Доступність посилання

ТОП новини

Яценюк іде з парламентської президії, але не з великої політики


Київ – Арсеній Яценюк подав у відставку з посади Голови Верховної Ради. Які причини такого кроку, реакції на нього представників інших політичних сил та перспективи подальшої кар’єри наймолодшого спікера українського парламенту?

Згідно з коаліційною угодою, яку уклали НУНС та БЮТ восени 2007 року, передбачалося, що в разі розпаду коаліції спікер та прем’єр разом подають у відставку. Хоча цей документ не має юридичної сили, Арсеній Яценюк свою обіцянку виконав (прем’єр, як з’ясувалося, ні).

«Я приходив виключно під демократичними цінностями і під демократичними ідеалами, – заявив спікер. – У владу треба приходити гідно і виходити з неї також гідно».

Оголошуючи про свою відставку як Голови Верховної Ради, Яценюк додав, що заяву про це направляє до регламентного комітету, й нагадав: «Відповідно до вимог тимчасового регламенту, доки не буде розглянуто це питання, я буду далі продовжувати керувати парламентом».

Голова регламентного комітету депутат Олександр Єфремов повідомив, що рішення про звільнення Арсенія Яценюка та обрання нового спікера парламент ухвалюватиме одночасно. Адже лише Голова має право підписувати прийняті парламентом закони. Тож, якщо задовольнити прохання Яценюка одразу, парламент стане просто недієздатним.

А оскільки посада спікера є визначальною при створенні коаліції, то Арсеній Яценюк, судячи з усього, лишатиметься в своєму кріслі доти, доки не буде створено нову коаліцію.

Представники представлених у парламенті партій вважають такий крок Голови надзвичайно вдалим із погляду перспектив подальшої політичної кар’єри і навіть заявкою на участь у президентській кампанії.

«Це демонстрація того, що хоч хтось має дотримуватись угоди про коаліцію, – каже голова фракції блоку свого імені Володимир Литвин. – Очевидно, це також сигнал Тимошенко, що вона має вчинити у такий самий спосіб. Хоча я думаю, що навряд чи цей сигнал буде сприйнятий».

БЮТ не в захваті

Водночас депутати з фракції БЮТ не вважають, що їхній лідер має наслідувати приклад Яценюка і теж подати у відставку з посади Прем’єр-міністра.

«Спікер Яценюк принаймні порядно вчинив, тому що він був одним із ініціаторів розвалу демократичної коаліції, які підписалися під заявою про вихід із коаліції, – каже депутат із фракції БЮТ Ольга Бондар. – Тимошенко не писала заяву про вихід із демократичної коаліції. Оскільки вона ніяким чином не заявляла про те, що не задоволена роботою демократичної коаліції, я не бачу ніяких підстав для того, щоб Тимошенко зробила такий самий крок».

Майже дослівно так само сказала пізніше й сама Юлія Тимошенко, оголошуючи, що не подасть у відставку всупереч коаліційній угоді. За її словами, «коаліція не розпалася, а з неї в односторонньому порядку вийшов Президент із частиною своєї команди, яка зрадила демократичну коаліцію». Із президентського боку в зраді коаліції раніше звинувачували якраз Юлію Тимошенко.

Політичний «вундеркінд»

Арсеній Яценюк був і наразі лишається не лише наймолодшим Головою Верховної Ради України, але й одним із наймолодших спікерів у всьому світі. Зараз йому 34 роки.

Його кар’єрний зріст був дуже стрімким. У 2001 році 27-річний юрист і банкір Яценюк стає міністром економіки Криму. В 2003-му він стає першим заступником голови Національного банку України, а в 2004-му й виконувачем обов’язків керівника Нацбанку. Це був доволі складний час, адже під час «помаранчевої революції» фінансова систем країни опинилася на межі краху. Про той період Арсеній Яценюк написав книжку: «Банківська таємниця часів помаранчевої революції».

Згодом він був першим заступником голови Одеської облдержадміністрації, міністром економіки, першим заступником голови Секретаріату Президента і міністром закордонних справ. А в листопаді 2007 року він був обраний Головою Верховної Ради.

Нещодавно Арсеній Яценюк заявив, що розмірковує над тим, щоб створити власну політичну силу.

(Київ – Прага)

  • Зображення 16x9

    Дмитро Шурхало

    Співпрацюю з Радіо Свобода, був кореcпондентом і редактором (2008–2017), зараз веду програму «Історична Свобода». Спеціалізуюсь на політиці та історії. Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники».

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG