10 жовтня Росія почала масований штурм Авдіївки – де-факто передмістя окупованого Донецька, від якої до його центру трохи більше 10 кілометрів. І це попри очікування експертів, що армія РФ прибереже резерви, щоби витримати наступ ЗСУ на Запорізькому напрямку – чи сама піде вперед на Куп’янському, де зібрала солідний бронетанковий кулак і більше сотні тисяч солдатів. Після трьох тижнів штурмів та кількох хвиль атак спікер Білого дому Джон Кірбі підсумував втрати з боку російської армії – близько 125 одиниць бронетехніки та кількох тисяч солдат, що дорівнює армійському батальйону. Тим не менш Кремль продовжує перекидати війська на цей напрямок, а значить, не полишає спроб захопити місто.
Чому Кремль так хоче взяти Авдіївку і одночасно поновив штурми по всій лінії фронту на Донбасі? Чи можливе у місті повторення ситуації із Бахмутом – теж свого часу напівоточеним, який Росія таки взяла «м’ясними штурмами»? І що є ключевим у вирішенні питання для ЗСУ – захищати далі чи все-таки полишити місто? Про це в ефірі Радіо Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) ми розпитали у військового експерта порталу Defence Express Івана Киричевського.
«Аж занадто велике» угруповання Росії
– Американський Інститут вивчення війни зазначив, що близько 40 тисяч людей Росія зібрала на Авдіївському напрямку. Що там готується?
– Давайте почнемо з того, що вперше цю цифру взагалі-то озвучив наш Генштаб, а саме представник оперативного командування «Таврія» (речник ОСУВ «Таврія» Олександр Штупун – ред.). Що там може готуватися? Насправді продовження тих самих дій, які були до того.
Якщо зважати на деякі згадки, назвімо так, які були в інформаційному просторі, – перш ніж безпосередньо штурмувати, атакувати Авдіївський коксохім, росіянам треба все-таки взяти під свій контроль хоча би ту саму зону терикону, яка, на щастя, перебуває в сірій зоні. Тому що, з одного боку, наші війська не мали об'єктивної можливості там окопатися, бо порода терикону не дає цього зробити. А з іншого, і росіяни ще цю зону не взяли під контроль.
Читайте також: Росія раптом пішла у прорив на Авдіївку: чому зараз і як відповіли ЗСУ
Крім того, якщо говорити про те, скільки «штиків» російських може бути на тому напрямку, треба би ще звертати увагу на інтенсивність авіаційних ударів. Складається таке враження, що свої, скажімо так, якісь поточні невдачі на тому відтинку фронту росіяни намагаються компенсувати авіаційними ударами.
Ще один важливий аспект: Авдіївку саму по собі не можна розглядати у відриві від інших подій на лінії фронту. І тут буде, до речі, цікаво простежити, що зараз, от до цього моменту, росіяни настільки інтенсивно, як і під Авдіївкою, штурмували під Мар'їнкою. Там проглядалась певна така воєнно-стратегічна мета, як може виглядати зі сторони росіян – спробувати відсунути українські війська подалі від підступів до Донецька. А тепер ще й командувач Сухопутних військ [ЗСУ генерал-полковник Олександр] Сирський каже, що росіяни перейшли до повноцінних наступальних дій біля Бахмуту.
Авдіївку саму по собі не можна розглядати у відриві від інших подій на лінії фронтуІван Киричевський
Я так підозрюю, що Авдіївка, Бахмут і Мар'їнка будуть «працювати» у такій-от зв'язці, і, відповідно, події на цих трьох напрямках треба буде розглядати в комплексі, а не виносити лише окремо Авдіївку чи окремо Бахмут.
– 40 тисяч під Авдіївкою – це багато? Велике угруповання, солідне? На що воно здатне?
– Аж занадто велике. Я так підозрюю, що якщо брати кілометраж фронту, то, можливо, щільність навіть вища, ніж під Бахмутом. Тут можлива така математика: якщо за нашими офіційними, підтвердженими даними, росіяни за три тижні боїв там (на Авдіївському напрямку – ред.) втратили 6,5 тисяч цих «штиків», то росіяни можуть думати, що у них втрати всього на рівні 10% від загального угрупування військ. Відповідно, поки не буде хоча б третина чи половина (рівень втрат – ред.), вони можуть продовжувати штурми з такою самою результативністю, як і зараз. От про що це може свідчити.
