Євген Лата – військовий медик, який працює на Херсонському напрямку. Чоловік брав участь у бойових діях на сході України у 2014 році. Останні 6 років Лата працював маркетологом в ІТ-компанії. Але широкомасштабне вторгнення Росії в Україну повернуло його на фронт.
Про те, що відбувається на Херсонщині, де зараз точаться бої, українець розповів проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» напередодні річниці звільнення правобережної частини Херсонщини. Також він зауважив, що досі «виявляють зрадників» та розповів про «дуже високу секретність».
«Понад рік без ротацій»
З серпня 2022 року чоловік постійно перебуває на Херсонському напрямку. Щодня він евакуює поранених, надає їм першу медичну допомогу та супроводжує до лікарні чи стабілізаційного пункту.
– Ми брали участь в боях за Снігурівку, а потім пішло звільнення Херсонщини. Ми просто йшли, йшли, йшли вперед. Потім – звільнення Херсону. Ми зайшли в Херсон...
– Це рік і три місяці ми не виїжджали з миколаївсько-херсонського напрямку. Без жодних ротацій, без нічого.
«Розуміли, що буде війна»
Військовий розповідає, що широкомасштабне вторгнення не було для нього несподіванкою, зважаючи на те, що війна в Україні загалом триває вже 9 років.
– Мене дуже дивує, коли люди кажуть: ніхто не знав, що робити. Було зрозуміло, що буде війна, було зрозуміло, що буде щось глобальне.
Євген отримав освіту у Лондоні, де залишився працювати, але події 2013-2014 років (Революція гідності – ред.) змусили його повернутися в Україну.
– Я кинув все, що в мене було в Лондоні, і повернувся в Україну, пішов добровольцем (брав участь в АТО, яка проходила на Донбасі). Я поїхав спочатку як волонтер, потім пішов добровольцем і провів п'ять місяців на Донбасі. Був на ротаціях в Донецькому аеропорту, захищав його, а також в селищі Піски. Досвід медичний у мене з'явився тоді вперше.
На початку широкомасштабного вторгнення у лютому 2022 року чоловік з дружиною мешкав у Грузії. Проте коли постав вибір – залишитися за кордоном чи повертатись в Україну, чоловік з дружиною свідомо обрали повернення на батьківщину.
Прокинувся і поїхав у військкомат. Ніякої паніки, ніяких емоцій
– За декілька тижнів до війни я оновив все своє спорядження: купив собі бронежилет, плитоноску нову, оновив аптечки і знайшов свої військові документи. Потім проговорив з дружиною, що буде вона робити. Проговорив з родиною, що будуть вони робити. І просто прокинувся, і поїхав у військкомат. Ніякої паніки, ніяких емоцій.
«Брали тільки офіцерів»
Євген розповідає, що коли прийшов до місцевого відділу територіальної оборони, військкомат вже був переповнений.
– Ходить жінка і каже: «Хлопці, у нас все вже заповнено, потрібні тільки певні спеціальності. Чи є серед вас офіцери?». І я піднімаю руку. А коли вже зайшов всередину, вона спитала, хто я по званню, я відповів, що солдат. Вона каже: «А чого ж ви сказали, що офіцер?». Я відповів, що просто дуже хотів пройти поза чергою. Вона каже: «Ну хитро». Таким чином я обійшов чергу, і там була медична спеціальність. Так я отримав посаду старшого бойового медика в підрозділі.
На запитання про те, як проходять робочі дні військового медика, Євген відповідає чесно:
– Це кров, смерті, відірвані кінцівки, покалічені життя, покалічені долі, сльози, ненависть і бажання, щоб це все закінчилося.
Війна – це найжахливіше, що придумало людство
Військовий ділиться, що у дитинстві виховувався на російських та радянських фільмах, у яких війна зображувалась романтично та героїчно.
– Я завжди думав, що війна – це побратимство, це друзі, романтика… Будемо боротися за батьківщину… Насправді війна – це найжахливіше, що придумало людство. Тут немає нічого романтичного взагалі. Це жахливо.
«Херсон – місто контрастів»
Понад рік військовий медик перебуває поряд з Херсоном, який 9 місяців перебував під російською окупацією. 11 листопада 2022 року місто звільнили Збройні сили України.
– Мені цей (день, коли в місто зайшли підрозділи ЗСУ – ред.), нагадував карнавал. От якесь Ріо-де-Жанейро, де всі співають, танцюють, грає музика з кожної машини, гімн грає або лунають якісь вигуки, всі з прапорами. Це було фантастично.
Євген розповідає, що зараз Херсон страждає від обстрілів, проте життя в місті відновлюється.
– Для мене Херсон – це місто контрастів. Серйозно! Тому, що це місто показує, наскільки можна навіть у цьому жаху війни будувати те, що нагадуватиме справжнє мирне життя. Ти можеш йти вулицею, яка повністю розвалена, розбомблена, розбита, і зайти в кафешку, де тобі завжди наллють смачне лате або капучино.
Чоловік ділиться спостереженням про те, що після окупації чимало Херсонців свідомо перейшли на українську мову.
