Російські ЗМІ, спираючись на свої джерела у Кремлі, повідомляють, що окупанти на анексованих територіях України збирається провести вибори до «місцевих влад» – російських. Їх збираються провести попри воєнний стан, що російська влада ввела на цих територіях, і, власне, активні бої на фронті. Радіо Донбас.Реалії міркує, для чого Кремлю вибори на землях, де щодня можливий контрнаступ ЗСУ?
Вибори на так званих «нових територіях» (так у РФ називають окуповані території Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, анексовані наприкінці вересня 2022-го), за задумкою російської влади, мають відбутися 10 вересня 2023 року – у єдиний день голосування на виборах різних рівнів.
«Обирати» на окупованих територіях мають губернаторів, чиї функції зараз виконують формальні голови окупаційних адміністрацій – Володимир Сальдо, Євген Балицький, Денис Пушилін, Леонід Пасічник – та, ймовірно, «місцеві законодавчі збори» за російським лекалом.
Цікаво, що на ранок 27 грудня у Wikipedia-статті, присвяченій російським виборам, вже зазначені плани на проведення губернаторських «виборів 2023» на окупованих теренах. При цьому, офіційного джерела чи рішення щодо їхнього проведення немає, як немає й офіційних кандидатів на губернаторські посади.
Та ще наприкінці жовтня ватажок угруповання «ДНР» Денис Пушилін вже заявляв, що подібні вибори мають відбутися, та перемогу має тримати російська правляча партія «Единая Россия».
«Ніколи такого не було, і ось знову»
Для Росії проведення саме російських «голосувань» на окупованих територіях – не перше. Йдеться про різноманітні політичні процеси у Росії. Спочатку це стосувалося голосувань за так звані поправки у Конституцію Росії влітку 2020 року, а потім і вибори до Держдуми Росії у грудні 2021 року, за 3 місяці до повномасштабного вторгнення в Україну. Всі ці «голосування» за різними технологіями проводилися в ОРДЛО.
Та цього разу перелік територій, на яких Росія сподівається провести так звані вибори, розширений: йдеться ще й про захоплену після лютого 2022 року частину Донбасу та частини Запорізької та Херсонської областей. Окрім того, «обирати» мають саме місцеву владу у законодавчому полі Росії. Це має стати черговим кроком внутрішньої легітимації та інтеграції окупованих територій Кремлем.
Цікаво, що паралельно з появою інформацію про підготовку виборів на окупованій території вийшов черговий Указ президента Росії Путіна про паспортизацію жителів окупованої території України та їхню відмову від українського громадянства.
Для чого?
До лютого 2022 року, коли, крім анексованого Криму, під фактичною російською окупацією були частини Донецької та Луганської областей (ОРДЛО), процеси там ішли в руслі Мінських угод. Тоді паспортизацію, інтеграцію та проведення своїх «голосувань» трактували як погрози з боку Росії, намагання максимально віддалити ці території від України з перспективою їх контроля та навіть вплив на електоральні пропорції у самій Росії.
Тепер очевидно, що Кремль вже здійснює свій намір щодо остаточного захоплення окупованих територій України та навіть встановлення там «легітимної» зі свого боку влади на майбутнє.
Та ще до офіційних повідомлень про проведення російських «виборів» можна припустити, що їхнє значення за межами Росії та, ймовірно, навіть у самій Росії буде нікчемним.
- Вочевидь, за період до вересня 2023 року ситуація на лінії фронту зміниться. Складно прогнозувати, на чию користь, але досвід звільнення Україною Херсона показує, що Росія втратила території, які вже визнавала своїми.
- Можна припустити, що захоплення територій та встановлення «обраної» влади там Кремль планує використовувати у гіпотетичних перемовинах з позиції того, що має залишити контроль над ними. З позицій щодо відновлення українського суверенітету над всією територією України, яка висловлюється українською владою і західними партнерами, це виглядатиме як глухий кут, адже легітимність процесів на окупованих територіях – відверто відсутня.
- Важливим для РФ є вплив на місцеве населення окупованих територій. Російські федеральні ЗМІ максимально намагаються продемонструвати покращення життя цих людей у процесі інтеграції в склад Росії. Але під питанням залишається те, чи можуть формальні приводи, як то «вибори» губернатора чи місцевої ради (які за схожих обставин організовували і угруповання «ЛДНР») вплинути на соціально-побутове становище людей в окупованих містах. Особливо, тих, які були зруйновані розв’язаною Росією війною.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите. Матеріал опубліковано мовою оригіналу
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