Але, до речі, тут думаю, варто ще деталізувати такий момент. З огляду на повідомлення про те, що ЗСУ знищили мінімум дві крупнокаліберних САУ «Тюльпан» – для знищення фортифікаційних споруд – росіяни намагаються бити не тільки по комунікаціях, щоб оточити [місто], але й все-таки намагаються штурмувати в лоб нашу оборону біля Авдіївки.
Ну от росіяни думають, що наявного угрупування військ їм на такі, скажімо так, неекономні, як на нашу думку, зусилля, ще цілком достатньо. Тим більше, якщо брати ситуацію на інших напрямках, де були досі наступальні дії, росіяни якимось чином поповнювали свої втрати у живій силі так, щоб підтримувати чисельність угрупування плюс-мінус таку саму. Можна взяти той самий Бахмутський напрямок: незалежно від того, скільки вони там живої сили могли втрачати, чисельність угрупування трималась постійно на рівні 50-52 тисячі солдатів.
– А за рахунок чого Росія підживлює своє угрупування під Авдіївкою? Звідки перекидаються ці резерви?
– Звідки могли перекинуті бути резерви, питання відкрите, поки я на нього особисто відповідь дати не можу. Але тут можемо просто припустити, що це перекидання мало місце, адже з того, що було відомо, штурмові дії 10 жовтня починав всього-на-всього лише один армійський корпус (угруповання «ЛДНР» – ред.), тобто орієнтовно 20 тисяч багнетів.
Однак стверджувати, що забрали прямо десь із Бахмутського, чи Куп'янського, чи Лиманського напрямку – наразі таких даних немає. Можливо, це, в принципі, під'їхали якісь підкріплення безпосередньо з глибини території РФ. Тим більше, якщо росіяни можуть і зараз, в звичному для себе режимі, мобілізовувати 20-30 тисяч осіб на місяць, очевидно, їм, на жаль, є звідки брати резерви, навіть не перетягуючи з інших ділянок фронту.
– Враховуючи втрати, яких Росія зазнала під Авдіївкою – звучать цифри від 4 до 5 тисяч осіб з 10 жовтня, – і зараз 40 тисяч там, і ресурси перекидаються: скільки це може тривати, за вашою оцінкою? Я так розумію, поки третину цього угруповання українські захисники не виб'ють, воно буде вважатися боєздатним?
Кампанія [з наступу Росії на Авдіївку] може тривати кілька тижнів точно, якщо не кілька місяцівІван Киричевський
– За російськими нормативами так, але треба брати планку 50%, якщо не більше. Слід очікувати, що кампанія може тривати кілька тижнів точно, якщо не кілька місяців. Можна сказати, що і для нас там ситуація оперативно складна, бо не дати противнику перерізати шляхи комунікації – це така дуже специфічна задача.
А з іншого боку, росіяни уже вимушені не просто займати якісь оборонні позиції, а починати рити так звані «лисячі нори». До того ж, за відгуками наших воїнів звідти, ті «лисячі нори» виглядають більш розгалуженими, аніж навіть під Бахмутом, де росіяни досі тримали оборону. Тобто, видно, російська армія бачить і для себе такі перспективи, що стрімкий бліцкриг навколо Авдіївки не вдасться. Тому хід цієї кампанії зараз передбачити дуже складно.
– Як ви думаєте, можливий великий удар якимось броньованим кулаком і великою кількістю окупантів, чи вони «мацатимуть» по південному, північному фасу Авдіївки?
– Даруйте, а навіть епізод 19 жовтня, коли росіяни примудрилися виставити танків досі більше, ніж може виставити якась європейська армія, – це хіба не є броньований кулак? Вони, по суті, ті самі броньовані кулаки постійно виставляють.
Кудись кинути одразу кілька сотень танків в стилі битви під Прохорівкою (битва 12 липня 1943 року біля села Прохорівка в Росії між бронетанковими частинами німецьких та радянських військ на Курській дузі, Червона армія зазнала поразки – ред.) вони собі такого, звісно, не можуть [дозволити]. У них потенціал для Прохорівки є хіба що на Куп’янському і на Лиманському напрямку, та й то виходить 5 танків на кілометр фронту.
Проте броньовані кулаки [військ РФ] ми, вважайте, під Авдіївкою бачимо постійно. Навіть більше того, якщо OSINT-ери наші не помиляються, росіяни там навіть налагодили евакуацію деякої частини пошкодженої техніки, щоб потім її знову кидати в бій.
