Вибори, які привели нас до влади в 1990 році, проходили в часи демократичної перебудови під керівництвом радянського лідера Михайла Горбачова. Народні депутати Російської Федерації обиралися в шаленій конкуренції зі старою Комуністичною партією, але це не зупинило нас. Майже всі новообрані депутати критикували партійно-адміністративну систему та пропонували нові методи вирішення проблем, котрі постали перед Росією.
В той час суспільство перебувало під чарами романтичних сподівань і ми вірили в те, що ми зможемо змінити ситуацію в країні на краще.
Депутати новообраного парламенту були надзвичайно освіченими та добре підготовленими людьми, готовими виконувати свою роботу. Вони це підтвердили в серпні 1991-го під час путчу проти Горбачова. Реакція депутатів була надзвичайно розумною та безстрашною.
Я б хотів поставити крапку у міфі про те, що Борис Єльцин переміг путчистів. Це звичайна неправда. Лише одна людина підтримала Єльцина – його охоронець Олександр Корсаков.
Як тільки з’явилися повідомлення про путч, я відразу зібрав сесію Ради Федерацій. 400 присутніх депутатів зробили величезну роботу – це ми, депутати Російської Федерації, врешті-решт, зупинили путчистів.
Що зробив Єльцин?
Ми одразу взялися за реформи. На протязі дуже короткого часу, ухвалили понад 250 фундаментальних законів, які замінили соціалізм – капіталізмом. Ці закони ще й зараз є фундаментом сучасної Росії. Але, на жаль, Захід в 1993 році підтримав Єльцина в його канібалістичних намірах. Наш парламент був оголошений червоно-коричневим (комбінацією комуністів та нацистів).
На мою думку, зараз вже багато людей зрозуміло, що саме авторитарна конституція, яка замінила нашу Конституцію після обстрілу парламенту в 1993 році, сприяла народженню структури російської влади, яка зараз перебуває під постійною критикою.
Виникає питання, чи природними обставинами була викликана поява тієї конституції? Звичайно, ні! Вона з’явилася після обстрілу парламенту, перемоги Єльцина та концентрації всіх владних повноважень у руках однієї людини. Єльцин дав життя конституції, яка не рахується з парламентом. Головна суть в тому, що немає парламенту. Парламентська демократія померла під звуки обстрілів у 1993 році. Це є прикметною ознакою нової системи та нової конституції Росії.
Наступним наслідком стали війни: нескінченна чеченська війна, війни на Кавказі. Уявіть собі, що 10 із 17 років існування нової Російської Федерації пройшли у війні з Чечнею. Яке ж суспільство з’явилось в результаті? Суспільство з військовими тенденціями, суспільство, яке живе на неприязні та недовірі.
Ця військова психологія залишила незагоєну рану на індивідуальній та колективній свідомості та спричинила ріст корупції. Причиною росту корупції є недовіра людей до влади, яка відкрила вогонь по своєму парламенту. Який авторитет може мати така держава? Це є причиною корупції, вбивств та інших тисячів злочинів.
Руйнація російського парламенту мала великий вплив на російське суспільство, установи, на дії державних посадовців, поведінку та мотивації кожного громадянина та державу загалом. Це, на превеликий жаль, не зрозумів Захід, а люди всередині Росії переважно не обговорюють все це.
Таким чином, наслідки 1993 року були надзвичайно руйнівними і повернути все назад у близькому майбутньому є неможливим.
*****
Автор цієї статті Руслан Хасбулатов був на посаді спікера Ради Федерації Росії від жовтня 1991 року до примусового розпуску цього парламенту в жовтні 1993-го та арешту спікера.
Думки подані в цій статті є лише думками автора і не обов’язково відображають погляди Радіо Свобода.
В той час суспільство перебувало під чарами романтичних сподівань і ми вірили в те, що ми зможемо змінити ситуацію в країні на краще.
Депутати новообраного парламенту були надзвичайно освіченими та добре підготовленими людьми, готовими виконувати свою роботу. Вони це підтвердили в серпні 1991-го під час путчу проти Горбачова. Реакція депутатів була надзвичайно розумною та безстрашною.
Я б хотів поставити крапку у міфі про те, що Борис Єльцин переміг путчистів. Це звичайна неправда. Лише одна людина підтримала Єльцина – його охоронець Олександр Корсаков.
Як тільки з’явилися повідомлення про путч, я відразу зібрав сесію Ради Федерацій. 400 присутніх депутатів зробили величезну роботу – це ми, депутати Російської Федерації, врешті-решт, зупинили путчистів.
Що зробив Єльцин?
Ми одразу взялися за реформи. На протязі дуже короткого часу, ухвалили понад 250 фундаментальних законів, які замінили соціалізм – капіталізмом. Ці закони ще й зараз є фундаментом сучасної Росії. Але, на жаль, Захід в 1993 році підтримав Єльцина в його канібалістичних намірах. Наш парламент був оголошений червоно-коричневим (комбінацією комуністів та нацистів).
На мою думку, зараз вже багато людей зрозуміло, що саме авторитарна конституція, яка замінила нашу Конституцію після обстрілу парламенту в 1993 році, сприяла народженню структури російської влади, яка зараз перебуває під постійною критикою.
Виникає питання, чи природними обставинами була викликана поява тієї конституції? Звичайно, ні! Вона з’явилася після обстрілу парламенту, перемоги Єльцина та концентрації всіх владних повноважень у руках однієї людини. Єльцин дав життя конституції, яка не рахується з парламентом. Головна суть в тому, що немає парламенту. Парламентська демократія померла під звуки обстрілів у 1993 році. Це є прикметною ознакою нової системи та нової конституції Росії.
Наступним наслідком стали війни: нескінченна чеченська війна, війни на Кавказі. Уявіть собі, що 10 із 17 років існування нової Російської Федерації пройшли у війні з Чечнею. Яке ж суспільство з’явилось в результаті? Суспільство з військовими тенденціями, суспільство, яке живе на неприязні та недовірі.
Ця військова психологія залишила незагоєну рану на індивідуальній та колективній свідомості та спричинила ріст корупції. Причиною росту корупції є недовіра людей до влади, яка відкрила вогонь по своєму парламенту. Який авторитет може мати така держава? Це є причиною корупції, вбивств та інших тисячів злочинів.
Руйнація російського парламенту мала великий вплив на російське суспільство, установи, на дії державних посадовців, поведінку та мотивації кожного громадянина та державу загалом. Це, на превеликий жаль, не зрозумів Захід, а люди всередині Росії переважно не обговорюють все це.
Таким чином, наслідки 1993 року були надзвичайно руйнівними і повернути все назад у близькому майбутньому є неможливим.
*****
Автор цієї статті Руслан Хасбулатов був на посаді спікера Ради Федерації Росії від жовтня 1991 року до примусового розпуску цього парламенту в жовтні 1993-го та арешту спікера.
Думки подані в цій статті є лише думками автора і не обов’язково відображають погляди Радіо Свобода.
