50-градусна спека, 50-градусний мороз, бездоріжжя, двобої з ведмедями та вовками без вогнепальної зброї – це лише незначна кількість труднощів, які самотужки подолав під час своєї подорожі дніпропетровець Сергій Гордієнко. Він пішки пройшов від Севастополя через Сибір до Тихого океану, а звідти іншим шляхом – до Києва.
За цей час він зносив понад 10 пар взуття. Намет, найнеобхідніші речі та обладнання ніс на собі або віз на легкому саморобному візочку. Деякі продукти купував у містах на кілька тижнів уперед, але більшу частину подорожі харчувався тим, що знаходив у природі.
Їсти комах і... битися з ведмедями
«Напрацьовані варіанти вживання майже всіх живих організмів, які існують, за умови правильної обробки та тестування їх на нетоксичність. Влітку можна використовувати дикі злаки, – розповідає Сергій Гордієнко. – Взимку рятують комахи – різноманітні короїди, які всі є їстівними. Індіанці навчили мене готувати їх, розтираючи до борошна і змішуючи з рослинною їжею».
«Щоб подорож минула сприятливо, мандрівник має харчуватися відповідно до самопочуття та властивостей свого організму. Він мусить вивчати свою біохімію та фізіологію, бо жоден лікар діагнозу не поставить», – наголошує мандрівник.
Гордієнко хоче, щоб подорож підтримала не Росія, а Україна
Під час подорожі Сергій поставив декілька рекордів. Зокрема, два з половиною місяці харчувався виключно дарами природи, подолав найдовший у світі пішохідний маршрут, а крім того, продовжував іти за морозу, більшого, ніж 52 градуси.
«За такого холоду йти майже неможливо – він смертельний. Вдихання такого повітря може викликати дуже швидку пневмонію. Але я рухався – використовував маски і різні техніки ходи і дихання. Вихід із стану переохолодження – ще одна тема, яка досліджувалася», – зауважує Сергій Гордієнко.
Окрім того, мандрівник вивчав історичні пам’ятки, які зустрічав по дорозі, відстежував стан довкілля. Але найважливіший об’єкт, який досліджувався під час подорожі, – це людина, її величезні нереалізовані можливості. Зараз Сергій готується до наступного етапу навколосвітньої подорожі – з України через Західну Європу та Гібралтар, до південного краю Африки і назад. Оплатити візи та обладнання для подорожі зголосилися представники російського бізнесу, але мандрівника це не влаштовує. Він не полишає надією знайти підтримку в українців.
«Мені запропонували працювати на Росію. А я не хочу цього, бо я українець, це моя країна, і я сподіваюся, що знайдуться меценати, які дадуть мені змогу продовжити цю тему», – зазначає Гордієнко.
Під час подорожі він записував свої спостереження, готуючи матеріал для майбутньої книги. За його словами, такий досвід виживання може бути дуже корисним під час рятувальних операцій, стихійних лих та великого потоку біженців. А крім того, без опанування людиною свого потенціалу неможливий подальший розвиток цивілізації, вважає Сергій Гордієнко.
За цей час він зносив понад 10 пар взуття. Намет, найнеобхідніші речі та обладнання ніс на собі або віз на легкому саморобному візочку. Деякі продукти купував у містах на кілька тижнів уперед, але більшу частину подорожі харчувався тим, що знаходив у природі.
Їсти комах і... битися з ведмедями
«Щоб подорож минула сприятливо, мандрівник має харчуватися відповідно до самопочуття та властивостей свого організму. Він мусить вивчати свою біохімію та фізіологію, бо жоден лікар діагнозу не поставить», – наголошує мандрівник.
Гордієнко хоче, щоб подорож підтримала не Росія, а Україна
Під час подорожі Сергій поставив декілька рекордів. Зокрема, два з половиною місяці харчувався виключно дарами природи, подолав найдовший у світі пішохідний маршрут, а крім того, продовжував іти за морозу, більшого, ніж 52 градуси.
«За такого холоду йти майже неможливо – він смертельний. Вдихання такого повітря може викликати дуже швидку пневмонію. Але я рухався – використовував маски і різні техніки ходи і дихання. Вихід із стану переохолодження – ще одна тема, яка досліджувалася», – зауважує Сергій Гордієнко.
Окрім того, мандрівник вивчав історичні пам’ятки, які зустрічав по дорозі, відстежував стан довкілля. Але найважливіший об’єкт, який досліджувався під час подорожі, – це людина, її величезні нереалізовані можливості. Зараз Сергій готується до наступного етапу навколосвітньої подорожі – з України через Західну Європу та Гібралтар, до південного краю Африки і назад. Оплатити візи та обладнання для подорожі зголосилися представники російського бізнесу, але мандрівника це не влаштовує. Він не полишає надією знайти підтримку в українців.
«Мені запропонували працювати на Росію. А я не хочу цього, бо я українець, це моя країна, і я сподіваюся, що знайдуться меценати, які дадуть мені змогу продовжити цю тему», – зазначає Гордієнко.
Під час подорожі він записував свої спостереження, готуючи матеріал для майбутньої книги. За його словами, такий досвід виживання може бути дуже корисним під час рятувальних операцій, стихійних лих та великого потоку біженців. А крім того, без опанування людиною свого потенціалу неможливий подальший розвиток цивілізації, вважає Сергій Гордієнко.
