Росія фактично вже програла війну в Україні – таких оцінок військових, військових аналітиків та експертів більшає. Капітуляцію агресора вони називають питанням часу і умов.
Та замість піти на поступки і капітулювати, Володимир Путін продовжує кидати у фронтовий котел своїх людей та техніку. Нещодавно він навіть відкрито назвав «спецоперацію» війною та послався на Петра І. Чому президент Росії хоче затягнути війну в Україні і до чого тут перший російський імператор – розбиралось Радіо Донбас.Реалії.
Петро І замість Сталіна?
За часів Путіна в Росії знову відродився культ Сталіна. До списку улюбленців тричі президента і один раз прем’єра так чи інакше можна зарахувати Івана Грозного, Олександра Невського, Миколу І та Олександра ІІІ. А от Петра І президент Росії не надто балував увагою.
Однак нещодавно президент РФ згадав першого російського імператора. Спочатку Путін заявив, що війна в Україні може стати «тривалим процесом». Говорячи про це, несподівано ужив і саме слово війна, а не лише «спеціальна операція» чи її абревіатуру «СВО».
При цьому назвав «значним результатом» захоплення Росією частини територій України – хоча від 24 лютого анексія територій не називалася самим Путіним серед цілей так званої «спецоперації».
«І, ніде правди діти, Азовське море стало внутрішнім морем Російської Федерації – це серйозні речі… Петро I ще боровся за те, щоб вийти до Азовського моря», – заявив президент Росії 7 грудня на зустрічі із членами Ради з розвитку громадянського суспільства та прав людини.
До цього президент Росії згадував Петра І у червні – про його Північну війну зі Швецією, що тривала 21 рік. Путін заявив, що імператор не захоплював землі, а «повертав».
Не менш яскраве свідчення появи нового кумира у володаря Кремля – зйомки фільму про Петра Великого – на замовлення «Газпрому» та за підтримки Президентського фонду культурних ініціатив.
Російський політичний аналітик Андрій Окара підтверджує, що культу Петра І у Росії протягом 20 років Путіна у владі не було. На думку аналітика, фігура імператора не була близька президенту РФ, бо, на відміну від нього, Петро І займався вестернізацією і модернізацією Росії. А зацікавився Путін ним із практичних причин – йому потрібні хоч якісь перемоги.
«Ось, мовляв, так, Петро І щось там воював, території розширював, отже, хороший… Путін має чимось похвалитися, відзвітувати, сказати, ось зробили те й те, не просто так. Ось тепер Азовське море – внутрішнє море, тепер нові території», – зазначив Окара в ефірі Радіо Донбас.Реалії.
Безвихідь Путіна
Росія не може виграти війну в Україні, але Путін не може її програти – бо на ній тримається легітимність його влади. Або і життя. Таку оцінку ситуації, в якій опинився президент Росії, неодноразово давали політичні та військові аналітики. Виходом, судячи з його дій, Путін вбачає у затягуванні війни, сподіваючись уникнути небезпечної для нього крапки.
Саме такої думки дійшли, зокрема, аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) посилання Путіна на Петра І у свої заяві під час грудневої зустрічі з Радою з розвитку громадянського суспільства та прав людини.
«Це звернення до російської імперської історії явно зображує нинішні путінські цілі в Україні як відверто імперіалістичні», – йдеться у звіті.
В ISW зазначають, що Кремль встановлював інформаційні умови для затягування війни в Україні ще з літа – після того, як російські сили не змогли забезпечити та утримати свої основні цілі.
«Путін, схоже, не бажає ризикувати втратою внутрішнього імпульсу, навіть ненадовго зупинивши свої наступальні операції, не кажучи вже про те, щоб переслідувати свої цілі, не досягаючи їх повною мірою», – зазначили в Інституті.
Андрій Окара зазначає, що паралель з Північною війною дійсно може бути близькою Путіну. Але все змінюється, до того ж часто – навіть цілі «спецоперації», як Путін назвав масштабне вторгнення до України. Що можна сказати напевне, так це те, що Путін не може собі дозволити зупинитись.
«Ситуація зараз, як велосипед. Доки крутиш педалі – їдеш, не крутиш педалі, велосипед падає. І зараз, доки триває ось ця так звана СВО, Путін – президент, Путін – голова всієї цієї ситуації. Всі питання вважаються недоречними, неактуальними, невчасними. Мовляв, треба перемогти, а ось після перемоги тоді будемо дивитися, як і що», – каже Окара.
Проте замість виходу шлях затягування може вести Путіна у новий тупик, вибратися з якого буде вкрай складно. Якщо не неможливо.
Тупик замість виходу
Військовий експерт Українського інституту майбутнього Іван Ступак наголошує, що затягування війни у будь-якому разі не означатиме для Росії можливість відновити сили – бо для цього потрібна пауза, а вона її не отримає. Однією з пріоритетних цілей ЗСУ є виснаження російської армії, позбавлення її можливостей поповнювати свої запаси.
«Йде робота на те, щоб Росія ні на хвилину, ні на день не мала паузи, щоб російська армія була в постійній напрузі на всіх фронтах без винятку», – наголосив в ефірі Радіо Донбас.Реалії Ступак.
Своєю чергою військовий експерт Михайло Жирохов констатує, що війна дійсно перейшла у стадію війни на виснаження.
«Війна на виснаження – це лише про економіку і лише про підтримку з боку західних країн. Якщо така підтримка триватиме і далі, і економічний тиск на Росію, передусім йдеться нафту і газ, я думаю, навесні наступного року ми вже побачимо, щонайменше, наступ у Запорізькій області, як максимум – звільнення частини Донецької та Луганської областей», – спрогнозував експерт в ефірі Радіо Донбас.Реалії.
Російський історик та постійний критик «історичних» концепцій Путіна Андрій Зубов порівнює становище Путіна в Україні зараз та Гітлера наприкінці 1942 року. Тоді крах нацистської Німеччини був очевидним, але Друга світова війна тривала ще два з половиною роки.
Я думаю, що цілком ясно, що поразка очевидна. І вона цілком очевидна і для ПутінаАндрій Зубов
«Я думаю, що цілком ясно, що поразка очевидна. І вона цілком очевидна і для Путіна. Мені здається, що він теж не така наївна людина, щоб не розуміти, що його авантюра з тріском провалилася. Тепер його головне завдання – це вийти з мінімальною шкодою для себе із цієї катастрофи», – наголосив він в інтерв’ю «Настоящему времени».
Однак історик не думає, що президенту Росії вдасться це зробити.
«Якби Гітлер закінчив війну, скажімо, на початку 1943 року, він мав би шанс утриматися при владі. Але він її закінчив 1945 року кулею в чоло. І це результат упертості. Тому впертість Путіна і йому, і всьому світу коштуватиме дуже дорого», – додав Зубов.
Путін хоче виграти час, аби перемогти. Він гадає, що йому допоможе затягування війни в Україні. Проте передусім це війна на виснаження, де ключовими будуть мотивація військових, готовність усього народу боротися та підтримка союзників. У путінської Росії немає нічого з цього.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите. Матеріал опубліковано мовою оригіналу
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