– У Херсоні я майже не чую російську мову. Тобто, ті, з ким ми спілкуємося, це здебільшого люди у магазині, АЗС, але з нами спілкуються українською.
Реакція на зміщення лінії фронту
Євген Лата розповідає, що перебував на Херсонському напрямку і під час руйнування Каховської ГЕС.
– Ми брали участь у порятунку людей під час затоплення Херсону й області. І моя особиста думка, була дуже велика інформаційна паніка. Насправді не все було так жахливо. Збройні сили України й ДСНС нормально працювали.
Але траплялися й несподіванки, зізнається медик, коли під час порятунку житлі звинувачували українських військових у підриві Каховської ГЕС. Євген пояснює це впливом російської пропаганди.
|
На світанку 6 червня стало відомо про руйнування дамби Каховської ГЕС. Україна звинувачує у підриві греблі Каховської ГЕС Росію. Кремль назвав руйнування греблі «навмисною диверсією» з боку Києва.
Представники країн Заходу, коментуючи руйнування греблі, прямо не заявляли про те, що її підірвала Росія, проте все ж таки відзначали відповідальність Москви за те, що сталося – оскільки саме Росія здійснила повномасштабне вторгнення в Україну 24 лютого минулого року й окупувала частину Херсонської області (зокрема і Каховську ГЕС), перетворивши її на зону боїв.
Причиною руйнування Каховської ГЕС, найімовірніше, став вибух у тунелі бетонної основи греблі, написало 16 червня американське видання New York Times, прямо вказуючи на те, що це зробила Росія.
Руйнування дамби спричинило затоплення значних територій нижче за течією, обміління водосховища вище, нестачу питної води у регіоні. Українська влада оголосила про евакуацію з небезпечних районів Херсонщини. За фактом підриву Каховської ГЕС прокурори порушили справу про екоцид.
|
– Парадокс в цій ситуації в тому, що є місцеві, які нас дуже підтримують, раді і пускають до себе жити. А є люди, які звинувачують, що через нас їх обстрілюють. Тому що, наприклад, там, де ми зараз перебуваємо, ця частина Херсонщини, вона була в глибокому тилу. Лінія фронту проходила на межі Миколаївської і Херсонської областей. І всі території, які були біля Дніпра, були в глибокому тилу. Всі 9 місяців окупації, вони не бачили й не чули жодного обстрілу. А коли ми сюди зайшли, лінія фронту перемістилася, і тепер ці села знищуються, постійно обстрілюються, деякі люди звинувачують нас в цьому.
За його словами, на звільненій частині Херсонщини досі «виявляють зрадників».
– Співробітники СБУ нещодавно піймали чоловіка, у якого син служить в російській армії на іншому березі Дніпра. Тобто його батько тут перебуває, у нас, а син – на іншому березі Дніпра. Вони зідзвонюються, переписуються, і батько зливає всі наші позиції, розповідає, хто, де, скільки людей заїхало і хто працює. Це катастрофа!
«Не було човнів для форсування Дніпра»
За словами військового, у період потопу на Херсонщину їхали волонтери з усієї України. Вони викуповували човни та привозили великі об'єми корму для тварин, який надалі не знадобився.
– Це призвело до того, що коли нам потрібні були човни й «моторки» для того, щоб форсувати Дніпро, їх просто ніде не було, тому що їх викуповували волонтери Дуже багато псевдоволонтерів хотіли на цьому попіаритися.
Євген зазначає, що певна паніка на Херсонщині утворилась через відсутність єдиного центру координації, який би організував роботу волонтерів. Проте зараз, за словами військового, у місті майже нічого не нагадує про затоплення – місто чисто прибране від наслідків потопу.
«Секретність дуже висока»
За словами Лати, зараз на Херсонському напрямку відбувається масштабна контрнаступальна робота.
– Наші підрозділи працюють на лівому березі. Я працюю на правому березі, на евакуації. Але я не знаю, де мої підрозділи перебувають. Ми дізнаємося тільки тоді, коли ми беремо, наприклад, пораненого і питаємо: «Братан, а де ти отримав поранення?». І він каже, у якому селі. «О, все, значить, наші точно є в тому селі на лівому березі». Секретність дуже висока.
Така підвищена секретність пов'язана з запобіганням зривів певних операцій, пояснив Євген.
– Коли тільки почалась операція, перші спроби, це було на початку літа. Усі місцеві бабусі й усі продавчині знали, коли почнеться контроперація. Дуже детально знали. І коли перші ГУРівці почали рухатись по Дніпру, їх накрили моментально. Тому зараз все дуже секретно.
Через це зараз на Херсонському напрямку обмежена робота журналістів та волонтерів, стверджує він.
- Збройні сили України в жовтні-листопаді 2022 року звільнили всю правобережну частину Херсонської області, включно з обласним центром. Відтоді прилеглі до Дніпра райони Херсонщини стали обʼєктом майже щоденних обстрілів з боку російських військ, які зберігають контроль над лівобережною частиною області.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум