побачив броньований «КамАЗ» на позивний «Пряник». На ньому бійці добробату «Азов» відвойовували Маріуполь.

«Випікали» його всім підрозділом – звідси й назва. Сфотографувавшись із машиною, каже Сергій, він подумав: було б добре після завершення війни звезти такі автівки на окремий парад чи фестиваль. Але оскільки доля в машин різна – частина з них вже не на ходу, частина ще служить – вирішив поки зібрати їх на сторінках книги.

«Шквал»

Цю машину, розповідає автор книги, забронювали волонтери в Києві, це був їхній пілотний проєкт. Спершу автівка була «журналістською»: на ній їздив фронтовий фотограф Олесь Кромпляс. Потім її передали добровольчій медичній службі «Вітерець». Зараз вона є одним з експонатів вуличної експозиції Музею АТО в Дніпрі.

«У медиків підрозділу була традиція – усі свої машини називати на честь вітрів. Цей британець отримав ім'я «Шквал». Машина врятувала десятки бійців, а потім сама потрапила під серйозний обстріл», – каже Камінський.

«Трансформер»

Цей броньовик – один із тих, які зробили майстри з села Вербки, що під Павлоградом на Дніпропетровщині. Їхню майстерню називають «народним бронетанковим заводом»: умільці закували в броню десятки машин і продовжують це робити й зараз. Цей зразок виявився найзахищенішим із тих, які вийшли з Вербків.

«Авто з таким виглядом могло навіювати лише на певні кіношні асоціації. Тож воїни прозвали його «Трансформером», – каже Сергій Камінський.

«Ангеліна»

«Ангеліна» була також броньована у Вербках. Від початку війни на Донбасі чимало бойової техніки отримало жіночі імена – на честь коханих, дружин, матерів. Їх бійці наносили на корпуси машин як оберіг. Так цей армійський «Урал» став Ангеліною. Відомо, що під час обстрілів цей ангел у латах урятував свого водія Михайла.

«Люба Ніка»

Ще кілька машин із жіночими іменами. «Люба Ніка» воювала в 93-й окремій механізованій бригаді «Холодний Яр». Як вона отримала своє наймення, наразі не відомо.

«Ліля»

«Ліля» була названа так на честь реальної української жінки, вчительки й матері трьох дітей, яка особисто долучилася до бронювання панцерника та пожертвувала чи не останні кошти.

«Коник»

Саморобний броньовик «Коник», який оселився на обкладинці книги, створили на ще одному «народному заводі» – в селищі Чабани на Київщині. Це був один із найперших та найпублічніших народних броньовиків України, розповідає автор книги. Він став прототипом сімейства з чотирьох машин з ідентичним принципом бронювання.

«Фобос»

«КамАЗ», який отримав позивний «Фобос» на честь античного бога страху, до війни працював у сільському господарстві, потім був мобілізований на фронт, розповідає співробітник дніпровського Музею АТО Юрій Фанигін, який 2014 року займався його бронюванням як волонтер. «Фобос» був машиною 39-го батальйону тероборони, один із небагатьох вцілів під Іловайськом.

Бронювання, каже Фанигін, зробили майстри в селі Лобойківка, гроші на це дали двоє дніпрян, а метал – пожертвував житель Камянського.

Юрій Фанигін із книгою, де є розповідь про «Фобос»

Це був «авторитет» із Кам’янського, власних декількох складів металобрухту. Він надав нам безкоштовно кілька тонн металу. Ми приймали допомогу від усіх
Юрій Фанигін

«Я з цією людиною спілкувався тільки раз, це був «авторитет» із Камянського, власник декількох складів металобрухту. Він надав нам безкоштовно кілька тонн металу. Ми приймали допомогу від усіх. За допомогою місцевих ми взяли із закритого заводу армовану гуму. Я ніколи не думав, що гума може бути така важка, ми її різали автогеном! Куля при потраплянні в сталь розверталася, а чотири сантиметри цієї гуми дозволяли її затримувати», – розповів Юрій Фанигін.

Власником майстерні, де бронювали «Фобос», був підприємець Анатолій, сам уродженець Донбасу, каже він. Коли його маленька донька запитувала, куди їде ця машина, він відповідав: «Вона їде воювати з твоїм дядею». Його брат був бойовиком угруповання «ДНР».

«Тигр»

Розповіді про машини – це розповіді й про драми людей, які ними кермували. Броньовиком «Тигром» репер Larson їздив із підрозділами ЗСУ на Донбас. Ця машина була перероблена з інкасаторської. Свого залізного побратима музикант називав «Тигром» або лагідно – «Тигрюлею». Він загинув у ДТП в Києві, після його смерті дружина дізналася, що чекає на дитину.

«Є і драми, є і кумедні моменти. Жодного вигаданого слова – все зі слів тих, хто їх створював, і тих, хто на них воював. І цим ця книга цінна», – каже Сергій Камінський.

«Тортіла»

У книзі Сергія Камінського є розповіді й про машини, які не доїхали до фронту. Цю «Тортілу» із цистерни й трактора створив фермер разом зі своїм сином та друзями. Але віддавати на війну її чоловік передумав – після того, як дізнався, що його попередній броньовик, створений на базі землерийної машини, був розброньований і проданий котримсь із військових посадовців. Цю незвичну машину показували на спеціалізованій виставці «Зброя та безпека».

Книга «Народні панцерники»

Книга про машини війни вийшла накладом у тисячу примірників. Частину тиражу автор роздарує тим, хто долучався до створення броньованої техніки.

Головний меседж – це люди, які в той складний час, 2014-2015 роки, хотіли якось захистити своїх бійців
Сергій Камінський

«Головний меседж – це люди, які в той складний час, 2014–2015 роки, хотіли якось захистити своїх бійців, тому що переважно ці машини йшли в добровольчі батальйони. Це не заводські броньовики, вони не проходили ніяких випробувань на державному рівні, вони б їх і не пройшли, але вони давали бійцям надію на кращий захист. Головна ідея: люди захищають людей», – сказав в інтерв’ю Радіо Свобода автор книги.

Підпис на книзі

Видання ілюстроване світлинами, а також містить QR-коди на відеосюжети про броньовані машини. За кілька днів книгу «Народні панцерники» представлять на технічному фестивалі OldCarLand у Києві.

Автор книги – підполковник Сергій Камінський – наразі обіймає посаду заступника начальника Центральної телерадіостудії Міноборони. Брав участь у бойових діях на сході України. Вів програми на Військовому телебаченні України, зокрема про зброю, техніку України й світу.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Поворотний пункт». Як оборона Донецького аеропорту змінила ставлення до України?