Не «другий Бахмут» і не «друга «Азовсталь»
– Якщо бої підійдуть до Авдіївського коксохіму, давайте потеоретизуємо, як можуть розвиватися події – там може бути нова «Азовсталь»?
– На відміну від «Азовсталі», все-таки шляхи відходу є.
– Тобто повторення такого сценарію неможливе?
– Якщо вже обраховувати якийсь песимістичний сценарій, що навіть якщо вище військове командування може дати команду не відступати і тому подібне, все одно можуть бути на місцях прийняти якісь інші рішення.
Крім того, я, звісно, розумію, що одразу виникає такий асоціативний зв'язок – там велика промислова будівля, на якій можна десь заховатись, значить, це може бути повторення «Азовсталі». Але на наше превелике щастя, зараз немає таких умов, як у Маріуполі навесні 2022 року. Маріуполь, на жаль, місто, що було в тилу ворога, де був чисельний наш гарнізон, який мав певний потенціал опиратися. Але він був дуже швидко придушений [Росією], зокрема крупнокаліберними ударами тритонних авіабомб з бомбардувальників Ту-22М3.
Тут якщо вже далі проводити паралелі, бомбардувальники Ту-22М3 з тритонними бомбами росіяни, на щастя, на Авдіївській коксохім скидати не можуть. А лінії комунікацій, які дозволяють, якщо що вийти звідти, – під контролем наших військ, очевидно, бої за це все йдуть [зараз].
І що найцікавіше, якщо брати карту DeepState, виходить, росіяни [під Авдіївкою] отримали найбільш відчутні просування, але і наші війська там найбільш твердо зараз вимушені тримати оборону. І зважаючи на характер боїв, який зараз йде, там, скоріше, треба стежити не за самим коксохімом, а за тим, наскільки росіяни будуть ближчі до тої чи іншої якоїсь важливої дороги – все буде зав’язано навколо доріг.
На відміну від «Азовсталі», все-таки шляхи відходу єІван Киричевський про Авдіївський коксохім
Якщо буде загроза саме по дорогах, попри навіть сам Авдіївський коксохім, то очевидно, що може бути прийнято рішення, щоб наші війська відтягувались. Своєю чергою, я так підозрюю, що наше військове командування зараз ухвалює рішення саме так, щоб, в принципі, навіть не допускати загрози по комунікаціях.
А з третьої сторони, ще є такий специфічний момент, що, зважаючи на все, самі росіяни не хочуть повторення умовного сценарію «Азовсталі», тому починають «утюжити» з авіації той самий Авдіївський коксохім, оскільки, очевидно, у них зараз немає настільки багато спеціально навченої штурмової піхоти, яка могла би ефективно – саме ефективно – діяти в умовах промислової забудови, яка ще й частково зруйнована.
– Ще одна паралель, яку проводять – це штурм Бахмуту. Які ви бачите відмінності і схожі риси в цих операціях? Умовно, чи може «повторитися Бахмут»?
– Дивлячись що порівнювати. Якщо брати повне руйнування населеного пункту – наскільки відомо, в Авдіївці залишається тільки тисяча людей, для яких там немає сприятливих умов для життя, тому що росіяни знищили всю більш-менш придатну до використання цивільну інфраструктуру. Тобто такі паралелі проводити вже запізно.
Якщо брати паралель, що Бахмут дозволив стримати наступ російських військ і зруйнувати весь план з чергового дедлайну російської окупації Донбасу, можливо, це таки вийде. Бо навіть цей ефект, коли здавалось, що росіяни наступають одразу на семи напрямках, до того ж п’ять напрямків – спрямовані саме на окупацію всього Сходу, а головний за зусиллями виявився тільки Авдіївський, може бути приблизно такий само.
Читайте також: «Мешканці здали українських воїнів, які сховались у підвалі, росіянам». Розповідь переселенця з Маріуполя
Якщо говорити про стирання наступального російського потенціалу, можливо, такі паралелі поки завчасно проводити.
Щодо якоїсь кількості… Аналога ПВК «Вагнер» як такого не спостерігається [на Авдіївському напрямку].
Тому будь-які паралелі насправді будуть грішити неточностями або спрощеннями. Порівнювати хід боїв за Авдіївку, називати її «другим Бахмутом», можливо, все-таки недоречно, тому що, наскільки пригадую, Авдіївка зазнає боїв з 2014 року, з весни її росіяни намагалися штурмувати, влітку вони демонстрували якісь дії. Давайте Авдіївку просто називати «першою Авдіївкою» і не намагатися провести якісь паралелі з Бахмутом.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум