Ведучий: Кирило Булкін(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Кирило Булкін: На київських, і не лише, майданах вирують пристрасті.
А що відчувають тим часом люди, не втягнуті безпосередньо у вир політичної боротьби?
Ну, а почну з запитання про соціологічне дослідження, яке проводив Центр імені Разумкова. Я знаю, що це було своєрідне вимірювання настроїв суспільства після президентського Указу про розпуск парламенту.
Отже, які саме запитання ви ставили людям? Михайло Міщенко: Це було телефонне опитування лише в шести містах, в п’яти обласних центрах і Києві.
Ми ставили запитання, чи знають опитувані, що Ющенко видав Указ щодо призначення дострокових виборів, яку з сторін конфлікту, який виник у зв’язку з цим, підтримують опитуванні, а також їхні оцінки щодо того, чи, скажімо, можливі силові зіткнення під час масових виступів, які відбуваються, а також їхнє ставлення загалом до розпуску ВРУ, до можливої відставки уряду, якби вона, звичайно, відбулася, а також до імпічменту.
Щодо міст, то це різні регіони: Львів, Одеса, Вінниця, Дніпропетровськ.
Що показало це опитування?
Михайло Міщенко: Хоча опитування почалося на наступний день після указу і відбувалося з 3 по 5 квітня, проте на той час вже знали у більшості міст більше 90%. За винятком Донецька, де знали 87%, і Одеси, де знали 86%.
Пане Фролов, нинішні часи сприяють політичній активності людей?
Павло Фролов: На мій погляд, більша частина людей порівняно з 2004 роком займає на сьогоднішній день, скоріше, позицію спостерігача. Кількість людей, і за нашими опитуваннями, і за опитуваннями деяких інших центрів, які, скажімо, готові брати участь у масових акціях на підтримку тих чи тих політичних сил, вона мало змінилася.
Тобто, є певний прошарок людей, які дуже активно втягнуті в політику, він не змінюється. А основна маса більшою мірою є розчарована і не висловлює бажання активно брати участь у цих виборах. Їх цікавлять наслідки.
Пане Міщенко, а що показують опитування щодо підтримки людьми чи то Президента, чи ВРУ?
Михайло Міщенко: Тут ми спостерігаємо істотні відмінності поміж містами. Частіше підтримують Президента в тих містах, які голосували під час виборів 2004 року за Ющенка. Скажімо, в Києві підтримують Президента 47%, не підтримує лише 14%, у Львові підтримує 64%, у Вінниці підтримує 47%.
Різниця поглядів на сході і на заході лишається приблизно на тому ж рівні, що була під час президентських виборів 2004 року, потім парламентських в 2006 році, чи є якась динаміка в той чи інший бік?
Михайло Міщенко: Категорично підтримують коаліцію лише в Донецьку. У таких містах, як Одеса і Дніпропетровськ, хоча й громадська думка схиляється більше до підтримки коаліції, однак все-таки там частка тих, хто підтримує коаліцію, і тих, хто підтримує Ющенка, не так істотно відрізняється. Скажімо, в Дніпропетровську 38% підтримує коаліцію, а Ющенка 28%.
Павло Фролов: Щодо цього мені важко говорити, оскільки такої динаміки я спеціально не відслідковував, не говорив.
Я можу погодитися з паном Михайлом, що, дійсно, різниця в ставленні визначається насамперед результатами голосувань на попередніх виборах.
Я хотів би висловити таку думку, що, з одного боку, результати багатьох опитувань свідчать, що люди хотіли б порозуміння між політиками і хотіли б, щоб вони вирішили цей конфлікт шляхом переговорів, а не шляхом виборів, а з іншого боку, ми маємо і такі дані, які вказують на схильність громадської думки до радикалізації...
Так це протилежні речі фактично.
Павло Фролов: Так, протилежні. Тобто, громадську думку можна хитнути і в один, і в другий бік.
Такий, наприклад, факт, який свідчить про схильність громадської думки до радикалізації. Якщо Указ Президента про розпуск парламенту підтримує... Не згадаю зараз цифру. Але якщо б до цього додалася і відставка уряду Януковича в комплекті, тобто більш радикальний був би Президент або таке рішення було кимось прийняте, то в цьому випадку кількість тих, хто підтримав би таке рішення, зростає.
Наскільки психологічно на людей впливає ця ситуація? Чи є у вас якісь такі вимірювання?
Михайло Міщенко: Ми ставили запитання, який настрій у людей, що вони відчувають. Хоча ситуація складна, тим не менше частіше люди відчувають позитивні емоції. Тих, хто говорить, що в них гарний настрій, більше, ніж тих, у кого настрій поганий.
Тобто, це є ще одним свідченням певної дистанційованості людей від політичної ситуації.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Матеріали до теми:
ФОТОРЕПОРТАЖ, 12.04.2007: Українські кольори в об''єктиві «Свободи»
Президент заявляє, що підкориться будь-якому рішенню Конституційного Суду щодо Указу про розпуск Верховної Ради Марек Сивець: в Україні немає революції Комітет Європарламенту обговорив ситуацію в Україні «Ми зацікавлені в тому, щоб Україна була на нашому боці» – євродепутат Ганнес Свобода Чи не зарано Захід припинив підтримку України? Політичний компроміс та українські реалії Кризова економіка. Чи вдарила політична криза по гаманцях простих українців? Чого хоче Росія в Україні?
